Черкаський краєзнавчий музей спільно з місцевими майстрами розписали передані військовими тубуси, які лишилися після використання танкових снарядів. Роботи продадуть на аукціонах за кордоном, а вилучені гроші підуть на допомогу воякам. Ми попросили розповісти про цей проєкт одну з учасниць, – майстриню з вишивки Наталію Крамну-Таран.
Наталія Крамна-Таран
– З початку війни я багато волонтерю, шию для військових. І десь літом в Черкасах з’явилися перші гільзи від снарядів, які привозили військові. І ми їх почали розмальовувати. Розмальовували спочатку котиками, зайчиками, собачками. А так як у мене специфіка вишивальна, то я спробувала перенести на гільзу хрестиковий малюнок. І подумали, що можна малювати рушникові орнаменти.
А потім в кінці осені наближалася дата річниці утворення Черкаської області… У нас в 2013-2014 роках було 60 років утворення області. І хотіли відшити рушники-ровесники цієї області. Область утворилася в 1953 році. І коли почали копати різницю між районами в традиції вишивання, то її вже не було. І всюди були хрестикові орнаменти. Тоді вирішили копнути глибше, і дослідити рушники, які були притаманні кожному району.
Бо в нас область унікальна. Лівий берег раніше входив в склад Полтавщини. Північ в склад Київської губернії. Чигиринський район входив в склад Кіровоградської області. Уманщина, Христинівщина, Жашківщина – це ближче до Поділля і Вінничини.
І тоді в 2014 році черкаським осередком спілки майстрів був відшитий рушник з фрагментами традиційних рушників кожного району. І так як цього року, 7-го січня наближалася чергова річниця області, треба було якось відсвяткувати. І вирішили, що ми зробимо виставку з цими тубусами від танкових снарядів.
26 тубусів. Кожен має намалювати певні райони. Коли ми почали малювати, то цим зацікавилися волонтери, і запропонували ідею продати їх на аукціоні. І Черкаський краєзнавчий музей разом з волонтерами організовують 4 аукціона за кордоном.
Зараз намальовано 4 комплекти по 26 штук. І вони їхатимуть у Францію, Польщу, Канаду. З тієї точки зору, що за кордоном можна буде більше заробити грошей, які потім підуть на підтримку ЗСУ, на потреби наших черкаських бригад.
Малюють не лише члени спілки майстрів. Починали члени спілки. А зараз закрутилося так, що малюють і вчителі, і просто люди, які вміють малювати.
А я, коли була виставка, намалювала 5 штук. Я народилася в мальовничому сели Буки Маньківського району. То я малювала рушники з цього району. Потім, малювавла рушники Жашківського району, звідки мій батько. І рушники Звенигородського району, бо там село Моринці, де народився Тарас Шевченко. Ще Шполянський, бо там географічний центр України і Смілянський район, бо він дуже цікавий. Там поєднання геометрії і рослинних мотивів.
– То хотілося уточнити? Ці розписи на танкових контейнерах – це була ваша ідея?
– Та ні. Я спробувала намалювати імітуючи вишивку. А співробітники Черкаського краєзнавчого музею придумали намалювати комплект спочатку для виставки до річниці створення Черкаської області, а потім його продати на аукціоні для ЗСУ. А вже на виставці з’ясувалося, що одного комплекту замало. Є можливість організувати чотири аукціони закордоном і потрібно чотири комплекта.
Якщо в Україні стартова ціна 2000 гривень, то за кордоном 1000 євро. Є люди які малювали для виставки один чи два зразки, а далі відмовилися і їхні орнаменти малювали інші. А мені сказали що мене зрозуміють, якщо я буду малювати не всі. Але я не відмовилася, стимулюючи всіх інших. Поки хтось намалює один за тиждень я справлялася з 5-ма. Така моя продуктивність мабуть пов’язана з тим, що я професійно займаюсь створенням малюнків для вишивки і сама вишиваю. І просто відпочивала, малюючи кожен контейнер…
Довідково:
Ініціатором проєкту був Черкаський обласний краєзнавчий музей у співпраці з громадськими організаціями «Наш Батальйон» та «Автомайдан Черкаси», майстрами Черкаського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України, художниками та студентами профільних навчальних закладів.