Майстри

Христину Гевко з Львівщини розписувати писанки ще змалку навчила мама. Із плином часу з Великоднього дозвілля воно переросло в постійне захоплення. Зараз авторка у своїй творчості використовує традиційну символіку, пропущену через власне мистецьке бачення...

Майстриня з Черкащини займається виготовленням: авторської ляльки та іграшки, витинанки, писанки, живопису, декоративного розпису, аксесуарів до народного вбрання. А також захоплюється вивченням різних українських народних ремесел, рукоділь, символіки, й набуті знання використовує в роботі.

Лялькарка з Луганщини, родом із Харкова. В роботі використовує натуральні матеріали: домоткане полотно, мішковину, сіно, зерна пшениці, квіти, листя кукурудзи, паклю (м’яті та витріпані коноплі), вишивку. З недавнього часу сама створює натуральні фарби з рослин та орнаментує ними тканини.

Чинбарка родом з Санкт-Петербургу вже десять років як мешкає на Закарпатті. Шиє сумки, планшети, чохли для ножів, музичних інструментів, фотоапаратів, давньоруських сокир. У своїх роботах використовує орнаменти та символіку традиційних культур. Технікою різьблення наносить на шкіру етнічні малюнки.

Майстриню з Полтавщини на створення ляльок надихнуло спілкування з друзями-народними майстрами. Відтоді стародавні вишивані полотна та прикраси з натуральних матеріалів пані Ольга стала перетворювати на розкішні мотанки.

Подружжя керамістів з Полтавщини розпочали творчий шлях з 1998 року. Навчалися по бібліотеках та самостійно. Їх надихає прадавньо-слов`янська символіка, її зв`язки з кельтськими, індійськими та латиноамериканськими символами. Надають перевагу виробництву таких речей з глини, що пробуджують позитив, посмішку, доброту.

Роботи цієї писанкарки з Київщини кияни могли кілька разів бачити на святкових бігбордах до Великодня. А колекцію її писанок із зображеннями бджіл має попередній Президент України Віктор Ющенко. Майстриня пише писанки восковою технікою на гусячих, курячих, страусиних та перепелиних яйцях.

Майстриня створила понад 300 вишиванок, які знаходяться у музеях Запоріжжя, Полтави, Києва, Опішні, Решетилівки. Разом зі своїми доньками брала активну участь у Всеукраїнській культурно-мистецькій суспільно-політичній акції «Рушник національної єдності». Також вишивала «Рушник полтавської родини».

"З дитинства робила фігурки тварин з найрізноманітніших матеріалів. Уже будучи студенткою, у 1992 році спробувала плетіння з рогози по книзі за звичайною методикою. Тільки плела все тих же улюблених тварин – котів, коней, волів, собак, мишок, їжачків... Кожна тварина – це досконале Боже створіння з своїми звичками, пластикою, рисами характеру, що я і намагаюся передати ...

За фахом я політолог, довгий час працювала в сфері PR та реклами. А зараз створюю скульптуру малих форм, для цього використовую бронзу, дуже захоплююсь таким вічним матеріалом.

Зробити першу ляльку Наталю надихнула її донька. А вже в ході роботи майстрині-початківцю пригадалося навчання бабусі, яка показувала, як робити ляльки з простих ганчірок та кукурудзи. Наталя вважає ляльку-мотанку особливим засобом у вихованні дітей, тому свій досвід за кожної нагоди передає дітям.

Пані Оксана з Києва захопилася творенням ляльок від знаної лялькарки Валентини Бердник-Сокоринської, до якої якось потрапила на майстер-клас. Тепер же часто робить ляльки як на подарунки друзям, так і шанувальникам за кордоном. Відтак, твори Оксани Вдовиченко вже є в Росії та Канаді.

Писанкар з Луганщини творить писанки самостійно й навчає цього мистецтва дітей. Досліджує загадковий світ символів і втілює його у своїх творах. Майстер ще також викладає теорію та практику з кераміки в місцевій школі.

Писанкарка з Львівщини займається цим видом мистецтва вже понад 20 років. Розповідає, що на початку 1990-х майже не було тематичної літератури, "годі було знайти добрі фарби, не кажучи вже про писачок, який довелося змайструвати з металевого наконечника шнурка до мештів, увіткнутого в дерев’яну паличку"...

Майстриня петриківського розпису родом з села Петриківка вдало поєднує традиційні мотиви з пошуком нових образних ліній та сучасних засобів для їх втілення. Таким чином створює як суто декоративно-вжиткові речі (посуд із дерева, скла, кераміки, меблі), так і графічні твори (листівки, календарі).

Майстриня керамічних духових інструментів - окарин та люльок з Ужгорода. Ліпить із закарпатської та угорської глини. Символіку знаходить у старовинних народних візерунках Центральної Європи, але інтерпретую їх по-своєму.

Подружжя Олег та Інна Гриньківи з Івано-Франківщини весною 2011 року створили мистецьку майстерню «Котилася Торба», в якій творять різні вироби зі шкіри (чоловічі та жіночі сумки, наплічники, гаманці та обкладинки, пояси та корсети, тощо). У всі свої твори закладають певну символіку і зміст, а їх черпають з рідної самобутньої української традиції та ментальності.

Майстриня ручного шиття, мереживоплетіння та малярства з Черкащини володіє багатьма видами вишивальних технік і технологій, які використовує при виготовленні виробів інтерʼєрного, обрядового, одягового призначення: рушників, скатертин, сорочок, суконь, жіночих головних уборів тощо. Зібрала і графічно відтворила більше 500 орнаментів і композицій уманських хрещатих рушників ХVІІІ - ХХ століть, що лягли в основу її авторських робіт.

Киянка Валентина Матвієнко займається малярством на склі. Образи черпає з міфів, легенд, казок, писанок, навколишнього рослинного та тваринного світу. Для охочих зайнятися живописом проводить майстер-класи.

Сестри-киянки Леся та Юля Анусіни писанкують, розписують дерев'яні скриньки, створюють свічки з бджолиного воску та авторські ляльки за народними мотивами. Проводять майстер-класи на ярмарках та фестивалях етнічного спрямування.