Майстри

Знаний український кобзар, бандурист, скрипаль та сопілкар. Учасник етно-фестивалів в Україні та за кордоном. Водночас Василь Буяновський відомий як талановитий майстер створення музичних інструментів.

Майстриня Петриківського розпису - обдарована учениця й гідний продовжувач справи свого талановитого батька Федора Панка. Її розпис соковитий та відточений. У колориті виробів художниці переважають червоні, сині, зелені кольори - улюблені фарби в українській народній творчості. Їх багата тональна партитура - від холодних синіх, фіолетових до гарячих охристо-оранжевих - випромінює радість та рух життя.

Майстриня петриківського розпису захоплюється цим видом творчості з дитинства. Та й бути по-іншому не могло, бо ж народилася в славетній Петриківці. З роками удосконалювала свою майстерність, а зараз вважається однією з кращих художниць народного розпису.

Львівські художники продовжують традиції українського гутного скла, а також наслідують своїх учителів, при цьому полюбляють експериментувати з формою, кольористикою та змістом.

Ткаля з Богуслава Київської області легкою рукою створює з вовни традиційні килими на давньому верстаті. Працювати за ним майстрині по-особливому затишно, бо цей інструмент свого часу їй змайстрував чоловік.

Майстер з Чернігівщини разом з дружиною понад 30 років працювали з житньою соломою - плели брилі, прикраси та вжиткові речі. Опановували мистецтво соломоплетіння самі, навчали цього дітей у Центрі дитячої творчості.

Без цієї майстрині не відбувається жодних гулянь та вечорів в музеї Івана Гончара у Києві. Там пані Лариса і працює як реставратор тканин і навчає усіх охочих розписувати кольоровими оберегами Великодні яєчка.

Одна з найвідоміших київських писанкарок, яка присвятила своє життя відродженню старовинного класичного мистецтва. Майстриня твердо дотримується традицій, відмальовує тисячі писанок з каталогу XIX ст. Їхні виставки відбувалися не тільки в містах України, а й за кордоном

Усі традиційні обереги, якими послуговувалися в давнину українці, витворює із соломи киянка Раїса Павленко. Особливу славу здобули поважні дідухи майстрині, яких вона створює щороку до Різдвяних свят. Також полюбляє плести янголів та пташок, яких вважають символами святого духу.

Вишивані краватки, метелики та чоловічі хустинки для фраку - вже давно стали авторськими візитівками творчості київської майстрині. Ці аксесуари до ділового одягу пані Тетяна розробила сама - шиє їх з канви для вишивки хрестиком та власноруч оздоблює традиційними візерунками.

Художниця з Кіровограда є майстром килимарства. Крім добротних гобеленів, славу здобула ще й барвистими тканими з ниток ляльками, які у 2000 році вигадала сама й отримала за це авторське свідоцтво. Навчає цього мистецтва своїх вихованців в студії «Килимарство», яку створила у місті Кіровограді при обласному центрі дитячої та юнацької творчості.

Художниця створює гобелени так само, як і живописні картини - спочатку виникає ідея, яка втілюється в ескіз, а далі виконується в матеріалі, тільки-от в живописі за допомогою фарб, а в гобелені - ниток на рамі.

Народна майстриня вишиває та робить іграшки. Годинами готова розповідати про родину своїх ляльок, кожна з яких має ім'я та призначення. За словами майстрині, творіння ляльок - нелегка справа і дуже серйозна, потребує любові та усвідомлення того, що і для чого ти робиш.

Це той, кому вдалося впіймати мелодію крапель дощу і грати її навіть у посушливий день. Зі стебел Борщовика (інша назва - Борщівник) майстер виготовляє прадавні музичні інструменти, зокрема дощовиці, якими здавна відуни приборкували стихію - проганяли або ж викликали дощ.

Про солому та її творчі видозміни народна майстриня знає, напевне, все. Із золотистими житніми стеблами працює і на роботі і вдома. З них вона виплітає багаті на образи обереги та навчає цьому мистецтву інших.

Ляльки-мотанки майстрині живуть вже у восьми країнах світу. Серед них дві - в Африці: Ефіопії та ПАР. Вдома велику колекцію мотаних дівчат/жінок/бабусь не тримає, робить або на замовлення або на подарунок.

Майстриня вишивання створила справжній культ, здавалося б, таких простих вжиткових речей як закладинки до книжок (щоб читалося веселіше) та торбинки для мобільних телефонів (щоб спілкувалося вільніше).

Майстриня є представницею Іванофранківщини, краю, де традиції бісероплетіння збереглися ще з часів XIX ст. Саме тоді захоплення бісером проникло в українське село. Мисткиня свідомо зберігала надбання цього виду народної творчості та додавала до традиції невичерпну фантазію та колорит Карпат.

Різьбяр з Києва робить потужні воли та коні з дерева. До цього він майстрував меблі і гадав, що іграшки нікому не потрібні. Але зробив кілька робіт на виставку. І став отримувати численні іграшкові замовлення.

Особливе місце у творчості художника посідають народні музичні інструменти. Керамічні окарини, свистунці й хихички – інструменти, що прийшли до нас із глибокої давнини та були розповсюджені у багатьох народів, часто використовувались у магічних і культових обрядах. На сьогодні інструменти зрідка можна почути на концертах етнічної музики.