Розмови

"Бо речі, які я плету, мають жовтий колір. А це ж натуральне дерево, це корінь сосни. Хто це розуміє, купує, замовляє не раз, цікавиться, щоб і собі навчитися такого".

"У нашому селищі працює французька фірма, яка заготовляє дуб і відправляє його у Францію. У них не п’ють самогон, а лише «сухар» і коньяк, тому вино там користується великим попитом. Фірми збирають винні бочки, які розходяться по всій Європі".

"Якщо дбати не про тимчасовий заробіток, а про якість, то тоді воно, якщо не через день, то через рік все-таки зіграє правильну службу. До мене приходять люди, які брали посуд рік і більше тому, і кажуть, що ми й досі ним користуємося".

Страдіварі он скільки робив струнні інструменти, поки до нас дійшло. А в нас бандуристів нищили - то Сталін розстріляв всіх у 30-х роках, то ще щось. Якби ми з тих козацьких часів удосконалювали кобзи, зараз мали б «страдіварівські» кобзи. А так все зникло - і майстри і пісні. Ми от по крихтах відтворили, навчились грати.

Мені колись сказав один знайомий, Олексій Леонтійович, ви вже як колись цигани з ведмедями кругом на весіллях, так ви зі своїми майстрами. І в казино і на пароплавах - і де тільки ті майстри вже не працювали. Але якщо людям це цікаво!

"Коли я роблю ляльки, то вже наперед знаю, для чого саме їх роблю. І ще цікаво, наші думки пов’язані з кінчиками пальців на руках і через мої пальці проходить нитка, а з ниточкою у виріб відповідно вплітається й думка".

"Всі казали, та це ж кукурудза, зовсім некоштовний дармовий матеріал. А потім минуло років 3-4 і напевно час вже підготував публіку, то був шалений успіх з ляльками. Ось восени на дитячому фестивалі «Орелі» ми давали майстер-клас зі створення кукурудзяної ляльки. Я такого успіху навіть не очікувала. Їх почали купувати."

"Якщо взяти Америку, то там пічка нормальна, в гарних умовах людина, як-то кажуть росіяни, «без напрягу» спокійно попрацювала, пішла до басейну... Все доступно. У нас це складно. Ми робимо тільки перші кроки."

"... Коли майстер йде на завод і йому дядько Петро каже: «А давай ми будемо сьогодні гарбузики лить». Якщо людина має клепку, то це буде страждання, а якщо людині просто заробити 200–400 грн, то він іде і все нормально. Але я так не можу."

"У нас жито росте не таке як в полі - я так піднімаю руку (є у нас знімок такий), так до деяких колосків я дістаю, а до деяких і не дістаю. Земля дуже добра біля хати. Живу я в Коропі Чернігівської області, найкраще місто в Україні…"

Митці вимагають повернути на посаду заступника директора Музею в Пирогові Олексія Долю (куратора ярмарків). Вони кажуть, що це звільнення несправедливе і вже донесли свою думку до Президента. Під зверненням зібрали підписи та чекають на реакцію Ющенка.

"Дівчат навіть спеціально звільняли від робіт, щоб вони тільки вишивали, бо коли дівчина виходить заміж і у неї йдуть діти одне за одним, до якого тоді їй вишивання! Бідна дівчина вишивала 30–40 сорочок, середня — 50–70, багата — сто і більше".

"Саме в цей час от якось і хочеться писати, а Трійця відступає і все, як рукою знімає, не хочеться і не пишеться. Хоча навчаємо дітей писанкарству з жовтня, але ж це ми вчимося, а дійсно твориться писанка саме після Стрітення".

"Є чудовий альбом М.Кульжинського, виданий 1899 року в Москві під назвою «Описание коллекции народных писанок». Там 2219 писанок представлено, то візьміть і просто перевидайте цей альбом, бо цих альбомів дуже мало... А там же унікальні старовинні писанки. Ну, хто знає про цей альбом, то з нього черпає інформацію."

«Бо який би ти не був, чи чимось засмучений, якісь проблеми тебе обсіли, але коли починаєш писати писанку, то про все забуваєш. Мабуть, тому що дійсно там якісь світлі ідеї і хороші надії на майбутнє закладені, і вони ті погані думки все ж відганяють»

"Я завжди знала, що солома не могла бути сама по собі, як тільки матеріал для картин. Звичайно, повинні були бути якісь традиції, пов’язані з соломою, але ніде у радянські часи я не могла про це знайти".

"Коли я презентувала свої роботи меру міста Хаджу, то вийняла з коробочки краватку і одягнула її на нього, а після розмови хотіла зняти й покласти назад в коробку, щоб передати йому краватку вже в такому вигляді, але він каже: «Ні, будь ласка, можна я буду в ній!». Я зрозуміла, що йому у вишиваній краватці дуже ...

"Кажу, цю ляльку звати Дана, а ця жінка мені, а мою дочку звати Дана. Тобто ця лялька не продавалася, бо цю дівчинку чекала. Це означає, що ця дитинка в Господа особлива і Він ось таким чином хоче зробити їй подарунок."

"З 19 століття українці прикрашають себе бісером. Чоловіки навіть носили і підвіски на годинниках і на шапках, і зараз ще носять. От в нас є такі гуцульські шапки, то там символіка вишита з бісеру".

"Ми робимо все з жита. Жито – це символ життя, отож вже яке символічне навантаження... В нас дуже часто присутнє коло, а коло – це оберіг, це сім’я, родовід, діти, онуки, правнуки — неперервність родини. Кінь – це удача, баранчики - символ затишку, а ріжки – це вічність.