Ольга Завальнюк

Творчість

Майстриня з розпису текстилю (батик), петриківського розпису, писанкарка. Розписує тарелі, кухонне приладдя, текстиль.

Перевагу надає техніці «гарячий батик», бо “вона надзвичайно подібна до створення писанок. Не раз спадало на думку, як батик − «заморське» мистецтво розпису тканин − нагадує наше писанкарство! Застосування того ж воску, схожих інструментів та етапів роботи – від світлих до темних кольорів, «вмивання писанки»”. Про своє мальоване захоплення розповідає так: «Коли беру до рук пензля, розводжу фарби – у моєму житті починається справжнє феєричне свято!»

Свої писанки створює на курячих, рідше гусячих, качиних, перепелиних яйцях. Особливістю роботи є виключне використання рослинних барвників – ягід і трав, бруньок і листя, корінчиків і кори дерев, пелюсток квітів. Всі рослини зібрані переважно на Херсонщині, іноді в Карпатах чи на Дніпропетровщині. “Ніжні кольори і відтінки від природних барвників та їхнє поєднання на таких писанках – надзвичайно гармонійні! Одразу створена писанка пахне медом і рум’янком, степовими травами чи стиглими лісовими ягодами… Така писанка через таємні символи і знаки є потужним оберегом, передає людині тепло рідної землі, щирі побажання добра, щастя, здоров’я і любові”, – розповідає Ольга Завальнюк.

Писанки майстрині створені за зразками графічних орнаментів давнього походження (з різних районів етнічної України), які були знаками спілкування наших пращурів з природою і всесвітом. Це магічні символи сонця, води, землі, богині Берегині, дерева життя.

Походження

Народилася 3 серпня 1982 року у невеликому містечку Зеленодольськ Дніпропетровської області. Зараз живе та працює у Херсоні.

Освіта

Має вищу технічну освіту, інженер.
Кандидат технічних наук, доцент Херсонської державної морської академії.

Досвід

«Петриківкою займаюся ще зі шкільних років, тепер подумки дякую моїм першим шкільним вчителям образотворчого мистецтва – подружжю Марковських: Ірині Борисівні та Віктору Володимировичу. Це вони навчили мене першим «зерняткам», «цибулькам» петриківського розпису. У тяжкі 90-ті на перших дощечках і панно розквітали яскраві квіти, жевріла червона калина, вабив своїм витким вусом виноград. І все це за допомогою звичайної шкільної акварелі, яєчного жовтка і таткових дерев’яних виробів. З тих років з цим видом унікального народного мистецтва я не розлучна!

Батиком почала займатися у студентстві. Можливо, дещо екзотичний (південно-східний азійський) вид ужиткового мистецтва, але для мене він такий рідний і захоплюючий! Стараюся наповнити свої роботи українським колоритом.

Писанкарством захопилася понад 5 років тому. Перші несміливі кроки зроблені завдяки авторській телепередачі Наталки Фіцич, де народна майстриня з Луганщини Тетяна Коновал вчила писати писанку способом «витравлювання». Далі було самостійне «книжкове навчання» від Тараса Городецького, Віри Манько, Ірини Вах. А фарбувати писанки натуральними фарбами надихнула Ірина Михалевич”.