Цього літа в Україні проходив досить масштабний конкурс дизайну під назвою Ukrainian Design: The Very Best Of, в якому могли взяти участь усі охочі. Роботи можна було подавати у кілька категорій, серед яких був і графічний, і промисловий, і digital дизайн. Inspired написав про одного з переможців в категорії Дизайн середовища.
Проект Левка Давидюка “Три копиці” представляє собою концепт готельно-ресторанного комплексу, який використовує етнічні мотиви – від загального виду до дрібних деталей. Три будинки виконані у формі копиці сіна, а ландшафт нагадує орнаменти з волинської вишивки. Автор проекту розповідає про історію його створення, а також наскільки реальною є можливість його втілення.
– Скільки часу пішло на створення конкурсної роботи?
Ідея формувалася близько року, ще до початку конкурсу. Головним завданням на той час було втілення цікавої ідеї. На детальне опрацювання я затратив чотири місяці.
– Коли визначився з майбутнім напрямком життя?
В 5 років вже будував будинки з LEGO, в 10 років перші спроби спроектувати свій будинок. В подальшому це і визначило майбутню професію.
– Як ти думаєш, наскільки для дизайнера важливим є диплом?
В Академії дизайну пріоритетом диплом для мене не був. Освіту я здобував на реальних проектах. Вже з першого курсу в мене були готові проекти і це посприяло доброму досвіду.
– Чим займаєшся зараз?
Зараз в процесі розробка дизайну квартири в Києві для телепрограми “Ремонт плюс” (1+1). Окрім цього формую концепцію скверу для центральної частини міста Луцька.
– З якими проблемами “львівського” розуміння дизайну довелось зіштовхуватись?
Львів є досить європейським і цікавим містом, проте я часто не розумію консервативності замовників, з якими доводиться стикатись. Вони погано сприймають естетику мінімалізму, тому намагаються перенаситити інтер’єр кількістю деталей, якими, на їхню думку, вони підтвердять свій статус.
– Чи є шанси втілити проект конкурсної роботи в реальність?
Щодо реалізації проекту ведуться спроби зацікавлення ним керівництва Буковелю, проте питання залишається відкритим. І ми продовжуємо шукати шляхи реалізації. Адже про дизайнера судять в першу чергу по реалізованих роботах.
7 коментарів
Ваш відгук
Маєте думку, уточнення чи власний досвід? Долучайтеся.
Увійдіть, щоб долучитися
Авторизація допомагає нам захищати коментарі від спаму й підтримувати змістовне обговорення.
Дуже гарно !
Пишаюся
Дуже чудово!
Краса!!! Дуже глибинно і все ж – сучасно. А ще за формою вони мені нагадують писанки 🙂 або ауру людини.
Молодець і успіху!
Дуже прикро, не бачу нічого спільного з українським традиційним. Швидше це схоже на будинки хобітів. А те, що там псевдорушники, типу стилізація, ніяк не наближає ці будови до українського. Мені здається, що це легковажно, рушати тільки за модою, яка по своїй суті, дуже часто обманює і підмінює оте глибинне, що є дійсно в народному світогляді, архітектурі, вишивці. На мій погляд, треба пройнятися й перейнятися народним життям, побутом, традиціями (бо вже молодому поколінню тільки такий шлях, бо ж ті, що носії культури – бабці й дідусі, а далі втрата традицій, розрив поколінь) настільки, щоб генетична пам*ять спрацювала на рівні слів і рухів.
Дійсно дуже прикро, Надіє, що ви не бачите. Видно, виховувались на “Володарі кілець”, а українське для вас, як ви кажете, типу рушник, верба і калина.Зрештою, рушники теж не суто український винахід, а узори на них і поготів. У дизайні національність визначає формотворення, те що звичне для українського ока упродовж тисячоліть. Відколи в Україні було одомашнено ВРХ, була потреба заготовляти на зиму сіно. Тобто понад 5 тис. років стіжок у різних його формах залежно від кліматичних умов є невідїємною частиною центальноєвропейського пейзажу. Назва явно не українська, натомість копиця таки наша, що й потрібно було тут довести. Помиляєтесь, пані – неукраїнського в проекті нема. Вишивка ж до якої ви апелюєте, на час появи стіжків чи копиць гіпотетично могла існувати лише в формі натільних малюнків, навіть не тату.
До речі, де можна побачити будиночки хобітів, які вимерли 12 тис. років тому? Підкажіть адресу. Обов’язково з’їжджу і подивлюсь.
Молодець, Левку! Дуже гарно, сучасно і патріотично. Гідний син гідного батька!!!!!