Здалеку вгадати, з чого зроблені вироби цієї умілиці, не кожен спроможний. Зазвичай кажуть, що плетені вони з житньої соломки. А коли придивишся, то вже і на соломку не дуже схоже. Колір світліший, виріб міцніший та й солома у наших краях такої товщини не росте. Тоді починаєш крутити витвір в руках і мимоволі згадується давній Поліський промисел – плетіння з кореня сосни, який ще наприкінці ХІХ століття широко побутував у Північно-західних краях України. Тепер же Раїса Корякіна з Київщини чи не єдиний знавець цієї справи.
На День Києва мисткиня зі своїми витворами традиційно прийшла до музею Івана Гончара. Там ми з нею і зазнайомилися.
– Корінь сосни я копаю тоді, коли вирізають ліс, – розпочала свою оповідь пані Раїса. На місці зимової вирізки лісу весною трактором роблять рядки для насадження нових ялиночок. У міжрядді видно кінці кореню зрізаної сосни, які я й викопую лопатою.
Раїса Корякіна плете підставку для писанки
Вже з самого початку ця робота не проста. Назбирати треба не один міх коріння, щоб вистачило на кілька об’ємних виробів. А попереду й сама обробка кореню, яка часом досить марудна.
– Коріння сосни буває різної якості – тонке і товсте. Тонке йде для основи, а товстий корінь на стрічки для плетіння. Перед тим з кореня я знімаю кору, зрізаю сучки і ділю його на частини – на чотири, на шість частин. А потім вже кожну частину я ділю ще на стрічки. Спочатку роблю чорнову обробку кореня, а потім вже чистову. Чорнова обробка – це коли корінь тільки поділений на частини, але він ще не почищений. А чистова обробка робиться для того, щоб всі стрічки були однакової товщини та ширини. Якщо зроблена чорнова обробка кореня, то він може лежати і рік і два. Тоді в будь-який час взяв намочив його і працюєш. Весною я стараюся заготовити багато коріння, щоб мені вистачило на цілу зиму. Бо літом той корінь, що лежить під землею, пересихає.
З коріння сосни пані Раїса плете різні вжиткові речі – хлібниці, цукерниці, жбаники, таці та навіть дитячі колиски. За кордоном про такий промисел мало чули, – хвалиться майстриня.
– Якось була у Вітебську на Слов’янському базарі, то друге місце зайняла з кореня сосни. Там глянули і подумали, що це соломка. То потім бігли до мене журналісти, покажіть, розкажіть, як це плести з кореня сосни, що це таке. І навіть запрошували у Ліпецьк, щоб я в Будинку дитячої творчості показувала, як це робити. Але я не поїхала через сімейні обставини.
Окрім заготівлі коріння, треба чимало й пововтузитися біля кожного доробку. За словами пані Раїси, навіть простий маленький горщик робиться аж два дні, а хлібниця на гарну сім’ю — місяць. Тому й коштують такі речі солідно, в середньому 200-300 гривень. Та платити є за що. В місткостях плетених з коріння (вважайте з дерева) добре зберігати хліб, сушку та гриби, бо там не заводяться ніякі шкідники, як-то міль – бо не терплять запаху хвої. Ці вироби напрочуд міцні та довговічні. Скажімо, у Музеї народної архітектури та побуту в Пирогові подібні речі мають вік по сто і більше років. Вони зберегли свою форму, хіба що втратили трохи у кольорі.
Стрічки з кореня сосни
– Колись казала моя онука на плетені вироби в Пирогові: «Бабусю, а це що, твої роботи там стоять такі брудні?» Бо ж за сто років від повітря вони потемніли і хтозна-де були і де взялися. А я кажу: «Ні». А вона: «А я бачила, що там твої роботи стояли, бо така форма». Це колись вона так казала, а зараз вже студентка, так не каже.
Плетені вироби у пані Раїси натуральні, живі та дихають. Від них віє теплом та затишком оселі. Виявляється, ці відчуття не просто так, а мають певне наукове підґрунтя.
– Ми колись пробували лакувати наші вироби, то нам віддали їх назад і сказали, щоб ми ваших робіт чимось покритими більше не бачили, тому що вони повинні бути із чистого дерева. На виробах повинна залишатися енергетика, чистота і теплота праці, воно не повинне забиватися.
Дитяча колиска сама по собі вже має сакральний зміст, а коли вона виплетена вручну й з коріння, то ціни їй немає. Витвір пані Раїси призначений для немовляти до трьох місяців й цілком придатний для використання. Коштує така річ дві тисячі гривень. Майстриня каже, це зовсім небагато, бо щоб зробити таку колиску, потрібно півроку.
Вироби плетені з кореня сосни
– У мене ця колиска вже була на виставці в музеї Івана Гончара, на виставці в Спілці майстрів, в Українському домі. Цій колисці вже два роки, але подібної ще не замовляли, бо люди поки мало знають про це. Колись же наші батьки та й ми в першу чергу на сволоках гойдалися у плетених з лози колисках – колихалися без скрипу та шуму, в тихенькому і натуральному, в такому, що не пріє, в ньому і не холодно і не жарко.
Сплести колиску для своєї дитини Раїса Корякіна навчить кожного. Варто лише звернутися або до неї або в галерею «Світлиця», що на території Музею Івана Гончара у Києві. Там майстриня проводить майстер-класи по плетінню з коріння сосни і вже хвалиться першими завзятими наступниками.
– Є одна учениця з Обухова, Наталя Лукашина, яка навчилася цього мистецтва і вже подає свої роботи на виставки. А також ще один дуже гарний хлопчина їздив до мене додому переймати плетення, пробував копати, робити.
Колиска для немовляти
Сама ж Раїса Корякіна з корінням працює майже 30 років. Технологію спірального плетення коріння передав їй чоловік. Якого вже десять років як немає.
– Спочатку чоловік це плетення перейняв. Перша його нагорода була навіть з виставки у Москви. А потім він мені сказав: «Рая, це твоє, ти повинна цим займатися». Я кажу: «Ні, я не можу, у мене діти, хату он треба будувати». А він: «Ні, це твоє, ти повинна». І після його смерті, я дала собі обіцянку, що повинна це продовжувати.
Мій чоловік був заслуженим народним майстром по різьбі і сина він навчав. Щоправда син три роки тому потрапив на трасі під машину і загинув. Мій син теж був майстром, його різьба була на стільки гарною, що не відрізнялася від тої різьби, що батько різав. Дочка моя відкрила у Тетерівській гімназії кімнату-музей місцевих майстрів. Там і мої роботи і роботи мого сина, і чоловіка. Діти ходять дивляться. Дочка всю літературу збирає. По моїх виробах студенти пишуть наукові праці.
“Рукотвори”