Майстри народного мистецтва, які брали участь 2–3 травня у ярмарку в Музеї народної архітектури та побуту України, що в селищі Пирогів (Київ), вимагають повернути на посаду заступника його директора Олексія Долю. З відкритим листом з цього приводу вони звернулися до Президента Віктора Ющенка та голови президії НАН України Бориса Патона.
Олексій Доля, етнограф (Фото Людмили Тесленко-Пономаренко)
Науковця напередодні змусили піти із займаної посади внаслідок боротьби за керівництво в цьому комплексі. До листа вже зібрано понад дві сотні підписів, які офіційно надішлють на адресу Президента. Сам текст звернення Віктору Ющенку передали в суботу. Митці вважають, що теперішнє керівництво музею має вибачитися перед відомим етнографом і знову його працевлаштувати. Інакше, майстри готові протестувати і на майбутнє не брати участь у подібних ярмарках у Пирогові.
Зі слів майстрів, Олексій Доля несправедливо постраждав унаслідок підкилимної боротьби за посаду керівника Музею архітектури та побуту. Керівництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології, до складу якого і входить музей у Пирогові, таким чином вирішило убезпечити себе від перспективи можливого очолювання музею Олексієм Долею, кажуть митці. І поставило йому умову: або він підписує документ, що не претендує на цю посаду, або йде з роботи. Науковець, який на керівну посаду не зазіхав, відмовився писати подібні документи, вважаючи їх принизливими. Як наслідок, його «пішли» — підкреслюють у мистецькому середовищі.
Народні майстри наголошують на важливості Олексія Долі у їхньому становленні. Саме він вишукував творчих людей і запрошував їх брати участь у ярмарках.
Любов Ракевич, майстриня з вишивки, Косів, Івано-Франківська обл.
– Ми всі стоїмо як сироти. До нас ніхто не підійшов, тільки кажуть, що пан Олексій звільнився з роботи, але ми вважаємо, що це його довели. Якщо у них стане хоч трішечки совісті, то вони попросять у нього вибачення і щоб він повернувся на цю посаду…
Ми не віримо, що тут немає Олекси. Бувало, отак все дивимося на середину поля і він там стоїть у брилі й дивиться, хто що робить. А зараз нас абсолютно ніхто не питає, що ви тут робите, чого сюди приїхали, де ви ночуєте. А ці всі питання були вирішені, тому що пан Олекса приходив, кожного питав, кожна людина відчувала тепло цього чоловіка, а тепер ми нікому тут не потрібні. Ми бачимо, що з цього всього вийде тут «узвіз» (Андріївський узвіз – авт.), буде торгувати одна тільки перекупка і ті, що стоять у переходах.
Іван Бобков, гончар, Київ
— Олексій Доля запам’ятовував велику кількість майстрів, знав кожного на ім’я, до кожного підходив, а зараз його змусили піти. Його можна назвати навіть художником, який збирає творчі душі. Він показував і легко доносив до людей, що існує і Закарпаття і Полтавщина, і Сіверщина, і Покуття на прикладі майстрів, він їх згуртовував дуже довго і організовував для них оце ярмаркове містечко.
Юрій Моравський, гончар, Львів
— Завдяки йому майстри відчули, що вони люди, що вони майстри, що вони поважні люди, а не торгаші якісь. Он бачите сидить в брилі гончар, то він колись був міліціонером і так собі час від часу гончарив. І завдяки Долі він звільнився з міліції і став справжнім гончарем і це вже стало його життям, роботою і можливістю заробити. Завдяки тому, що Доля нас два рази на рік тут збирає, ми маємо можливість контактувати між собою і завдяки цьому ремесла й розвиваються.
З Олексієм Долею ми вперше познайомилися 1995 чи 1994 року. До того тут було всього 10 майстрів, а потім кожного року він ходив по тих «узвозах» і з тих помийних майстрів витягував достойних. І більшість майстрів, які сюди приїжджають, вже на узвіз не їдуть. Вони кажуть, що вже не хочуть разом з тими «ушанками» виставляти свої роботи, тобто Доля стимулював навіть певну гордість у нас.
Іван Тимошенко, різьбяр з рогу, Лубни, Полтавщина
— Сьогодні хорошу людину хочуть відібрати у людей, щоб оцей ярмарок перетворити нінащо. Вже не цікаво тут бути, коли його не бачиш. Коли було, що йде господар цього з’їзду майстрів, то вже радісно ставало на душі. Підійде, спокійно поговорить і вже не нервуєшся.
Анатолій Байда, гончар, Київ
– Керівництво музею абсолютно нічого не робить і не робило ніколи для того, щоб відбувалися нормальні людські ярмарки і щоб по-людськи відносилися до майстрів. Вони кажуть, що це нібито вони зібрали майстрів, але якби не було Олексія Леонтійовича, то в принципі б не було ярмарку, тут би було декілька всього майстрів і все. Він їх всіх зібрав тут. І мало того, що він зібрав, він має надзвичайне таке чуття індивідуально підходить до кожного майстра. Наприклад, кожного ярмарку зранку до обіду сидить при вході, бо дуже багато майстрів у поспіху забувають запрошення і без них їх не пускають. І він особисто це контролює, бо знає кожного особисто. Тобто, це дрібничка здається, але для майстрів то не дрібничка. Він — людина на своєму місці.
І коли про цю ситуацію дізналися майстри, то була думка взагалі не прийти сюди. Олексій Леонтійович не допускав, щоб з цього ярмарку зробили Андріївський узвіз, тобто а-ля «ширпотреб», а щоб це був справжній ярмарок для майстрів. Тому ми всі дуже стурбовані тим і хочемо повернути Олексія Леонтійовича на своє місце, бо без нього немає того ярмарку, немає того свята, всі його поважають і йому довіряють.
За інформацією майстрів, на початку цього тижня має відбутися нарада в Національній академії наук за участю Президента. На ній розглядатимуть це питання.
Ми очікуємо на реакцію усіх сторін конфлікту і на шляхи його залагодження. За ходом подій стежте на “Рукотворах”.
Богдан Гдаль, Катерина Качур, “Рукотвори”
P.S. Ширше цей конфлікт висвітлений на шпальтах інтернет-видання «Хвиля», а зворотня реакція Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України – на “Музейному просторі”.