Шукаємо приміщення у центрі Києва Більше не показуватиX

Фестиваль гончарів “Не святі горшки ліплять” 2020. ВИДИВО з майстрами

31 серпня 2020 22:06

Цього року впродовж 28-30 серпня в Тернополі вже вчетверте відбувся фестиваль гончарів “Не святі горшки ліплять”. Через карантинні обмеження дійство пройшло здебільшого в онлайн форматі. Організатори провели онлайн конференцію з учасниками-гончарями; виклали кілька десятків відеороликів з майстрами; вели прямі включення з виставки робіт учасників фестивалю, ярмарку та майстер-класів, які проводилися в тернопільському парку Шевченка. А на завершення фестивалю наживо відбувся традиційний випал скульптури, яку цьогоріч створив майстер з Київщини Володимир Довган.

Участь у фестивалі взяли 21 майстрів з різних куточків України та з-за кордону.

Фестиваль гончарів “Не святі горшки ліплять” 2020 відбувся за фінансової підтримки Українського культурного фонду та Тернопільської міської ради.

Викладаємо відеоролики з майстрами, де вони презентують свої роботи, розкриваючи цьогорічну тему фестивалю “Зооморфія в кераміці”.

Іван Бобков, м.Київ

Іван Бобков народився 1978 року у Києві. Навчався у Київському державному інституті декоративно-ужиткового мистецтва та дизайну ім. М.Бойчука, відділення декоративно-ужиткового мистецтва (художня кераміка). Там навчався у таких знаних художників, майстрів народного мистецтва, як: М.Д.Головко, Л.В.Свида, Т.І.Музиченко, П.П.Печорний. Раніше з відзнаками закінчив Київський художньо-промисловий технікум, відділення декоративно ужиткового мистецтва (художня кераміка) та художню школу №10, відділення декоративно ужиткового мистецтва (розпис).

Зараз займається гончарством та викладацькою діяльністю. Є викладачем старших класів вищої категорії спеціального циклу (робота в матеріалі глина, композиція, малювання), відділення декоративно-ужиткового мистецтва (кераміка). З 2011 року працює позаштатним викладачем малювання, розпису та гончарства в Pechersk School International.

Паралельно з викладацькою діяльністю бере участь у всеукраїнських та міських виставках, акціях, мистецьких заходах. Активно працює у стилі традиційної української кераміки, застосовуючи технології гончарування, розпису ангобами, кольоровими поливами. Працює з індивідуальними замовленнями на створення авторського посуду, декоративної скульптури, панно, оформлення інтер’єра у будь-якому стилі. Розписує інтер’єри у власному стилі народного примітиву. Веде професійні майстер-класи з гончарства та розпису.

Віталій Владковський, м.Івано-Франківськ

“В університеті думав, що кераміка буде моїм хобі і я як нормальний чоловік, знайду собі якусь нормальну роботу. А потім думаю, кого я дурю… І так засів в майстерні дотепер”

“Глина – це мікрочастинки організмів, які були мільйони років тому. Тут ось шматочок динозавра якогось”

Віталій Владковський народився в с.Міжріччя Долинського району Івано-Франківської області. З дитинства спостерігав за роботою своїх дідів: столяра та коваля. Навчався в Прикарпатському університеті на художньому факультеті. Під час навчання захопився глиною. Гончарною справою займається близько 20 років. Асортимент робіт – традиційний керамічний посуд, народні музичні інструменти (свищики, зозулиці), традиційні трипільські хрести, глиняні міні скульптури та сувеніри.

Катерина Власова, м.Полтава

“Глина для мене друга мова: якщо не знаєш, що сказати, як сказати, якщо немає слів, можна щось зліпити, це відобразить твій настрій, і цим ти скажеш все, що хотів”

Катерина Власова народилася 1994 року у Полтаві. Спеціалізується на декоративно-прикладному мистецтві, художній кераміці. Займається викладацькою діяльністю спецдисциплін в Решетилівському художньому професійному ліцеї. Дуже любить кераміку та все, що пов’язане з нею. Створює роботи виставкового та вжиткового призначення переважно техніками ручного ліплення та формування на гончарному крузі; декорування здійснює із використанням кольорових полив, ангобів та давніх традиційних технік лощення, сграфіто, обробки молоком та олією.

Юрій Іщук, м.Тернопіль

Юрій Іщук народився 1972 року в Тернополі. Його творча діяльність розпочалася після вступу в 1988-му до Одеського художнього училища імені М.Б.Грекова на відділ «художньої кераміки». На «зооморфію» тодішнього учня надихнула зустріч в стінах училища з народною майстринею Ольгою Шиян. З того часу ця тема майстра не покидає. З 2003-го викладає в Тернопільській художній школі імені Михайла Бойчука. Займається виготовленням свистунців.

Юрій Іщук: “Кожен новий образ надихає на щось нове, цікаве, довершене. В своїх роботах використовую різні техніки декору та випалу: поливи, молочіння, чорнолощена кераміка. Свої знання я з гордістю передаю дітям, які з радістю сідають за коло до мене, і ми творимо разом”.

Тамара Швець, м.Умань, Черкаська область

“Гончарство захопило мене своєю багатогранністю, це не тільки матеріал, це заряд енергії, це релакс, ти відчуваєш Бога, коли твориш”

Тамара Швець народилася 1968 року в с.Товсті Роги на Черкащині. Здобула освіту в Харківському текстильному технікумі. Працює науковим співробітником Уманського краєзнавчого музею. В 1991 році під час відвідин весняного ярмарку захопилася роботами гончарів, особливо вразили твори опішнянського майстра Михайла Китриша.

Подарунком долі було знайомство з гончарем Юрієм Калітієвським. На його пропозицію навчитися гончарству, пані Тамара не вагаючись погодилась. У 2013 році жінка переїхала в батьківську хату, де навчалася гончарного ремесла. Гончарство було єдиним джерелом прибутку, тому майстриня весь час проводила в майстерні: там навчалась обточувати, декорувати, лощити вироби. Згодом захопилась іграшкою. Читала онуку казки, потім брала глину і намагалась виліпити казкового героя. На Сорочинському ярмарку майстер з Івано-Франківська Роман Мицкан навчив робити іграшки-свистки.

Володимир Довган, с.Хотів, Київська область

“Для мене глина – це життя, в таких двох напрямках. Шматочок глинки взяв перем’яв, зробив лапки, хвостик… Тобто я зробив річ, яка потім буде жити і служити. А друге, я просто цим живу, це моє життя”.

Володимир Довган гончарною справою захопився на початку 90-х. Кілька друзів поїхали до одного з останніх старих майстрів гаварецької кераміки навчатися майстерності. В результаті в м.Червонограді на Львівщині з’явився цілий осередок гончарів. В той час майстер працював виключно в техніці чорно-лощеної «гаварецької» кераміки. Згодом, певний час захоплювався керамікою Трипілля.

Майстер постійно експериментує з формами та техніками. Сьогодні надає перевагу молочінню та глазуруванню. Захоплюється як традиційними формами, так і різними варіантами їх синтезу, адаптації до потреб сьогодення. Перевагу надає виробам, які є не тільки декоративними, але й можуть виконувати суто утилітарні функції.

“Часто і з задоволенням повертаюся до зооморфних форм у кераміці. Фаворитами, без сумніву, є леви. Інколи компанію їм складають вишукані селезні або баранці з розкішними рогами. Не залишаються поза увагою і риби, бики, різноманітне дрібне птаство. Природні форми завжди неймовірно гармонійні. Це надихає. Це спонукає до творчості. Не копіювати, але передати характер, миттєве враження. Зооморфна тема в кераміці безкрайня як безкрайня сама природа!”

Іван Братко, м.Нью-Джерсі, США

Іван Братко народився 1968 року в с.Перв’ятичі на Львівщині. З гончарством познайомився на Гавареччині, навчався ремеслу та технології виготовлення чорнодимленої кераміки у Мар’яна Бакусевича. Цікавість зростала разом із майстерністю, з 1990 року вже займався гончарством у власній студії в Червонограді.

У 1995-му переїхав до США, де й зараз мешкає. Обставини складалися по-різному, але творчістю займався завжди. Рисунок, живопис, скульптура у камені та скульптура у глині, гончарство – далеко не повний перелік напрямків, в яких майстер експериментує, творить та самовиражається. Наразі цікавиться та працює в техніці виготовлення пустотілої керамічної скульптури, керамічного посуду на гончарному колі, інтегруючи гончарні та скульптурні елементи в глині та камені.

Продовжує себе також у творчості своїх студентів. У власній студії (США, Нью Джерсі) має простір, в якому допомагає відкрити власну творчість дітям і дорослим. Проводить навчальні курси з художньої анатомії, класи з рисунку, живопису, скульпури у глині та камені, гончарства.

Сергій Дутка, с.Рожнів, Івано-Франківська область

“Бог зліпив нас з глини, правильно? Значить, хто він був? Гончар!? Тому максимально наближені до творця саме гончарі!”

Сергій Дутка – косівський художник кераміст. Випускник Косівського інституту, в минулому також і викладач Косівського училища. Працює неподалік Косова в своїй приватній майстерні в с.Рожнів. Організатор міжнародного пленеру керамістів “Золоте горно”.

Основні напрямки роботи – гончарний посуд та анімалістична (зооморфна) пластика на основі гончарних форм. Найпопулярніші образи в зооморфній пластиці: риби, жуки, динозаври, мамонти, ракоподібні, кабани, бики… У своїй творчості використовує мотиви, кольори та елементи косівської традиційної кераміки. Інтерпритує та поєднує її з різними техніками, таким чином шукаючи нові напрямки для розвитку традиції.

Зоя Предко, м.Васильків, Київська область

“Якщо не знаєш минулого, не зможеш зробити сучасного”

Зоя Предко, м.Васильків, Київська область: “Інформація про мій рід є, починаючи з 1750 року. Серед родичів були хлібороби, лікарі, вчителі, мірошники, ковалі, чоботарі, музиканти, кравці, відеооператори, барди, хореографи, сценаристи, юристи, військові, моряки, поети, економісти, письменники, фармацевти, авіаконструктори. Гончарів за останні 270 років ще не було, я – перша, але до своєї роботи всі завжди ставилися творчо. Саме це вважаю родзинкою моєї сім’ї.

Вперше побачила гончарне коло в 12 років і вже тоді зрозуміла, ким хочу бути, тому після закінчення школи не вагалася, який ВНЗ вибрати. Вже на 3-му курсі почала підробляти: маленькі кафе замовляли розпис в народному стилі.

Тема «зооморфії» не є чимось окремим в моїй творчості. Мені цікаво все, що пов’язано з глиною. Тому, розвантажуючи піч після обпалу, виймаю звідти не тільки горнятка, тарілі, глеки чи сервізи – серед них мило ховаються коти, овечки, рибки, корівки, але найбільше – пташок. Працюю в техніці «стрічкової кераміки», гончарую, розписую ангобами, ритую”.

Сергій Погонець, с.Крищинці, Вінницька область

“Щоб навчитися гончарству, по перше, це треба любити, а по-друге, навіть не шкодуючи себе, цим треба займатися, не зупинятися, не закидати, знов ставати на цей шлях, знов іти – і тоді тільки буде досягнута якась мета!”

Сергій Погонець з Вінниччини займається гончарством 18 років. Гончарній справі його навчав Ковтун Семен Григорович, дідусь дружини Світлани. Гончарну справу чоловік освоїв залюбки, адже його прадід – Погонець Гаврило Касіянович та дядько – Погонець Микола Гаврилович теж були гончарами, тож любов до роботи з глиною у Погонців закладена в генах.

Світлана Погонець, дружина пана Сергія – теж майстриня, його підтримка та натхнення у творчості. Є співавтором керамічних виробів. Займається декором виробів за допомогою спіралеподібного орнаменту, який був характерним для прадавньої трипільської культури, а також розписує миски.

В роботі подружжя майстрів надає перевагу виготовленню ужиткового посуду; використовують техніки лощення, молочення та вощення. Також намагаються відродити розпис Подільських мисок, використовуючи техніку розпису фляндрівки, зберігаючи при цьому форму миски, традиційні кольори та орнаменти.

Світлана Погонець, с.Крищинці, Вінницька область

Світлана Погонець з села Крищинці Вінницької області разом з чоловіком Сергієм відроджують, зокрема, Крищинецькі та Шаргородські миски. У відео побачите технологію розпису цих двох типів мисок та виготовлення самої миски.

Юрій Токарський, м.Львів

Юрій Токарський народився 1965 року у Львові. 1991-го закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва. Зацікавився гончарством, захопився глиною і розпочав творити. Вже у 1994-му мав персональну виставку чорно-димленої кераміки у Львові. Продовжував працювати далі та розвивати власну творчість, беручи участь у виставках та пленерах.

Анатолій Шкурпела, с.Опішня, Полтавська область

Анатолій Шкурпела народився 1992 року в Опішні на Полтавщині. Закінчив Полтавський національний технічний університет ім. Юрія Кондратюка. Працювати з глиною почав з дитинства, спостерігаючи за роботою батька Олександра Шкурпели, а професійно з 2009 року. З «зооморфною» темою познайомився під час навчання у батька, який працює з зооморфією в межах Опішнянського стилю, в якому зооморфія присутня в мальовці та ліпці на горщиках, у вигляді зооморфних ручок, зооморфного посуду, світильників та підсвічників.

Ольга Мельничук, м.Тернопіль

“Глина – як наркотик: раз спробував і дуже важко від неї одвикнути”

Ольга Мельничук народилася 1966 року в с.Улашківці Тернопільської області. Творчою діяльністю почала займатися з 1998 року після навчання в студії кераміки у Харкові. У 2000 році влаштувалася працювати в тернопільській Школі народних ремесел керівником гуртка «Кераміка та гончарство», де працює й досі.

Життєве кредо «вмієш сам – навчи інших», тому майстриня залюбки ділиться досвідом з дітками та дорослими. Основний напрямок роботи – народна іграшка з кераміки. Також захоплюється виготовленням керамічних жіночих прикрас. З 2013 року стала членкинею Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Сергій Івашків, м.Червоноград, Львівська область

“Я є постійним учасником цього фестивалю, і там завжди було круто, весело, дуже сильно надихаєшся в тій великій, гончарній родині. Там дуже крута атмосфера. І я хочу побажати всім учасникам, щоб ви всі були здорові, сильні, щоб у вас руки не боліли, працювали і надихали інших!”

Сергій Івашків з м.Червонограда Львівської області цікавиться трипільською та черняхівською культурами, гаварецькою чорнодимленою керамікою. Працює у власній гончарній майстерні з 1995 року. Брав участь у багатьох міжнародних та всеукраїнських виставках. З 2011 року член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Людмила Костюк, м.Ківерці, Волинська область

“Хочу відображати в роботах те, що хочу відчувати або відчуваю сама – спокій, радість, волю, впевненість”.

Людмила Костюк вперше взяла в руки глину в художній школі. Також вона навчалася на художній кераміці в Луцькому училищі будівництва та архітектури. Вчилася композиції, шукала власний стиль. Володимир Кусик навчив розробляти ескізи й втілювати їх у глині, а Валерій Ленартович захоплено познайомив з гончарним кругом.

Олександр Шкурпела, с.Опішне, Полтавська область

“Є якась ідея.. Перш за все для неї треба підготувати матеріал, де її випалити, де її висушити; якщо ідея не проходить у двері, наприклад, то зрозуміло, що не вийде. Реалізація, мабуть, це найскладніше. Кому сподобається твоя хороша ідея? Для тебе вона, можливо, ідея всього життя, а для когось це взагалі ніщо”.

Олександр Шкурпела народився 1966 року в Опішні на Полтавщині. 1983-2001 роки працював на заводі «Художній керамік» художником народних художніх промислів. У 1990 році закінчив Миргородський керамічний технікум за спеціальністю «Технологія кераміки», з 2000 року підприємець, виготовляє та реалізовує керамічні декоративні вироби.

Олег Луцук, с.Стольне, Чернігівська область

Олег Луцук народився 1978 року. Зараз живе і працює в с.Стольне на Чернігівщині. Завжди любив ліпити дивних тварин. Продовжує це робити більше 15 років. Робить їх як за гончарним колом, так і вручну. Обожнює ліпити народну іграшку.

Результатом його захоплення зооморфною пластикою стала ідея організації гончарного фестивалю «Куманець», який проходить в м.Мена. Під час проведення фестивалю була зібрана унікальна колекція глиняних тварин від кращих майстрів України на тему “Арт-ZOO”.

Дмитро Каганюк, с.Соснівка, Львівська область

Дмитро Каганюк народився 1967 року у м.Новодружеську на Луганщині. Працював підземним електро-слюсарем на шахті №6 «Великомостівська» в Червонограді, шліфувальником на заводі в Луцьку. З 1991 року почав серйозно вивчати гончарне народне мистецтво Сокальшини. Захопився димленою керамікою, на виготовленні якої спеціалізується донині. З 2004 року член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. 1914-1915 служив доброволцем в артилерії АТО, мав поранення, але власною справою продовжує займатися.

Оксана Мартинович, с.Соснівка, Львівська область

“Глинка потребує любові! Як мати тісто місить, енергію свою туди запускає, так і глина хоче життя. І в гончара починається робота з того, що ми надаємо нашій глинці частиночку своєї душі”

Оксана Мартинович (Смеречинська) народилася 1964 року. Освіту отримала 1991 року у Львівському державному інституті декоративного та прикладеного мистецтва. Займається гончарством у сімейному тандемі з Дмитром Каганюком.

Володимир Кусик, м.Луцьк

“Глина – це матеріал, який сам підказує. Ми, люди, ніби отримуємо якусь інформацію з космосу і просто своїми руками це створюємо. Нами керують якісь сили, і в цьому цікавість, що кожен раз робота створюється по своєму, немає однакових робіт”

Володимир Кусик народився та мешкає в Луцьку. Мистецтвом захоплюється з дитинства. Під час навчання у Львівській академії мистецтв основним напрямком обрав декоративно-прикладне мистецтво, а найкращим матеріалом – глину. Так він потрапив в дивовижний світ кераміки.

Коли майстер почав створювати гончарні вироби, зрозумів, що все мистецтво базується на величезному фундаменті народних традицій. Тому в першу чергу опановував та й не припиняє до сьогодні формувати гончарні вироби, які характерні для Волині: чорно-димлену кераміку і полив’яний посуд.

Відео з youtube каналу ГО “Не святі горшки ліплять”

Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Радимо придбатиДо крамнички
Що нового?Всі новини
Підпишіться на розсилкуЗгорнути
1147 людей вже підписалися
Новини проектуДивитися всі
Свіжі відгуки
Рукотвори, 2009-2020.Власниками дописів, світлин або видива є його автори.
Вітаємо поширення змісту з обов’язковим посиланням на джерело.
Проект працює на двигунці Wordpress
Утнув та оздобив: Богдан Гдаль
Facebook livejournal RSS/Feed

Повідомте про помилку

Увага! Слід заповнити всі поля!
Email-адреса має бути справжньою!

Первинний текст:

Ваше виправлення:

Ваше ім’я:

Ваша email-адреса:

Надіслати
Закрити