Яворівська іграшка виринає з небуття. На Львівщині знайшлися майстри, які хочуть не лише відновити ремесло, якому 400 років, а й мають амбіції витіснити з ринку неякісні китайські забавки. Серед сміливців Семен Тлустий з міста Івано-Франкове Яворівського району Львівської області. Він з ватагою робить різнобарвні скрипки, коники з візочками й без них, ангели, дитячі меблі, качечки, коники-гойдалки, пташки з рухомими крилами, деркачі. На кожен виріб є навіть буклет-сертифікат. Каже, що бавитися його виробами безпечно, та й коштують вони зовсім недорого – 30-50 гривень.
Семен Тлустий з братом
– Ми цю пластмасу витіснимо з ринку і китайців тут не має бути з їхніми шкідливими іграшками. Наші ж іграшки зроблені з осики, бо це така деревина, яка відганяє лихого. Бо ж кілком осиковим кого вбивають? Вампірів, упирів. І тому дітям давали такі іграшки з дитинства, щоб ніяке лихе до них не підсувалося. І через те іграшка з осики має силу оберегу.
– Чи вистачить осики для відродження забавки?
– Якраз осика такий матеріал, що його ніде в будівництві не використовують. Вистачить нам осики ще на сто років. А ми стільки хіба проживемо? Мені 52 роки вже. (сміється)
– Досить яскраво розмальовані вироби. Які кольори й орнаментику використовуєте при розписі?
Дівчинка з яворівською забавкою
– Наш розпис другий в Україні. Перший – Петриківський, а другий – Яворівський. Орнамент називається «вербівка» – малюнки у вигляді вербових гілочок. У Яворові було дуже багато верб, які росли на піску. То люди робили ці забавки, продавали їх і на тому й жили. Бо землі не були родючими через пісок.
У розписі є чотири кольори – зелений, червоний, синій і жовтий. Червоний, то плоди, ягоди. Зелений – травичка, листя. Синій – небо і водичка. А жовтий – сонце. Все – більше кольорів ніяких не беру. Я навіть сорочку собі замовив під кольори. І свій солом’яний бриль теж таким орнаментом оздобив.
– Самі розписуєте вироби чи хтось вам допомагає?
– Іграшки я зараз сам розписую й сам шаблони роблю, бо майстрів ще тільки готую. Зараз навчаю дівчаток, які будуть малювати. Вони ж не будуть біля циркулярки стояти. А от хлопчики і чоловіки займатимуться заготівлею виробів. І вони таким чином місце роботи матимуть, зі мною по виставках їздитимуть. Я їм вже навіть форму готую – вишиваночки з Яворівським орнаментом.
Сила яворівських іграшок
Я незалежний ні від кого, бо маю досвід, освіту. Ну і до того, мабуть, Бог дав мені чуйку в 50 років забавками бавитися. Бо в житті чого я тільки не робив. Старі речі відворював, яким 500-1000 років, ресторани під старовину з братами оформляємо, церкви будуємо і помірковану оплату берем за це і через те нам Бозя помагає.
– Коли ви започаткували серійне виробництво іграшок?
– Зовсім недавно, у 2008 році. Я одного чоловіка знайшов, який мене спонсорує, який має гроші. Він буде у мене замовником номер один, який теж реалізацією займатиметься.
– Як вам взагалі ведеться з цим бізнесом на українському ринку?
– Ворогів вже маємо, прихильників маємо. Все маємо. Але ми не здамося і всерівно ті коники будуть мати життя. І в кожному обласному центрі ми хочемо мати представництво забавки.
– А зараз десь представництво маєте?
– В салонах у Львові наші забавки вже є. У Києві домовленість ми вже провели. Нам дадуть місце там, де людно. Нам багато не треба – два метри стінки і ми робимо таку експозицію, що можна понад 100 іграшок виставить.
«Рукотвори»