Напередодні Андрія студенти ворожили, обмазували один одного сажою, вдавали із себе панів Калитинського та Коцюбинського, а найпрудкіші ще й кусали калиту. Святкове дійство відбувалося 11 грудня у жовтому корпусі університету імені Тараса Шевченка у Києві.
Так повелося, що 30 листопада (за старим стилем) або 13 грудня (за новим) дівчата й хлопці заздалегідь домовлялися про збори в якомусь домі й влаштовували гадання про своє майбутнє.
Для цього здебільшого використовують спосіб гадання балабушками – маленькими булочками. Одна з дівчат, набравши в рот води, приносить її в хату й виливає у тісто. Балабушок роблять за кількістю дівчат і кладуть на ослони парами. Кожну пару називають “жених і наречена”.
Коли балабушки розкладені, до хати впускають собаку, який зовсім не їв цього дня. Дівчина, чию балабушку собака схопить першою, раніше за всіх вийде заміж.
Потім молодь улаштовувала гру “кусання калити” та багато інших ігор, за якими гадали про свого судженого.
"Їду, їду калети кусати!"
"А я буду по зубах писати!"
"Ой, чи будеш, чи ні, а я їду на воронім коні!"
"Засмійся!"
"Не буду!"
Кожна місцина в Україні має свою форму випікання калити. Одна калита – зубчато-промениста (як на світлинах), друга – немов ружа, третя – зоря восьмипроменева. Ці символи є основними елементами майже в усіх жанрах народного мистецтва.
Світлини Катерини Качур
Текст за матеріалами книги Валерія Войтовича “Українська міфологія”