“Наша мета – представити традиційну народну культуру, але справжню, якісну. Щоб мешканці міста і туристи могли зблизька на неї роздивитися. Щоб не думали, що фольклор існує тільки в музеях під відкритим небом, як щось таке, чого вже немає, – говорить співорганізатор Ягелонського ярмарку Марта Грабан-Бутрин. – На ярмарку присутні не тільки майстри старшого покоління, а й молоді з різних країн. Фольклор та традиція є живими, вони розвиваються і в наш час. Ми намагаємося обирати майстрів так, щоб не було китайських виробів. У нас за місце, виставкові стенди та ночівлю не треба оплачувати, тому ми лишаємо за собою право на те, аби запрошувати найсправжніших митців”.
Марта знає всіх запрошених майстрів в обличчя. Майже три сотні митців з п’яти країн. Усіх треба було розмістити і кожному надати окреме місце.
“Я люблю з кожним майстром окремо мати контакт, щоб добирати якнайкращих. Бо є дуже багато охочих майстрів приїхати на ярмарок, але для всіх місця не вистачає. Тому часом виходить так, хто перший, але в результаті всеодно ярмарок складається з тих, хто кращий”.
Один із найяскравіших фестивалів традиційної культури Ягелонський ярмарок прогудів у Старому місті Любліна з 15 по 17 серпня. Проводився він вже увосьме, починаючи з 2007 року. Провідною темою цьогорічного ярмарку була витинанка. Відповідно до цього організовувалися тематичні виставки, майстер-класи, запрошувалися майстри. В попередні роки, починаючи з 2009 року, організатори вже зверталися до тем – різьби по дереву, різних видів плетіння із соломки, рогози, лози та коріння сосни, ткацтва, іграшки, гончарства.
Зі слів Марти, у самій Польщі чи не кожен регіон має свою витинанку, що відрізняються темами, кольорами, мотивами. Наприклад, на Крупйовській зображують найчастіше дерево життя, в Любельській витинанці зображення вписане у коло, а Ловіцьку витинанку виклеюють з дрібних вирізаних шматочків.
Чимало витинанкарів приїхало також з Білорусі, Литви та України. А от в Словаччині цей вид мистецтва не популярний. Зате поширені вишивка, різьба по дереву, ткацтво, писанки, плетіння з дроту, гончарство – перерахував найпопулярніші види народного мистецтва словацький етнограф за спеціальністю та різьбяр за покликанням Мешша Мартін (Meśśa Martin). Вже 34 роки він працює з деревом. На дерев’яних дощечках видовбує сцени із життя словаків, зображуючи їх у традиційних костюмах та з народними інструментами. Подібні дощечки, за словами майстра, раніше використовували для прасування одягу, а зараз ця річ стала декоративною для оздоблення стін.
Хоча, зі слів різьбяра, словаки не дуже купують твори народного мистецтва, головними клієнтами є іноземні туристи. Каже, місцеві люди не мають грошей на такі речі, хіба раз на місяць йому вдається збути таку декоративну річ. “Сьогодні продаю по 200 злотих, вчора було по 240. За три дні тут на ярмарку я продав одну таку дощечку, а якось в Німеччині за десять днів ярмарку був продав чотири свої роботи. Але я не хвилююся, бо знаю, що така авторська річ всеодно знайде свого покупця” – переконливом голосом каже пан Мартін.
За його даними, у Словацькій спілці майстрів зареєстровано 1400 митців. З них майже третина різьбярів. Наступного року їхній Спілці виповниться 70 років, тоді як українській ювілейні 25.
Організаторами Ягелонського ярмарку є польська Спілка народних майстрів та Інституція самоврядування культури у Любліні “Майстерня культури”. Фінансово фестиваль підтримує міська влада та Міністерство культури Польщі.
Катерина Качур з Любліна, Рукотвори