Козак Мамай завжди зачіпає глибинні струни душі. Приворожують будь-які його візуалізації. Та іноді майстрові вдається настільки виразно передати образ цього характерника, що оминути його поглядом просто неможливо. Олександр Ковальчук з дружиною Іриною вперше винесли своє дітище на загал в День Києва. Скульптура з дерева та міді попри дощ збирала охочих її порозглядати. На запитання, скільки коштує, автори казали, що не продається. Але мати витвір у себе вдома мріяв мабуть кожен, хто побачив його у той день. Виріб складається з понад трьохсот деталей. Фігура Мамая має сотню. 15 складових пішло на саму шапку.
Скульптуру створював три місяці
Творче подружжя: Олександр та Ірина Ковальчуки
Олександр Ковальчук:
– Я напевне тільки з рік виношував саму ідею, концепцію, як це все має виглядати. Можливо мені вдалося відсотків на дев’яносто втілити те, що було замислено. Але судити звичайно глядачам.
Замислив Мамая, бо як і душу кожного українця, мою зачіпають думки про своє коріння і хочеться привернути увагу до того, звідки ми, українці, для чого і як живемо, і як треба жити. Мені здається, у цього Мамая є багато відповідей на філософські питання.
А на втілення пішло ще близько трьох місяців роботи. У спілку художників хочу цю скульптуру винести. А далі галерея мистецтв.
Дружина Ірина Ковальчук-Пастернак:
– Унікальна скульптура і унікальна техніка пайки з листових металів, в якій кожна робота буде неповторною. Використовується мідь, латунь, в деяких інших роботах – мельхіор, але всі ці метали листові, тобто з рівного листа металу робиться об’єм, робляться очі, обличчя, ручки, листки.
Але повірте мені, що не було так, раз і все. Це зранку до ночі і кожен день робилася ця робота в плані вже технічному. А потім ми разом сідали і підбирали деталі. Бо треба було їх ще розмістити так, щоб вони були органічні, логічні.
У кожного художника свій Мамай
Скульптура з металу та дерева "Мамай"
Олександр Ковальчук:
– В житті кожного художника повинен бути свій Мамай. Серед живописців, скульпторів, різьбярів з дерева, тобто, всіх тих людей, які займаються декоративно-прикладним мистецтвом, мало не кожен колись та й зачіпав тему Козака Мамая. І кожен бачить її по своєму.
У мене сам дуб символізує дерево життя, мужність і силу. Верхів’я у нас нагадує ікону Покрови, яка оберігала все козацтво. Я так стилізовано її зобразив – без обличчя, без рук. Сам рушник і оці німби підказують, що це є Покрова. Вона над Мамаєм, ніби оберігає не тільки все козацтво, але й увесь український народ. Мамай сидить у своїй канонічній позі. По гілках дуба розміщені всі атрибути, з якими його завжди зображували народні художники – і пляшка з чаркою, порохівниця, шапка трофейна, зброя, мушкет, шабля, герб, на якому зображений кінь, як символ волі і вільного духу, тобто він нікому не служив і не підкорявся, але був знатного роду і в цьому всі впевнені – і науковці і художники і митці.
Під Мамаєм розташований напис: «Козак Мамай на кобзі грає, що задумає, все має!» Автор пояснює, звідки він виник.
Олександр Ковальчук:
– Це з народної пісні. Здається, бандуристи співали одну із дум. То я взяв ці чотири рядочки і вони якраз, мені здається, підкреслюють ще одну рису його характеру, «що задумає, все має», тобто він же ж і характерник і чаклун. Це дуже позитивний образ українського воїна, охоронця. Подібні Мамаї в кожній хаті, сім’ї повинні бути. Раніше вони зображувалися не тільки як картини на стіні, а й на вхідних дверях хати вішали цю картину від злих духів, злих людей.
Інструмент забирає 40 відсотків мого прибутку
Гості Андріївського узвозу розглядають "Мамая"
Олександр Ковальчук:
– Для мене це основний вид праці. З дитинства і малював і ліпити з пластеліну любив. Навчався у Вижницькому училищі прикладного мистецтва. В армії теж був художником військової частини. В Києві в інституті литва працював модельником, робив моделі, по яких потім з бронзи виливали вироби. Ще в приватних фірмах працював. Але потім прийшов до того, що бути вільним художником набагато приємніше і як приватний підприємець, сам собі директор, голова і виконавець.
Зараз ми живемо на дачі, там же і приватна майстерня є. Бо в Києві це проблемно дуже. А в мене обладнання таке, що поруч з іншими людьми важко вжитися. Шумно і різні запахи, бо хімія там і вогонь весь час. Все паяється твердими припоями, це більше 1000 градусів, бензинові пари. Шкідливе виробництво, тому воно все на природі. Я з 9-ї до 21-ї години працюю, то коли відчуваю, що мені вже важко, то вийшов кругом хати погуляв, там і ставок і ліс поруч, то легше стає і можна далі продовжувати працювати.
У мене у майстерні є речі і ковальські і такі печі, як у керамістів і емальєрів, бо це техніка змішана, вона потребує і ювелірного інструменту. В основному паяю бензиновим пальником, але можливе і зварювання і мультипласт. Це вже обладнання сучасніше, універсальне. Треба бути готовим до будь-якого завдання. Так що інструмент забирає до 40 відсотків мого прибутку.
Витвори мистецтва не можуть бути дешевими
Творець унікального "Мамая"
Олександр Ковальчук:
– Основні покупці – наші українські багаті люди – бізнесмени, депутати, поціновувачі мистецтва. Слава Богу, що вони є, дай Бог, щоб їх було більше. Бо не кожного цікавить мистецтво, мушу сказати, на жаль.
Я пробував і через галереї реалізовувати вироби, але це не давало швидкого результату. Узвіз – це таке місце, де мене знаходять замовники і тут в основному контактуємо по вихідних днях.
А закордонні наші гості скупуваті, скажемо так. Вони вважають, що раз вони приїхали в Україну, то тут для них має бути все дешевше, ніж на їхній батьківщині. А я іншої думки. Дуже дивно, але китайці останнім часом проявили підвищений інтерес і практично не торгуючись, дві роботи вже поїхали до Китаю і вони мені пропонували організувати виставку в Пекіні. Якщо прийде запрошення, то поїдемо напевне, чому б і ні?
Прикраси з міді
Ірина Ковальчук-Пастернак:
– Дехто каже, що наші вироби надто дорогі, але якщо стільки душі і праці вкладається в кожну роботу, то вона не може бути дешева. Дешева може китайська підробка бути.
Ми вже прийшли до того, що не тільки дорогі роботи створюємо, бо не тільки для бізнесменів і депутатів треба. Почали робити доступні кожному прикраси жіночі, всякі візитниці, кабінетні прикраси, щоб могли люди привітати з днем народженням.
Олександр Ковальчук:
– Я ще не визначився щодо вартості Мамая, щоб сказати конкретно. Починаючи з 10 тисяч доларів, я б його поставив на аукціон. А там би було видно.
“Рукотвори”