Дідухи майстрині не мають каркасу і тримаються за рахунок міцно зв’язаних пучків, які обгорнені соломою та ув’язані лляною ниткою. Святкові деревця в’яже не тільки зі злакових рослин (пшениця, жито, овес), а й додає сухоцвіти (геліхризум, кермек, гомфрен, нігел та ін.), польові трави (безсмертник, сокирки, миколайчики та ін.) та мак. Під час плетіння снопів суворо дотримується таких усталених “правил”: в маленькі пучечки кладе по сім рослин (колоски, сухоцвіти), також робить обов’язково непарною кількість розгалужень. Всі дідухи різні за розміром та складовими. В кожен Марія вкладає багато праці та позитивної енергетики.
Матеріали для дідухів здебільшого заготовляє сама: вирощує злакові та квіти, а як чого не вистачає, то докуповує.
Дідухи для Марії – часточка прадавності у сьогоденні, символи Дажбога – бога врожаю та достатку, обереги Роду.
Народилася 26 квітня 1980 року в селі Залевки Смілянського району Черкаської області. Мешкає в місті Сміла Черкаської області.
2002 – закінчила Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, історичний факультет.
З 2003 року працювала науковим співробітником у відділі сучасної історії Черкаського обласного краєзнавчого музею; з 2007 – працює у відділі етнографії.
Давно захоплюється створенням композицій з сухоцвітів, особливо на Маковія. А за дідухи вперше взялася восени минулого року. Опанувала цю давню справу самотужки: інформацію черпала з Інтернету та консультувалася у знаного на Черкащині етнографа Галини Корнієнко.
2010, 10 січня – участь у виставці, організована до звітного концерту самодіяльних колективів Черкащини