Лялькарі

Керуючи власним центром для дітей та батьків, Ганна переконалася, що давати знання малечі найкраще через казки, і саме народні казки. Щоб було цікавіше, мисткиня робила ляльковий театр з картону. А згодом опанувала техніку фелтінгу, тобто сухого валяння. І за якийсь час зі жмутиків вовни постав цілий ляльковий театр.

Художниця з Кіровограда є майстром килимарства. Крім добротних гобеленів, славу здобула ще й барвистими тканими з ниток ляльками, які у 2000 році вигадала сама й отримала за це авторське свідоцтво. Навчає цього мистецтва своїх вихованців в студії «Килимарство», яку створила у місті Кіровограді при обласному центрі дитячої та юнацької творчості.

Народна майстриня вишиває та робить іграшки. Годинами готова розповідати про родину своїх ляльок, кожна з яких має ім'я та призначення. За словами майстрині, творіння ляльок - нелегка справа і дуже серйозна, потребує любові та усвідомлення того, що і для чого ти робиш.

Ляльки-мотанки майстрині живуть вже у восьми країнах світу. Серед них дві - в Африці: Ефіопії та ПАР. Вдома велику колекцію мотаних дівчат/жінок/бабусь не тримає, робить або на замовлення або на подарунок.

Майстриня є засновницею нового напрямку виготовлення ляльок-мотанок. Дріт, нитки, клаптики тканини - все, що потрібно для пані Варвари, щоб зробити свою авторську ляльку. Охоче навчає цього ремесла дівчат та на навіть хлопців на своїх майстер-класах, які часто проводить по музеях та школах столиці.