Відтворений вінок з гусячого пір’я як прояв українського генетичного спадку

Колись давно опинившись у фондах музею Івана Гончара, я прикипіла до одного неймовірно красивого чудернацького та великого вінка. Він був схожий більше на бразильський карнавальний убір, аніж на український вінок. Одразу ж мені розповіли, що це весільний вінок з гусячого пір’я, робота останньої майстрині, яка вміє робити такі вінки – Параски Кушляк з села Великий Ключів Коломийського району Івано-Франківської області. Я навіть і не думала, аби відтворити його – це мені здавалося зовсім нереальним, таким він був неповторним. Та доля підкинула мені подарунок – в мене його замовили. Й тоді подумала, якщо до мене звертаються по таку річ, значить я можу це зробити)

Замовниця дизайнерка Зінаїда Ліхачова попросила зробити його геть білим, і мене це ще більше зацікавило. На жаль, майстриня Параска Кушляк нещодавно померла, й не було до кого звернутися за порадою. Тож навіть достеменно вивчивши зразок з музею Гончара, передивившись репортажі та статті, що є в інтернеті, я всеодно майже навпомацки почала робити цей головний убір.

Майже місяць тривала робота над елементами: вдома, у вагоні метро, маршрутках, потягах, на відпочинку і т.д. Я зрозуміла що це моя «дипломна робота», бо в цьому вінку намішано дуже багато технік і з деякими познайомилася вперше. Найтяжче було зробити каркас та зібрати до купи всі елементи. Процес збірки тривав безперервно 3 дні і 2 ночі (правильно зрозуміли – 2 ночі підряд я взагалі не лягала спати!). Я не могла відірватися від того магічного дійства, наче мене щось тримало і надавало сил, бо мені не хотілося спати. Вкотре впевнилася, що рука може знайти потрібний вектор руху, коли ти намагаєшся відтворити старі речі, бо наш культурний спадок – це не тільки словесні та матеріальні цінності, а й генетична інформація, що ми унаслідували – нашарування всіх культурних пластів. Отже приймайте в світ новий вінок з гусячого пір’я, як продовження нашого спадку.

Ольга Троян, автор вінка, майстриня прикрас, вокалістка київської етно-рок групи “ДримбаДаДзиґа, для “Рукотворів”

Сторінка авторки у Facebook: ПрИкрасна майстерня “Makoviya”