Шукаємо приміщення у центрі Києва Більше не показуватиX

“Па чьом свістоха” або мовні перли від покупців кераміки

“Па чьом свістоха” або мовні перли від покупців кераміки

Люди на ярмарках зазвичай швиденько перебігають від одного майстра до іншого у пошуках чогось особливого. Більшість не обізнані у термінології і часто не знають, як назвати той чи інший виріб. Тому або просто тикають пальцем або називають твір першим асоційованим словом. А коли отаких покупців стає критична маса, то майстер не витримує і… починає збирати “цікаві” слова. Що й зробив київський кераміст Іван Бобков. Він у серпні цього року вперше побував на Сорочинському ярмарку і від тамтешніх покупців привіз цілий словник оригінальної лексики. Його виклав у власному блозі зі своїми коментарями.

Іван Бобков, художник-кераміст: “Я втомився виправляти людей, коли чув подібну маячню. Щоб не збожеволіти – записав. Так легше. Тому тепер запрошую вас посміятися… над собою. Підбірка містить загальновідомі назви. Як можна було так називати елементарні речі? Я не знаю. Мабуть, випалило нам це з пам’яті, тож нагадаємо, пояснимо”.

  • Зозулиця – свищик, який має декілька отворів. Він не тільки свистить, а й за його допомогою можна створити різні мелодії.
    Варіації на тему:
    “ДУТКА” (тьотя, яка це сказала, ще й фухнула на відстані. Мабуть, думала, що як горн загуде).
    “Сколько СВИРЕЛЬ”?!!!!!!
    “Шо за фішка?”, “из неё куріть зелёный дым можна?” (класичний гоп підійшов і ще сфоткав для друганів, коли я сказав, що таки можна курити з зозулиці).
    “НЭЦКЭ пачём?”
    (Далі краще, видаю одразу обойму) СВІСТОШКА, СВІСТОХА, СВІСТЮЛКА, (можна в неё) СВІРІСТЄТЬ. (Тут зараз апогей!) БУБУЛА!!!!!! і БУЛЬБІКІ!!!
  • Таріль – ГОРШОК (чому горщик, жінка не повідомила, але впевнено ткнула пальцем саме в таріль).
  • Глек – БАНКА (часто кажуть, завжди додаю – “ТРЬОХЛІТРОВА!”).
  • Тиква, тиквач (посуд для вина, з вузьким горлом) – виріб раптом став ГРАФІНЧІК.
  • Таріль-пательня – “ПАЧЁМ ТАРЄЛКА СРУЧКА?”
  • Горщик – СТУПКА, правда “бєз пєстіка”, але то нічого.
  • Солонка (глиняна мисочка для, здогадайтеся, солі) – СОЛЯНКА.
  • Глиняне сито (миска з отворами, щоб вареники лишались, а вода йшла собі далі) – ПАРАВАРКА і мегахіт – КАСТРУЛЬКА.
  • Маленькі гончарні вироби “монетка“. Діалог: “Пачём”? – “10 гривень”. – ОГООООООООООО! (потім та тьотушка показала на полив’яні “монетки” і теж про ціну спитала, я відповів -“Два ОГООО!)
  • Турка (кавник) – “ТРУБКА ТЯНЕТ”? і ще: “ЦЕ ТУРКА”? – “Так”. – “А З ЯКОЙ ПОРОДИ ДЕРЕВА ЗРОБЛЕНА?” (нема слів).
  • Фігурка глиняна у формі “трипільської жінки” стала – ТРОПІЧЄСКОЙ ЖЄНЩІНОЙ.
  • Гончарне коло – тут готуйтеся, такого навіть я не чекав. В Києві ж сказано – ВЄРТЄЛ!!!!!!!!!!
  • На ярмарку в Сорочинцях один “руссо туристо” назвав купу гончарного посуду – “СМАТРІТЕ КАКЯ ТУТ КАНІТЄЛЬ!” Я увійшов в космос.

Цитати з ярмакового життя:

  • Про Гаварецьку глину – “А ЄТО ВИ ІЗ ГАРВАРДСКОЙ ГЛІНИ ДЄЛАЄТЄ”? – відповів, – “З ОКСФОРДСКОЙ, якщо з КЕМБРІДЖА вчасно не підвезуть”.
  • Загалом про кераміку– “ЭТО ВСЁ ГИПСОВОЁ ИЛИ АСБЕСТОВОЕ”?
  • Один знаток пояснив усім присутнім, що він “знаток” – “ЄСЛІ ДІМЛЄННАЯ, ТО СІЛЬНООБОЖЄННАЯ, А ЄСЛІ МОЛОЧЕНАЯ, ТО НЕДОЖЕННАЯ”.

Кілька мовних конфузів Іван зібрав у своїх колег, які творять в інших видах мистецтва:

  • Про дерев’яну скульптуру – “СКОЛЬКО КУМІРИ?”
  • Булава (дерев’яний сувенір) – “ШАРІК С ІГОЛОЧКАМІ”…

Анатолій Байда, художник-гончар:
“Буває, що люди дивляться на тебе і кажуть: “О, дивись, живий гончар!”, або ще часто нас називають “класні рукадєльнікі”. На кожному ярмарку є ті, хто гончарні вироби обізве “баночками” і “кастрюльками”. Також часто люди не розбирають, де глина, а де дерево. Просто вони забули, що це таке, всі стали урбанізованими, забули про традиції і корені. А для покупців з Росії взагалі це все нове і не знають, як до нього підійти”.

Жанна Россипчук, гончар:
“Що мене дивує, люди часто питають, а для чого це можна приспособити? Кажу, це залежить від вашої фантазії – можна для каші, солі насипати чи цукру, свічку поставити…”.

Так званий АНТИсловник мистецьких термінів Іван з колегами постійно доповнює, бо щоразу вони чують щось цікаве від співрозмовників. Митець впевнений, якщо про це почати говорити, то люди схаменуться й більше читатимуть та називатимуть речі своїми іменами.

“Рукотвори”
Світлини Богдана Гдаля, Катерини Качур, Івана Бобкова

Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Радимо придбатиДо крамнички
Що нового?Всі новини
Підпишіться на розсилкуЗгорнути
1147 людей вже підписалися
Новини проектуДивитися всі
Свіжі відгуки
Рукотвори, 2009-2020.Власниками дописів, світлин або видива є його автори.
Вітаємо поширення змісту з обов’язковим посиланням на джерело.
Проект працює на двигунці Wordpress
Утнув та оздобив: Богдан Гдаль
Facebook livejournal RSS/Feed

Повідомте про помилку

Увага! Слід заповнити всі поля!
Email-адреса має бути справжньою!

Первинний текст:

Ваше виправлення:

Ваше ім’я:

Ваша email-адреса:

Надіслати
Закрити