
Як тільки навчилася робити ляльки-мотанки, почала дарувати такі обереги своїм рідним. Пізніше, коли техніка виконання стала досконалішою, Наталя надіслала свої роботи друзям у Францію. Як виявилося, у Франції дуже цінять українську культуру та давні традиції, тому в молодої майстрині одразу з’явилися шанувальники та поціновувачі за кордоном.
Вся рідня Наталі, що проживає на Чернігівщині, дуже допомогла їй з домотканими тканинами. В нагоді стала бабусина стара скриня. Якщо чогось не вистачає, то докуповує в магазинах. Для виготовлення ляльок бере льон, рушники, бісер, мереживо, ткане на ткацькому верстаті полотно, скатертини, нитки, стрічки, а для композицій використовує колоски, мак, горох, гречку, пшоно тощо.
Народилася 7 жовтня 1982 року в Києві. Мешкає тут і досі.
2007 – закінчила Сумський Національний Аграрний Університет за спеціальністю економіст-фінансист.
Працює в приватному підприємстві, що займається перевезеннями.
Лялькарству навчилась самостійно і зовсім недавно. Як робити мотанки, побачила в Інтернеті і захопилася. За тиждень створює по дві ляльки. Їх робить вечорами. За словами Наталі, для неї це емоційне розвантаження. Й окрім того, “ляльки дають можливість кожній дорослій людині повернутися не надовго в дитинство”. Перше, що майстриню привабило в ляльках – це тепло, яке передається в процесі їх створення. На думку Наталі, кожна лялька має свій характер та душу. Велике задоволення вона отримує, коли дарує лялькові творіння своїм близьким та друзям. А вони в свою чергу радіють, як діти, – каже майстриня Наталя Затірка.