У Національному музеї імені Шептицького у Львові триває виставка сімдесяти авторів, що працюють зі склом. Так завершився десятий ювілейний Міжнародний симпозіум гутного скла, що тривав з 2 до 10 жовтня біля пекельно розпаленої печі Академії мистецтв. До трьох десятків художників – з Естонії, Фінляндії, Ізраїлю, Польщі, Латвії, Литви – в тандемі з нашими майстрами пітніли над своїми скляними фантазіями.
“Піч нагрівається до температури 1250*С, працює цілодобово. Працює на газі, а щоб її розпалити до такої температури потрібно два тижні. Тому не гасимо цілий рік , – розповідає директор музею скла у Львові Михайло Бокотей. – Піч звели 1960 року, раз в рік цеглу печі треба заново перекласти і знову розпалити. Це найбільша гутна піч у Європі, а їх кількість можна на пальцях однієї руки перерахувати. Деякі митці з-за кордону вперше таку бачать. Дві країни вважаються колискою гутного скла. Це Італія – там виготовляють муранське скло і Чехія – там роблять богемське. Зате наш скляний симпозіум – найстаріший – йому більше 27 років, проходить раз в три роки. Авторські вироби не можуть коштувати дешево – роботи українських майстрів стартують від тисячі доларів, є вироби, які на аукціонах продають за десятки тисяч доларів”.
Більшість учасників цьогорічного симпозіуму – новачки. Навіть приїхало більше десятка іноземних студентів переймати досвід. Наступного року, ймовірно, вже вони працюватимуть біля печі.
Роботи художників, які «народилися» на форумі – в дарунок місту – поповняють колекцію львівського Музею скла. Організатори симпозіуму вірять, що отримають невдовзі нове приміщення для Музею скла, аби було де їх показати. Бо за 30 років творів зібралось чимало.
«Це близько 400 робіт, більша частина яких лежить у фондах Національного музею. І ми не маємо можливості їх виставляти. Музей скла у Львові – це всього лиш 120 м кв., де ми просто кілька робіт виставимо, щоб дати якесь уявлення», – розповів організатор Міжнародного симпозіуму гутного скла Михайло Бокотей.
Наступний симпозіум гутного скла відбудеться через три роки.