Петро Гончар розповів на камеру про проект “Вікна”

Петро Гончар розповів на камеру про проект “Вікна”

5 лютого в Мистецькому Арсеналі відкрилася міжмузейна виставка “Вікна”. Ключовим елементом якої стали великі зображення вікон з фотоколекції, яку з 2009 року збирає директор “Музею Івана Гончара” Петро Гончар. За кілька днів до відкриття події він розповів про свій задум в новому проекті Громадського телебачення під назвою “Інші”.

Петро Гончар багато років своїм автомобілем подорожує країною і фотографує народну архітектуру, побут, артефакти. Він назвав цей проект – “Межа”. На початку 2015 року “Мистецький Арсенал” запропонував втілити міжмузейний проект, в рамках якого Петро Гончар запропонував подати на стінах мистецького комплексу в натуральну величину його сфотографовані вікна. Врешті, і саму виставку назвали так само – “Вікна”. Краї роздрукованих зображень художник обмалював білою фарбою. На стінах зробив низку текстівок, опираючись на народні пісні, фольклор. Все втілював сам, відчуваючи, що це для нього важливий проект в житті. Відеосюжет – це розмова як про цей проект, так і загалом про життєву філософію.

Довідка

Громадське.Інші — це спроба показати особистість через її дію. Це розповідь про людей, які «пливуть проти течії», змінюють себе, втілюють цікаві проекти, і своїми кроками опосередковано змінюють дійсність.

В програмі люди говорять не так про те, що вони роблять, а радше про те, чому вони це роблять, і у що вони при цьому вірять. Проект не обов’язково фокусується на відомих людях, авторитетах громадської думки. Іноді зовсім невідомі загалу душі (часом так хочеться називати людей) без жодного розголосу і без будь-якого очікування на віддачу роблять надзвичайні речі.

0 коментарів

Ваш відгук

Маєте думку, уточнення чи власний досвід? Долучайтеся.

Увійдіть, щоб долучитися

Авторизація допомагає нам захищати коментарі від спаму й підтримувати змістовне обговорення.

Увійти через Google

Тут ще тихо. Почніть розмову першими.

Проєкт створено ще у 2009 році

Підтримайте «Рукотвори»

Так ви дасте найцінніше — час і можливість працювати над проєктом. Не час від часу, між іншими справами, а регулярно: знаходити й розповідати історії майстрів, документувати живі традиції, їздити в експедиції, організовувати події, ярмарки, загалом повертати увагу до українського рукотворного світу.

Стати патроном