Виставка сучасного іконопису, старовинних фотографій та сучасного живопису

Більше відомостей:

З 1 до 15 березня 2013 року в Києві у Національному музеї Тараса Шевченка відкриється виставка «Боже, храни Україну», що поєднала сучасний іконопис, старовинні фотографії та сучасний живопис.

В проекті представлено творчість сімейної іконописної майстерні «Небо на землі» (м. Миколаїв), заслуженого художника та колекціонера Володимира Козюка (м. Вінниця) та живописця Єгора Толкунова (м. Херсон).

Відвідувачі побачать близько 90 експонатів. Зі старовинних світлин, дбайливо зібраних вінницьким колекціонером та художником Володимиром Козюком, дивляться наші пращури на нас, сучасних людей, що зображені Єгором Толкуновим. На його портретах прості люди, що живуть поруч з нами, але художник побачив, або навіть відчув більше ніж ми – стан душі. Роботи «Мрійник» та «Портрет молодого хлопця » зображення постатей із здавалося б зовсім різних світів. Але кожний образ виконано з безкінечною теплотою, любов’ю до оточуючих митця людей.

Дивляться наші предки, носії глибоко християнської культури та традицій, разом з нами крізь час у вічність, що її символізують ікони.

Людина в сьогоднішньому світі живе у непорозумінні з собою, оточуючими, Богом. Вона потребує зцілення. Згадуючи, що слово «зцілення» походить від «цільний», розумієш зміст слова «зцілення» набагато глибше його буденного значення, до якого ми звикли. Зцілити, означає зробити єдиним, повернути єдність, зібрати воєдино. Завдання проекту показати нерозривний зв’язок поколінь: минулих, сьогоднішнього, прийдешніх. Яскравим прикладом цього зв’язку є ікона «Покров Пресвятої Богородиці над землею Київською». Цей монументальний образ зображує Покров Пресвятої Богородиці, який вона простерла над святими, що просіяли в землі Київській: від часів Давньої Руси до ХХ століття. Ікона містить понад сто фігур святих, архітектурні елементи та елементи інтер’єру Влахернської церкви, де відбулася ця знаменна подія, що нині святкується православною церквою, як велике свято.

Невеличкою несподіванкою буде для глядача побачити серед експонованих творів дзеркало. Там де зустрічаються минуле, сьогодення та вічність, у людини буде змога зазирнути собі у вічі, поставити собі одвічні питання: хто ми є на цій землі? для чого існуємо? ким себе усвідомлюємо?

Виставку покликано, всупереч всім непорозумінням, нагадати всім нам, що українське мистецтво об’єднує наш народ у вірі, любові та творчості. Ми українці, живемо під Господнім захистом та сьогодні творимо нові традиції та історію.
Боже, храни Україну!

1 березня о 17.30 під час урочистого відкриття експозиції співатиме церковні піснеспіви хор церкви св. Архистратига Михаїла, що у Національному музеї народної архітектури та побуту.

3 березня о 15.00 відбудеться концерт Тараса Компаніченка та гурту «Хорея Козацька»;

15 березня о 15.00 під час урочистого закриття виставки виступатиме фольклорний колектив Центру фольклору та етнографії інституту філології Київського національного університету ім.. Т. Шевченка. Всі охочі матимуть змогу висловити свої враження та думки, що виникли у них під час відвідування виставки.Куратор проекту – Марія Павелко.

Консультант – Олексій Доля.
За підтримки Центру фольклору та етнографії інституту філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

Виставка триватиме до 15 березня в Національному музеї Тараса Шевченка (бул. Шевченка, 12)
з 10.00 до 18.00, крім понеділка.
Вхід на виставку – 12 грн.

Довідка

Сімейна іконописна майстерня «Небо на землі»

Майстерня «Небо на землі» заснована у 2004 р. в місті, в якому практично не збереглися церковні та іконописні традиції, тому створювати їх довелося заново. З часом вона стала своєрідною іконописною школою, в якій миколаївські майстри практикують різноманітні живописні техніки та духовний зміст ікони. На думку керівника майстерні, іконопис – це не тільки оволодіння майстерністю, а ще й духовний подвиг. Тому справжніми іконописцями можуть стати далеко не всі охочі. Із багатьох учнів, які приходили до майстерні, залишилися працювати переважно молоді жінки. Сьогодні у майстерні працює 7 майстрів і кожен із них – людина дуже особлива: Сергій Павелко, Ксенія Глєбова, Наталя Соболєва, Ольга Нестерова, Костянтин Самойленко, Павелко Марія, Катерина Цирулік.

Загалом можна сказати, що за час свого існування майстерня „Небо на землі” здобула авторитет і визнання серед вірян та у колах професіоналів. Зокрема, завідувач кафедри сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв професор Роман Василик назвав майстерню «оазою розквіту іконопису» в Україні. Він відзначив сумлінний підхід миколаївських іконописців до вимог технології та глибоке богословське опрацювання тем.

Іконописці майстерні „Небо на землі” працюють за старовинними технологіями. Використовують тільки натуральні матеріали: дошки із липи або вільхи, паволоку – полотно, котре наклеюється на дошку як основа для живопису, левкас – від 4 до 15 шарів спеціального ґрунту, приготованого на основі крейди та тваринного клею, а також виготовлені вручну самим іконописцем фарби із природних мінералів та пігментів і яєчної емульсії. Традиційна іконописна технологія працемістка та дорога. Так, для приготування фарб використовують бразильський гірський кришталь, африканський малахіт або знайдені в Україні рідкісні мінерали керченіт і чорний турмалін. На багатьох роботах можна побачити різні види золочення та сріблення. Навіть гачки для кріплення ікон виковують вручну. Собівартість таких ікон досить висока. Інтерес до сучасного іконопису у світі дуже високий: витвори вітчизняних майстрів активно розкуповуються закордонними поціновувачами. Тоді як вітчизняні колекціонери досі зосереджені переважно на збиранні антикварної ікони.

Ікони миколаївських майстрів нині роз’їхалися до Росії, США, Франції, Німеччини, Швейцарії, Бельгії, Японії, Об’єднаних Арабських Еміратів. Є вони і в колекціях відомих українських діячів.

Іконописна майстерня веде активну виставкову діяльність. На сьогодні відбулося більше 25 виставок як на Україні, так і за її межами.

Єгор Толкунов

Єгор Толкунов народився у 1943 р. в с. Петрівка Генічеського району Херсонської області в сім’ї селянина. Освіту художник здобув у Художньому училищі ім. Рєпіна в Кишиневі. Період початківства пов’язаний з темами знаного й близького йому сільського життя. Важливою в розширенні його світогляду стала праця в будинках творчості художників, багаторазові поїздки на пленер. Свій живопис художник будує на гармонійному співвідношенні внутрішнього лінійного ритму і стриманої тонально-кольорової організації полотна.

У радянський період Єгор Толкунов створив десятки полотен – натюрморти, жанрові композиції, дитячі портрети. Ці твори зберігаються у художніх музеях України. Коло творчого спілкування автора з іншими художниками широке й різноманітне: пленери в Україні, у Польщі, активна виставкова діяльність, творчі поїздки до Німеччини, США.

Дев’яності роки минулого сторіччя – етап творчої зрілості живописця. Це засвідчують десятки персональних виставок.
Толкунов – переконаний реаліст і розвиває творчі пошуки в цьому напрямі. Особливе місце у творчості художника останнього десятиріччя займає цикл картин, створених під впливом поїздок до Свято-Успенського Псковсько-Печерського монастиря. Полотна, навіяні цими враженнями, стверджують велич духовного начала. Герої цих картин до деякої міри відсторонені від глядача й занурені у світ власних роздумів.

Провідне місце у живопису Толкунова останнього десятиріччя займає портрет. Художник намагається передати образ сучасника в неоднозначному трактуванні, розкрити багатогранність творчої особистості. Лаконічно трактує він вічні теми кохання і народження нового життя.

Не можна не згадати про жіночі образи мистця у портретах, жанрових композиціях. Задумливо-елегійний, романтичний образ молодої жінки – ідеал художника. Його героїні нагадують красунь А. Модільяні та Н. Альтмана, але в кожному образі підкреслено індивідуальні риси характеру моделі.

Живописна манера в Толкунова в останнє десятиріччя стала вільною за пластикою мазка, сміливою у поєднанні кольорів. Ніби випадкові плями чистого холодного червоного, золотистої вохри або білого створюють внутрішню динаміку полотна. Художник з віртуозною легкістю поєднує пастозні мазки з лесуванням.

Загалом митець лаконічний в кольорі. Він мислить головними колірними співвідношеннями, що створює особливу легкість письма. Складається враження, що роботи написані ним «на одному подиху».

Поглиблюючи трактування жіночих образів, Єгор Толкунов приходить до жанрових композицій. За допомогою пластичних засобів він поєднує фігури на площині, немовби милуючись чіткістю композиції, гармонією пластичних об’ємів.

Живопис Єгора Толкунова свідчить про його невичерпний творчий потенціал. Це дає впевненість у тому, що твори цього херсонського художника хвилюватимуть ще не одне покоління шанувальників мистецтва

Володимир Козюк

Володимир Козюк – належить до нового покоління діячів національної культури з активною громадською та творчою позицією. Він природно почувається у вирі життя, розподіляючи власний могутній енергетичний потенціал між різними напрямками діяльності, які поєднані спільною ідеєю – любові до рідного краю, Поділля, шаною до його людей і мистецьких традицій, турботою про його майбутнє.

Володимир Козюк – заслужений художник України, радник голови Вінницької облдержадміністрації М. В. Джиги з питань духовності та культури, фотохудожник, колекціонер, меценат. Він нагороджений почесною відзнакою «За заслуги перед Вінниччиною» (2011 р.), є переможцем конкурсу на звання «Людина року» в номінації «Діяч культури та мистецтв» у Вінницькій області (2008 р.), а також загальноміського конкурсу «Покровитель культури – 2003», є ініціатором та учасником мистецьких заходів обласного, всеукраїнського та міжнародного значення.

Художник пише не обставини, не видовище – але повітря, простір, рух. Він призвичаївся домішувати у фарбу своє світовідчуття та енергетику, що жодного не лишає байдужим.

За додатковою інформацією звертайтесь до Марії Павелко
+38 066 1559237
veselka_2003@ekr.net
www.pavel-ko.net
www.galleryjoseph.net