Майстри

Гончар-початківець з Чернігівщини займається гончарством біля року. Опановує ремесло самостійно. Для створення виробів використовує глину та молоко. Шукає власний орнамент.

Художниця петриківського розпису із Запорізької області. У творчості використовує традиційні матеріали та технології - папір, пензлики з котячого хутра, гуаш, масляні й акрилові фарби, полотно. Захоплюється також іконописом, виконує ікони у складних техніках. Робила замовлення для церков.

"Творчий шлях до мистецтва починався в стінах Житомирського училища культури та Косівського інституту декоративно-прикладного мистецтва. В роботі використовую матеріали природного походження: льон, вовну, бавовну, шовк, а також дерево та шкіру. У творах намагаюся зберегти та передати знання пращурів через призму сьогодення. Техніки у ткацтві класифікуються за способом переплетення ниток між собою. Я більше використовую "ремізно-човникову техніку", ...

Запорізький гончар, творить у сфері традиційного гончарства. "Коли починаю працювати з безформним шматком глини, то вкладаю в нього свою енергетику, частку своєї душі. І людям завжди кажу, що вони купують не мій посуд, не річ, а мою енергетику, частинку мене".

Київська майстриня з декоративного розпису та декоративного малярства на склі, також створює вітражі. Каже, "дослідження культурно-життєвого досвіду українського народу та розуміння сучасного світу дає можливість створювати символічні цікаві образи".

Житомирська майстриня вишиває лляні та бавовняні сорочки й подушки. Каже, над композицією довго не думає, в процесі роботи орнамент вимальовується самостійно. Однак не забуває вносити у загальне зображення давню символіку, яка надає сили та зміцнює здоров'я...

Ще бабуся пані Валентини розмальовувала петриківським рослинним орнаментом піч та хату. Видно, бажання малювати передалося й онуці. Та, закінчивши дитячу художню школу, з 1971 року працювала на фабриці «Дружба» художником-виконавцем...

Петриківським розписом займається з 2010 року після закінчення київських курсів "Проста логіка" у Юлії Рожкової, а потім в Галини Назаренко. Малює на дереві, двп, папері, шкірі, склі, тканині. Робить настінні розписи...

Спадкова художниця з Дніпропетровська. Петриківським розписом прикрашала піч та хату ще прабабуся Вікторії, а її мати свого часу працювала на фабриці петриківського розпису «Дружба». Сімя та художня школа привили дівчині любов до народного малярства...

Вишивальниця з Рівненщини починала свою професійну діяльність в 1983 році в творчих майстернях при Рівненській спілці художників. Творчу роботу поєднувала з викладацькою діяльністю з дітьми. З 1991 року почала шити українські костюми на замовлення. Надихається давніми орнаментами, природою і звичайно автентичним одягом.

Майстер з Полтави займається виготовленням глиняного посуду. Творчий шлях у кераміці розпочав у 1989 році. Навчався у старих майстрів. У своїй роботі гончар надихається трипільською культурою, звідки й черпає образи та декор для своїх виробів.

Дизайнерка зі Львова. Створює сучасні колекції одягу на основі особистих інтерпретацій українського національного костюму. Є переможницею Всеукраїнського конкурсу молодих дизайнерів «Погляд у майбутнє», де представила колекцію «Жінки мого роду» за мотивами вишивки Поділля.

Київська художниця-керамістка працює в українсько-історичній тематиці, що охоплює Трипільську та Скитську культури, народне мистецтво різних періодів. Окрім скульптурної пластики, Леся також працює з гончарним колом, у графіці та живописі.

Займається живописом на склі. Зображує ландшафти Вінниччини (звідки, власне й походить), спогади дитинства, й загалом українську тематику. Перейняв досвід малювання від львівських художників понад 10 років тому. З матеріалів використовує скло, олійні фарби, туш...

Працювати з картинами Юрій почав майже рік тому. Спочатку допомагав майстру місцевого підприємства, від якого й перейняв досвід. А також робив для друзів та знайомих невеличкі іменні ікони, котрі почали їх активно дарувати у своєму оточенні...

Київська майстриня художнього в'язання. Створює сардаки, кептарі, пальта, дитячі костюмчики й аксесуари з національними візерунками. Міцні нитки зроблені з карпатської вовни, тож ці речі носяться десятиліттями. Орнаменти - старовинні вишивні, які майстриня спрощує для плетіння.

Київська майстриня ляльок-мотанок. Свою першу ляльку створила 2011 року. "Відтоді не можу зупинитися, в уяві щораз вимальовуються нові образи лялечок, яким необхідно дати життя. Усі вони різні, продумані мною до найменших дрібниць, кожна зі своєю історією та характером", - ділиться враженнями Тетяна.

Владислава творить у сфері декоративного ткацтва, а саме: крайки, серветки. Навчалася основ ткацтва у майстрів західної України у 2009 році. Поєднує традиційну кольорову гаму, властиву етностильовій течії, з новими кольорами та відтінками.

"Почала вишивати зі шкільних років, перші уроки дала мама, а надихалася вишивками своїх бабусь. Починала з простеньких серветок, картинок, зараз захоплююсь вишиванням традиційних рушників, вивчаю символіку за різними джерелами. Вперше зацікавилась рушниками, коли почала вишивати свій весільний...".

Майстриня з Черкащини займається вишивкою та пошиттям рушників, сорочок, жіночих головних уборів, народних костюмів. Працює зі стародавнім та сучасним домотканим полотном, лляною тканиною.