Виставка народного мистецтва Львівщини. Музей І.Гончара
Дата події:
|
Місце події:УЦЕК “Музей Івана Гончара” |
Більше відомостей:
Ткацтво, килимарство, вишиття, гутне скло, гончарство, різьблення, плетіння – здавна поширені по всій території України, але на Львівщині набули своїх яскравих, самобутніх рис. Ці та інші види народного мистецтва з колекції Музею народної архітектури та побуту у Львові виставлять на огляд шанувальникам.
Етнографічно-типологічні межі Львівщини охоплюють рівнинну частину Львівської області (Сокальський, Радехівський, Бродівський, Жовківський, Яворівський, Кам’янко-Бузький, Буський, Городоцький, Мостиський, Пустомитівський, Миколаївський, Золочівський, Стрийський, Самбірський, Дрогобицький р-ни) та північну частину Старосамбірського району, заходу Тернопільської обл. (Зборівський, Бережанський, Монастирецький р-ни), Рогатинський, Калушський, північну частину Долинського, північно-західну частину Галицького районів Івано-Франківської обл.
Народне вбрання кінця ХІХ – середини ХХ століть якнайкраще змальовує естетичні, морально-етичні та звичаєві норми місцевого люду. І кожна біла вишита сорочка, яка є основою народного вбрання, – це індивідуальний витвір, що підпорядковується традиційній культурі з чітко зазначеними межами. Строга, чорно-біла графічна вишивка Сокальщини; яскрава, кольорова Яворівщина та багата різноманітністю барв Жидачівщина, де яскраві доповнюючі кольори підпорядковуються і урівноважуються ведучим бордово-чорним кольором. На виставці представлені експонати, які є типовими для даного локального регіону. Це святкове вбрання, різне за часом виготовлення, за статтю та віковою належністю.
Гончарство Львівщини представлене розмаїтими виробами знаних і невідомих майстрів. На межі ХІХ – початку ХХ століть у Галичині існувало 820 гончарних осередків. Кожен з них на базі традиційних засобів виробляв свої оригінальні форми та техніки декору. Широкий асортимент виробів – кахлі, горщики, глечики-збанки, миски, макітри, друшляки, ринки, пампушниці, колачі, вазони, іграшки-свистунці та тарахкальця-“хихички” – до сер. ХХ ст. почав зменшуватись, орієнтуючись на найбільш вживані, а згодом і на сувенірні форми…
Важливу групу виставкових експонатів становлять також традиційні дитячі іграшки, серед яких виділяються яворівські. Їх виготовляли з явора, липи, осики, верби, сосни, рідше – бука і груші. Це коники, пташки, тарахкальця, колиски, лялькові меблі, посуд, музичні інструменти. Декоративно-емоційні якості іграшок підсилює розпис на природному тлі дерева.
Світлина творінь львівських майстрів-гутників Василя та Романи Білоус