Шукаємо приміщення у центрі Києва Більше не показуватиX

Як продавалося, де побувалося і що намінялося

Як продавалося, де побувалося і що намінялося

Теплий осінній Пирогів. Традиційне ярмаркування народно-мистецької братії. Дехто з майстрів добряче поїздив цього літа. Для когось це одна з небагатьох нагод вдихнути запах різнотрав'я пристоличних пагорбів... Кияни неквапливо розглядають різнобарвні «теплі» вироби. А майстри намагаються підсумувати ярмаркову пору: як продавалося, що нового придумалося, де побувалося і що намінялося.

Мірило успішності сезону у кожного своє. У когось за кількістю проданих речей, у інших за відвіданими дійствами. Хтось придумав нові витвори, а хтось просто не хоче нічого підсумовувати і насолоджується спілкуванням з однодумцями. Висновки різні, і скоріше залежать від настрою того чи іншого майстра.

Віктор Чорний, гончар, Київщина

Віктор Чорний, гончар «Цей рік був успішним, бо я їздив на фестивалі в Косів, сюди в Пирогів... Фестивалів вистачає, а рік ще не закінчується... Он буде свято у Віті Поштовій, день села, потім Прилуки, потім Ніжин... Я і так зараз сутками роблю все... А на ярмарок зазвичай 50 робіт взяв тай вистачає...
А щодо мрій, то хочу у Васильківському районі зробити дворик майстрів, ставочок є, рибу запустив... Аби зібрати друзів і робити отакі фестивалі.»

Ганна Шкрібляк, ткаля, Івано-Франківщина

Ганна Шкрібляк«Зараз набагато слабше торгівля йде. Люди бідніші стали... Була на Країні Мрій, в Пирогові, на Андріївському узвозі... Найкраще було за Ющенка. Тоді люди більше цим цікавилися. Навіть 2009 року краще торгувалося... А зараз бензин дорогий... На Покрову може ще приїду... Ми всі зроблені вироби беремо з собою... Ми гірські люди... Нас зима спасає, бо є вільний час... Якби купували всі речі, то було б нормально...

Буває вночі пробуджуюся і придумаю якийсь узір, рано намалюю, до того шось додам... Мені від того задоволення і я хочу, щоб це було гарно. Може й не ті гроші, але шоб людина була задоволена. І мені тоді добре. Але що від того, що будеш падати духом. Треба підніматися, треба йти, треба вірити в краще.»

Хаірбєнат Сеіт-Аметова, з родини кераміста Абдюля Сеіт-Аметова, Крим

«Наші недавно їздили в Туреччину. Зараз моя донька поїде в Краків з виставкою. На день Ялти нас запрошували. Але небагато запрошують, бо в Криму більше комерції. Ми дякуємо шанувальникам, що завжди нас чекають. Нам багато дзвонять.

Майстер не може забезпечити всіх. Треба створювати умови, як у інших майстрів, що працюють з учнями. Син працює один і ледь встигає на подібні ярмарки. От ми поїхали з Країни мрій. Минуло 2 з половиною місяці. І тільки до цього ярмарку були готові роботи. Цієї кількості ярмарків для нас вистачає.

Буває до нас заїжджають бізнесмени, що вже відбулися, люди середнього віку. Беруть вироби для представницьких цілей. Їдуть в Америку, в Африку. Вони це цінують, дарують і приїджають до нас зі словами вдячності. Вони задоволені тим, що іншим людям дарують задоволення.»

Віктор Андрощук, гончар, Рівне

Віктор Андрощук, гончар«Ми 100% працюємо на замовлення і виставки, ярмарки — це спосіб відпочити. Не дати замовнику виробів, а самому взяти, поїхати і поторгувати. Це ми можемо собі дозволити 3 рази в рік. Ми були на Співочому полі. Ми їдемо заради спілкування, побачити тенденції. Я побачив, що люди більше прагнуть до ужиткових речей. І коли людям розказати, що ми використовуємо природні властивості глини, це відновлення, то люди починають розуміти, що краще шукати щось натуральне. 

В ці дні в першу чергу пішли горшки, супниці, ємності для готування їжі. Традиційно турки йдуть, щоб каву варити, кухлики, і традиційно наші ворони. Нас питають, чи ще ми кудись їдемо. Ми не встигаємо. Навіть не встигли на Сорочинський ярмарок потрапити...

Із останнього, я зліпив такі великі глеки. Мабуть більше 10 літрів. Вони в мене потріскали, бо я мав їхати сюди і не доробив... А ще хочу зліпити глек на 40-50 літрів, щоб можна було самому туди сховатися. Колись такий посуд робили для збереження зерна. Зараз люди ними користуються з декоративною метою. Поставити у дворі... Воно настільки привабливе, має енергетику в собі, що хочеться біля нього постояти, потриматися...»

Олена Дзіядевич, художнє вишивання, Київ

Олена Дзіядевич«Виходячи з того, що в мене одяг сезонний, осінній ярмарок для мене і вдалий зазвичай, і люди цікавляться. Я люблю його. Це дійcно підсумок, зустрічаєшся з майстрами, якісь вже задумки на зиму. Ідеї шукаєш. Дещо нове придумала, але ще не розповідатиму, бо ж не вийде. На Рожаницю планую взяти участь, на Покрову. Щодо цього року, то люди може й більше цікавляться, але у них менше змоги купити. Спілкування більше, а от з прагматичної точки зору вже люди не можуть собі дозволити.  Якби була якась державна підтримка, можливість реалізувати вироби. Але справжній майcтер і далі буде творити, які б часи не були. Воно з тебе лізе, і його не природньо в собі душити.»

Анатолій Бровченко, вироби з дерева, Київ

Анатолій Бровченко«Я цей рік захистив дисертацію на ступінь, тому не було часу займатися творчою роботою по дереву, їздити по ярмарках. Матеріалу надбав достатньо. Думаю, що взимку надолужу. Та й далеко не заїдеш без автомобіля, в сумках далеко не повезеш. Є тільки плани великі. А що буде далі — побачимо.»

Олександр Титаренко, вироби з дерева, Київ

Олександр Титаренко, вироби з дерева«В мене зараз більше індивідуальні замовлення. А по ярмарках беруть небагато. Але хочеться звісно, щоб краще купували тут, бо для ярмарків робиш, те що хочеш, як душа лягає. А замовлення — це нав'язується думка і терміни. Це речі, які дещо заважають творчості... В цьому році вийшло так. 

Іншими роками в мене забирали ці роботи з першого ж разу. Найгірший варіант — це коли робота залишається непроданою. А раз багатий покупець „жме“ гроші, то треба переходити на дрібніші речі. Я ось іграшки роблю. Попродавав їх на Країні Мрій. В Копачеві вони пішли. Треба, щоб була інтелігенція багата, середній клас. Бо зараз ці люди тратять гроші на картоплю... Зараз роблю шафу-бандуру, гарбу і вітряк дуже класний.

А так — я плани, які на рік построїв, здійснив, грошей скільки хотів, стільки заробив. Тільки хочеться більше отут працювати, щоб роботи брали. А для цього треба людям гроші платити...»

Зоя Предко, гончарка, Київ

Зоя Предко«Цього року я „прілічно“ наміняла речей. І сумочки, і пташечки, і картиночку з маленькою дівчинкою у віночку виміняла. Вона там з кошиком гусяток випасає. Гусятки вищі за неї зростом. На всіх ярмарках приблизно однаково міняється. Хоча на цей раз на осінній ярмарок більше всього. На Країні Мрій намінялася з „петриківцями“. Вони поруч стояли. Дзиґами, шкатулочками маленькими. Де станеш, там і міняєшся (сміється)...

Зараз у мене і кухлики, і тарілочки, ужиткові речі купують. Беруть саме те, чим можна користуватися. В мене цього року успішно все. Я задоволена. Бувало що так в перший день купили, сподобалось дуже, а на наступний день кажуть — нам не вистачило, ми прийшли добрати. Щодо нових робіт, то я ще не робила кицьок, коників. Часом ці речі приходять самі по собі. Просинаєшся і: „О! Треба коників зробити“...

Ще на Мамаєву Слободу хочу. Не була там жодного разу, то хочу і подивитися і поторгувати... Цього року я собі вирішила подарувати літо в майстерні, тому мені виробів вистачає. Але не завжди так виходить. Буває так, чи більше замовлень, чи є якась робота, і воно затягає так, що не встигаєш.»

Варвара Мацелла, лялькарка, Київ

Варвара Мацелла«От ідуть, дивляться, а купляти, то не купляють. На Співочому полі на виставці квітів перші дні було нормально. А потім уже так. Уторгуєш 50-70 гривень, але хіба це гроші. Я раніше не робила тряп'яні ляльки. А це одну зробила, і вона вже брала участь у виставці у мистецькому центрі на Позняках... А ле я працюю. Я не кину ляльки! Вони вже для мене як діти. Мені це подобається!»

 

Тамара Швець, з родини ложкарів, Київщина

Тамара Швець ложкарі«Останнім часом ми почали робити ложки „кінь зі дзвоником“. А іграшку — після народження внука. Квіти пішли. Пошук триває. Були на Сорочинцях, в Пирогові. Їду в Дніпропетровськ, потім в Київ, в Музей Гончара... Можна назвати успішною участь у ярмарках. Раз людям подобається, то треба працювати (сміється). Доньки роботи в Софіївці. Ми там буваємо. У нас вся сім'я працює: чоловік ріже, донька малює, я шліфую. Це нам подобається і радість приносить.

Мені здається, що коли ти несеш позитив, то він до тебе вертається. Значить треба може полюбити свої роботи. Які б реалії не були, посміхайся, роби, знаходь в усьому позитив і все буде добре. Може людина мати масу грошей і нещасна. Може мати найнеобхідніше і щаслива. Не створюйте собі проблем, і вони вас не будуть шукати...

А щодо смішних історій, то... приходить жінка. А ми продавали ступки. Питає: „А з чого ступка?“ Кажу: „З горіха!“. Вона: „Да? А мені треба для часнику...“. І пішла (сміється)...»

Ірина Пастернак, декоративний живопис, Київ

Ірина Пастернак«В мене ше такі творчі задуми, що я й не знаю... Відвідали багато ярмарків, Пирогів, Країну Мрій, Андріївський узвіз. Ще буде Мамаєва слобода. А ще нас запросили на свято вишиванки у Хотів і в мене трагедія — я одна, а у мене 15 вишиванок (сміється)...

В нас ще підсумків немає. Ще є 2 ярмарки. У нас вічний процес. А по іншому і не виходить. Чоловік ше хоче сорочку з вишивкою і джинсом... Є матеріал, але ще не зібраний в таку сучасну річ. Який підсумок? Давайте так — 31 грудня про підсумок і поговоримо...»

Текст та світлини Богдана Гдаля, «Рукотвори».

Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter

5 відгуків

  1. Михайло коментує:

    Дуже актуальна стаття, дякуємо! В нас одеські колеги-керамісти кажуть, що 1 вересня це керамічний Новий Рік, закриття сезону та початок нового виробничого циклу.

    Та я тут помітив на фото «Вєлядє Скібіна, з родини кераміста Рустема Скібіна, Крим» — насправді мати гончара Абдюля Сеіт-Аметова, помилочка вийшла

  2. роксолана черкаси 2011р коментує:

    Преславний Пирогів — то прекрасно, але розкажу вам про 7-ий симпозиум народного мистецтва «Суботів — 2011», котрий триває при національному історико-культурному заповіднику «Чигирин».25 народних майстрів знайомилися, творили, експонували свої роботи і насолоджувалися пахощами Холодного Яру під батьківським гостинним проводом голови НСМНМУ, Заслуженого діяча мистецтв пана Євгена Шевченка та працівників заповідника. Презентовано альбом «Українське народне мистецтво»- 2011 р. Єднаймося, відроджуймо наші рідні мистецтва аби було чому вчитися нашим дітям-онукам-правнукам.БУДЬМО!!!

  3. Олена Щербань коментує:

    Доброго здоров’я!!!!

    Хочу запросити УСІХ причетних до теми «Глиняний посуд у культурі харчування народів світу» на конференцію, що відбудеться в Опішному, Полтавщина, 22-24 травня 2012 року, щоб активно обговорити існуючі в цій сфері проблеми, перспективи.

    З повагою куратор заходу, Олена Щербань

Додати відгук

ОголошенняЯк замовити
Terra Incognita: подорожі, активний туризм, екскурсії Україною Творча майстерня Олександри Теліженко

Підпишіться на розсилкуЗгорнути
1131 людина вже підписалася
Що нового?Всі новини
Наші новини на Google+
Новини проектуДивитися всі
Свіжі відгуки
Рукотвори, 2009-2016.Власниками дописів, світлин або видива є його автори.
Вітаємо поширення змісту з обов’язковим посиланням на джерело.
Проект працює на двигунці Wordpress
Утнув та оздобив: Богдан Гдаль
Facebook livejournal RSS/Feed

Повідомте про помилку

Увага! Слід заповнити всі поля!
Email-адреса має бути справжньою!

Первинний текст:

Ваше виправлення:

Ваше ім’я:

Ваша email-адреса:

Надіслати
Закрити