Так впевнено можна сказати про художника з села Дударків, що на Київщині, Івана Приходька. Дивлячись на цього чоловіка, ніколи не скажеш, що він вже розміняв сьомий десяток. Такий же жвавий та до всього охочий, як і в свої сорок з лишком 1985 року, коли про нього за ініціативи та сценарієм мистецтвознавця Григорія Мєстєчкіна, було знято фільм «Вернісаж Івана Приходька». Стрічку нещодавно, а саме 8 вересня, показували в Музеї Івана Гончара під час відкриття чергової виставки майстра.
У залах Музею художник представив свої як давні так і нові роботи, аж понад сім десятків. Усі по-дитячому наївні, яскраві, сюжетно багаті та в дечому міфічно-фантастичні. Не дарма, своїми вчителями Іван Приходько називає Марію Приймаченко та Ганну Собачку-Шостак, з творчістю яких вперше познайомився ще замолоду в Музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві. Та робіт наставниць не копіює, виробив свій стиль й манеру декоративного розпису. Українська народна тематика, природа та образно-символічне їх переосмислення стають візуальним стержнем усіх картин майстра. А фахівці твердять, що картини Приходька кожного дорослого взмозі повернути у дитинство.
Олександр Босий, завідувач відділу народного мистецтва Національного музею архітектури та побуту України:
– Іван Приходько допоможе нам повернути дитинне бачення світу. Ми дивимося на картину, а там раптом із голови коня проростають квіти, і взагалі кінь дивиться якимсь людським оком і здається, що це вже не кінь, а цілий космос, як курочка ряба, про яку кажуть, що це зоряне небо в крапочку.
Картина "Сонячне диво". Гуаш, лак, картон
Звертається митець і до теми Трипілля. Щоправда цікавитися ним почав лиш з півроку тому, за цей час намалював з десяток тематичних картин. Джерелами інформації стали насамперед різні видання, планує поїхати і в музей Трипілля, що знаходиться в однойменному селі на Київщині.
Іван Приходько, художник, майстер-різьбяр:
– Я вивчаю зараз Трипілля. Читаю про це багато: що воно таке, що то за посуд, що за малюнки. У зображених лініях я знаходжу сонце, землю, колоски – і все у таких ритмах, що аж за душу шкребе. А жінки які красиві були, які статичні. Колись люди були ближчими до природи, не гули у них над головами, як-то кажуть, оті машини, мобілки.
У природі розчинився і сам майстер. Хто б не побував у його господі каже, що ніби потрапляєш у живий музей народної архітектури та побуту. Митець свідомо мешкає у понад столітній хаті, на сволоку якої вирізьблена дата «29 апреля 1903 р.». Окрім печі, гріється котами, яких у майстра далеко не кілька. А в хліві мекають кози, кудкудачуть курі та піє півень. Оце і все господарство.
Тамара Гончаренко, старший науковий співробітник Запорізького художнього музею:
– Це унікальний майстер, який творить щире українське мистецтво, бо живе традиційним українським життям. У нього в хаті навіть немає звичайного віника, який є у кожному цивілізованому будинку, бо робить собі віника з очерету. Дуже життєлюбна людина. Створюючи картину, Приходько виносить її в город і здалеку дивиться, як вливається його картина у простір чи гармоніює з довколишнім світом.
Коли я вперше 2005 року приїхала до Івана Приходька, у нього в хаті на стіні протягом 15 років висіла невеликого розміру картина «Козака Мамая», але художник створив на стільки сильний образ цього козака, що я надзвичайно рада, що для нашої колекції ми змогли придбати цю картину та ще й за таку символічну ціну, всього 60 гривень. Та ж цій роботі просто ціни немає, вона стала візитівкою нашого музею.
Люди постійно приїжджають до Івана Приходька, його мистецтво розлітається по всьому світу і він навіть не фотографує цих речей. І буває так, що зустрічаючись зі своїми власними творами через 10-15 років Іван навіть забуває, що таке робив, дивується, новими очима дивиться на свої старі роботи.
На виставці представлені картини та різьблені вироби майстра
Майстер й сам визнає, що свої твори по штучно не рахує. Їх часто закуповують музеї та галереї. Його ж справа творити, а все інше математика.
Іван Приходько, художник, майстер-різьбяр:
– В цьому році написав картин може з сорок, а то й більше. Але так захоплююся, що їх навіть не рахую, інколи забуваю підписати. То вже знайшов чоловіка, який веде всю мою картотеку.
«Говорити про мистецтво майстра термінами мистецтвознавства і етнології – це фальсифікат. У цьому є штучність, треба слухати самого майстра», – сказав під час відкриття виставки голова Київського осередку народних майстрів Ігор Пошивайло. Тож, хто ще не бачив картин Івана Приходька, може це зробити до 26 вересня в Музеї Івана Гончара (Київ, вул. Івана Мазепи, 29).
Текст та світлини Катерини Качур