Майстриня ляльок з Черкащини. Познайомилася з мотанками в Інтернеті, а далі долучилася й собі до творення. Використовує різні природні матеріали - солому, рогіз, тканини, натуральні нитки та деревину.
Майстер різьблення по дереву з Черкащини. Працює в жанрі традиційного різьблення та ложкарства. Чудово володіє формотворенням у дереві. Віртуозно виконує різні техніки художнього різьблення, творить український сувенір.
Майстриня вишивки з Чернівеччини. У плетиво з червоних, чорних, зелених, жовтих буковинських кольорів вдягає жіночі та чоловічі сорочки, рушники, серветки, подушки та картини.
Відомий емальєр (Київ). Продовжує традиції свого батька – Олександра Бородая по відродженню старовинного і рідкісного мистецтва художньої емалі. Всіляко сприяє популяризації художньої емалі в Україні та за кордоном - організовує виставки, втілює тематичні проекти.
Творці народної картини з Києва. Молоді художники малюють ікони та козака Мамая в різних іпостасях, кольорі та сюжетному задумі. Підходять до кожної роботи серцем і за покликанням.
Лялькарка з Тернопільщини. У 2008 році вперше побачила мотанку, яка її дуже захопила. Опанувавши лялькотворення, почала мотати імениті ляльки, присвячені княгині Ользі, Лесі Українці, жіночим образам Тараса Шевченка тощо.
Майстриня керамічних іграшок з Черкащини. Робить свистунці, свищики, свистульки, «соловейки», відроджуючи старовинні іграшки Черкащини, зокрема села Громи, де місцеві гончарі покривали вироби смолою. На гончарному колі викручує ужитковий посуд, а також створює ліпний посуд в стилі давніх культур, зокрема трипільської.
Спадкова художниця декоративного мистецтва з Чернігівщини: тче килими, гобелени, творить мозаїчні картини з соломки. Талант та любов до мистецтва успадкувала від свого батька - Олександра Саєнка. У своїх витворах мисткиня поєднує мистецькі традиції батька з власним баченням кольорів, відтінків, форм та орнаментальних ритмів.
Майстриня вишивки та писанкарства з Черкас. І не просто так, а є головою Черкаського осередку народних майстрів. Разом з ними відроджує місцевих традицій рушники та сорочки, а також традицію писанкування.
Майстриня та художниця з Запоріжжя. Творить дивовижних ляльок-мотанок та за допомогою керапласту - незвичних звірів Марії Примаченко. Усе яскраве, тепле та живе.
Лялькарка з Черкас. Вже понад двадцять років творить ляльки - з дерева, трави, клоччя, кукурудзиння, полотна. Навчає цього й інших - проводить майстер-класи.
Київська художниця-керамістка. Найулюбленіша техніка – стрічкова кераміка, в якій працювали трипільські жінки. Сприймає глину, як живу істоту. Щодня бере її в руки, щоб виліпити те, що ховається в глибинах людської душі.
Майстриня з Вінничини. Втілює свої ідеї у витинанках та відображує в кам’яній глибі. Пані Людмила є засновником руху пленерів з каменя пісковику на Поділлі, які відбувалися в Ямполі, Буші, Букатинці, Гальжбіївці, Іллічівську, а також в Івано-Франківську і Коломиї.
Київський гончар, родом з Донецька. У глиняній творчості звертається як до традицій так і до власних експериментів. Гончарити навчає й інших. Викладає кераміку у вищому навчальному закладі та проводить майстер-класи для всіх охочих.
Писанкарка з Хмельницького. Постійно пише писанки з 2008 й за два роки на стільки удосконалила своє вміння, що у січні 2010 року її атестували майстром народного мистецтва.
Художник-графік з Поділля. Працює у різних графічних техніках, живопису та скульптурі, а також у техніці витинанки. За основу митець бере народні сюжети, моменти з повсякденного життя українських селян й трактує їх площинно.
Майстер художньої вишивки з Черкас. Досліджує й відроджує традиційну народну хустку. Створила серію сучасних модернізованих хусток. Тісно співпрацює з українськими дизайнерами.
Майстер-іграшкар з Київщини. З соснових дошок виготовляє дитячі народні іграшки. В асортименті переважають коники - гойдалки, на колесах, на палицях. Іграшки добрі та теплі, прості для сприйняття малечі.