«Коли святі усміхаються»? — можна довідатися у Львівському національному музеї імені Шептицького.
Сьогодні музейники готують до експозиції близько двох сотень народних ікон. Аби глядач міг оглянути ікону, що датована XIX-XX століттям, реставратори працювали більше року.
Виставку, яку можна буде оглянути вже у п’ятницю, 11 грудня, музейники тільки монтують. Але задум влаштувати таку виставку народився ще п’ять років тому. У музеї мріяли вповні показати народну хатню ікону мальовану на дошці, до якої молилися на Буковині, Гуцульщині та Покутті. Майстри, яких в той час називали по-простому «богомазами», крім хатніх, іноді ще й церковні речі творили.
На експозиції можна буде навчитися розрізняти з першого погляду ікону за «місцем народження».
«На гуцульських іконах майже завжди репертуар буде обмежений: це Богородиця, розп’яття та святий Миколай. Іноді може бути ще святий Юрій з Богородицею. На Буковині іконографічний репертуар значно більший: крім Богородиці, розп’яття та Миколая, маємо святу Варвару, рідкісну святу Доменіку, Параскеву, Юрія, Івана Златоустого, Василія Великого, Костянтина, Олену», — уточнив куратор виставки Роман Зілінко.
Ці ікони – з фондів Національного музею, а також позичені для експозиції з музею «Шевченківський гай», з Львівської духовної семінарії, у студитів, і ще з приватних колекцій. Деякі з них ще у 1930-их роках минулого століття Іларіон Свєнціцький, перший директор Національного музею, вже показував люду.
«Народна ікона, на відміну від ікони церковної, відрізняється відкритістю, щирістю, простотою і добротою. Ті всі святі, мабуть, були досить близькі до тих людей, для яких їх малювали», — розповів науковий співробітник музею Остап Лозинський.
Кожна з ікон пройшла реставрацію. Виявилося, що серед них є й такі, які пережили своє перемалювання. Їх теж можна буде побачити на виставці.
Музейники так надихнулися народним іконописом, що з його героями – тобто святими – створили навіть ролик.
АФІША
