16 Жов 2018 14:09 Вісті

Виставка керамічних творів Сергія Радька відкрилась у Києві

Виставка керамічних творів Сергія Радька відкрилась у Києві

«Поличка українських святощів» – під такою назвою презентували в музеї близько 100 самобутніх скульптур і гончарних виробів Сергія Радька з с. Межиріч Черкаської області. Всі ці роботи об’єднані темою історичної пам’яті та наповнені глибоким філософським змістом.

Виставкова експозиція починається великими скульптурними роботами автора. Вони відразу вражають і спонукають замислитися над тим, про що розповідають велетні-обереги і що символізують написи на великих керамічних посудинах «Мама», «Сонце», «Україна»

Переглядаючи виставкову експозицію таких запитань виникає чимало, адже твори Сергія Радька прості та складні водночас. «За бажанням автора його роботи не мають етикетажу», – пояснює Ірина Бекетова, куратор виставки, – тому кожен може самостійно придумати для них назви, увімкнувши власні відчуття та фантазію. Сергій Радько – філософ, людина з широкою професійною мистецькою освітою. Він надає своїй аудиторії повну свободу уяви. Я впевнена – щирість і енергетику його творів відчують всі відвідувачі виставки».

«Коли дивишся на роботи Сергія Радька, розумієш, що такого ти ще не бачив. Він відкриває нам цілий світ!», – говорить Петро Гончар, директор Музею Івана Гончара і додає: «А ще кажуть: не святі горшки ліплять… таки святі…».

У другій залі крім великих і малих скульптур, традиційних гончарних форм, дивовижного дерев’яного янгола і колоритних гусей можна побачити й експонати «музейної археології», Деякі з них нагадують археологічні знахідки, а деякі сприймаються, як купка керамічних уламків.

«Задум був такий, щоб в цьому розділі показати й розбиті речі. Це підкреслює їх цінність і ніби «поновлює» в правах, – пояснює майстер. – Адже, зазвичай, коли кераміка розбита – це брак. А тут хотілося зіграти на противазі».

За словами художника, його захоплення архаїкою та уважність до першоджерел, пов’язані із селом Межиріч на Черкащині, де він мешкає. Адже це місце набуло всесвітньої слави завдяки сенсаційній знахідці – жител стародавніх мисливців на мамонтів (одне з них експонується у Києві, в Національному науково-природничому музеї).

«Місце, де я живу – воно все з глини. І пагорби, і яри, – розповідає Сергій Радько. – Там глина відкривається своїми глибинними пластами, як пиріг. Дома я працюю тільки з місцевими матеріалами, це мій принцип. Загалом, гончарство має найбільший сенс у тому, що контактує з першоджерелами – глиною, вогнем, водою», – наголошує він.

Марина Марченко, Національний музей українського народного декоративного мистецтва

prostir.museum