В літературі про різьблення по дереву майже відсутні дані про спеціальні інструменти, якими наші предки вирізали внутрішні поверхні ложок і корців. Підтверджується лише факт наявності таких інструментів, іноді зустрічаються малюнки, на яких показано лише загальну форму, і жодних пояснень про вимоги до форми різців і заточування. Найкраще зображення такого інструмента є на картині Т.Г. Шевченка «Катерина», там на задньому плані чоловік вирізає ложку.
Катерина. Т.Шевченко. Фото: Wikipedia
Прототипами моїх інструментів є різці майстра, який жив і працював у місцевості, де ложки робили вручну в промислових масштабах. Такі різці є, власне, ножами специфічної форми.
Матеріал для різців — інструментальна сталь, що використовується для ріжучих інструментів. Загартовувати треба весь виріб повністю до максимальної твердості.
Руків’я у перетині має бути некруглим, тоді його буде легше тримати в руці. Довжина руків’я повинна бути не менша, ніж Ваша долоня з прямими пальцями, деякі майстри роблять руків’я такої довжини, щоб його можна було затиснути під пахвою.
Різці для обробки внутрішніх поверхонь черпаків, ложок та корців, які використовую я, показано на малюнку 1.
Малюнок 1
Різці 1 і 2 (Малюнок 1) використовуються для первинної обробки внутрішніх поверхонь. Вони заточуються з зовнішньої сторони гака на один бік, таким інструментом легко заглиблюватися в деревину, «копати». Різців краще мати 2, один заточений на ліву сторону, другий – на праву.
Різець 3 (Малюнок 1) призначений для кінцевої обробки внутрішніх поверхонь. Він заточений з внутрішньої сторони гака на два боки. Зовнішня поверхня леза є циліндричною поверхнею, тобто, поверхнею, яка утворюється сукупністю паралельних прямих. Зовнішню поверхню краще зробити з канавкою, так буде легше заправляти лезо з зовнішньої сторони (Малюнок 2).
Малюнок 2
Різець 3 (Малюнок 1) дозволяє отримати майже гладку внутрішню поверхню, що суттєво полегшує процес подальшого шліфування виробу. Форма різця 3 (Малюнок 1) відрізняється від прототипа тим, що кінчик леза інструмента досить широкий, насправді, він має бути дуже вузький, або, навіть, гострий.
Різець 4 (Малюнок 2) має зовнішню поверхню гладку. Різці 5, 6 (Малюнок 2) мають канавку на зовнішній поверхні.
На Малюнку 3 показано форму різця — прототипа для кінцевої обробки внутрішніх поверхонь.
Малюнок 3
Широкою прямою частиною леза обробляють поверхні з великим радіусом кривизни, вужчою частиною леза обробляють поверхні з меншими радіусами кривизни. Гаком обробляють дно виробу. Розміри підбираються за власним уподобанням майстра. Кінчик гака часто роблять гострим.
a — кут заточування леза.
Найзручнішу форму різця можна визначити за допомогою дротини. Для цього робимо з дротини гак такої форми, як майбутній різець і пробуємо, чи зручно ним буде “вирізати” ложку. При цьому ложка повинна лежати на дні свого черпака так, щоб ви весь час протягом роботи бачили внутрішню поверхню черпака повністю і не було потреби нахиляти саму ложку, щоб руки були в зручному положенні. Робочим повинно бути все лезо різця до самого руків’я. Форму і розміри інструмента треба визначати з таким розрахунком, щоб зусилля, які докладаються до виробу і різця були найменшими, бо велике навантаження на руки майстра погано впливає на точність форми виробу, а велике навантаження на виріб може зруйнувати останній. Таким інструментом можна буде робити не тільки столові ложки, а й великі ковші.
На Малюнках 4…7 показано процес «копання» «правим» і «лівим» різцями.
Малюнок 4
Малюнок 5
Малюнок 6
Малюнок 7
На Малюнках 8…11 показано кінцеву обробку внутрішньої поверхні ложки.
Малюнок 8
Малюнок 9
Малюнок 10
Малюнок 11
Різець знімає тонку стружку і вирівнює виступи і западини на поверхні. Стружку треба знімати якомога тонше!
Ось уже готова нешліфована ложка (Малюнок 12). Нею можна користуватися.
Малюнок 12
Бажаю успіхів у вивченні традиційної технології виготовлення ложок та посуду.
Під час ярмарку в НЦНК “Музей Івана Гончара” у грудні 2013 року
Володимир Іншаков для “Рукотворів”. Малюнки і фото автора.