Лідія Бебешко

Творчість

Майстриня ручного шиття, мереживоплетіння та малярства. Лідія Бебешко володіє багатьма видами вишивальних технік і технологій, які використовує при виготовленні виробів інтерʼєрного, обрядового, одягового призначення: рушників, скатертин, доріжок, фіранок, картин, чоловічих та жіночих сорочок, спідниць, суконь, жіночих головних уборів тощо. Зібрала і графічно відтворила більше 500 орнаментів і композицій уманських хрещатих рушників ХVІІІ – ХХ століть, що лягли в основу її авторських робіт.

Походження

Народилась 19 лютого 1952 року в селі Реутенці Кролевецького району Сумської області. Мешкає в Умані Черкаської області.

Освіта

1997 – закінчила Ленінградський технологічний інститут холодильної промисловості (механічний факультет). За фахом – інженер-механік у галузі «Конструювання та експлуатація машин і апаратів харчової промисловості».
1999 – закінчила курси підвищення кваліфікації керівних кадрів (вишивка, мереживоплетіння), що діяли ще десять років тому при Національній академії культури і мистецтв України.

Досвід

“Працювала у конструкторських бюро Світловодська та Умані. З 1978 по 2004 роки – старшим викладачем Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Викладала дисципліни технічного циклу, безпосередньо пов’язані з моїм фахом: нарисну геометрію, креслення, теоретичну механіку, опір матеріалів, теорію механізмів і машин, деталі машин та ін.

Останні десять років роботи паралельно з перерахованими вище навчальними дисциплінами викладала спецкурси з народних ремесел і декоративного мистецтва. Отже, за десять років викладання таких навчальних предметів, як «Український рушник», «Вишивка Східного Поділля», «Спецкурс з народознавства» долучила до таїни народних рукомесел (вишивання, малярства, писанкарства, лялькарства та ін.) понад півтисячі студентів. Серед моїх учениць такі вже нині відомі майстрині, як Наталія Некраса (м.Черкаси), Наталія Сусла (м.Умань), Валентина Кіщук (Росія), Олена Поліщук (м.Ананьєв), Наталія Осіпенко-Мамчур (м.Умань) та ін.

Слід підкреслити, що викладала я за авторськими навчальними програмами, схваленими Науковою радою Вузу і науковою громадськістю України (презентувались на всеукраїнських науково-педагогічних форумах) та за власною методикою. Окрім цього, була співзасновницею і заступником директора (на громадських засадах) регіонального науково-методичного центру «Вивчення художніх ремесел у школі», що тривалий час діяв на базі технолого-педагогічного факультету УДПУ. Відповідно, працювала з учителями-практиками у напрямку впровадження народних рукомесел в цикли трудового і професійного навчання школярів. Читала лекції для учителів трудового навчання в Черкаському обласному інституті післядипломної освіти під час проходження ними курсів підвищення кваліфікації.