Як вишивали у селі Спас на Івано-Франківщині 100 років тому

Традиційні для села Спас різнокольорові вишиванки в приглушених тонах втратили свою популярність, а найбільшим попитом нині користуються сорочки з “витинанками” (вирізуванням – авт.) та вишивка “білим по білому”, – розповідає 20-літня вишивальниця Галина Михайлюк з села Спас Коломийського району, що на Івано-Франківщині.

Побачити автентичну вишивку цього села зараз можна здебільшого на сорочках, які належали теперішнім бабусям. У своїй колекції кілька таких має й Галина, обидві вишивала її бабуся, собі і своєму чоловіку.

Чоловічий орнамент початку ХХ століття. Сорочка належить діду Галини Михайлюк

Галина у сорочці своєї бабусі

Зразок вишивки

За продовження сімейного вишивального заняття Галина взялася в шестирічному віці. Ще малою перейняла від батьків це вміння і зараз не може полічити, скільки сорочок та рушників вже оздобила узорами. Що цікаво – вишиває молода майстриня без схем. Тітка дівчини розповідає: «Галина десь побачить біля церкви чи в магазині новий узір на сорочці, прийде додому, ходить, ні з ким не розмовляє, а тоді сяде вишивати, а вже зранку біжить, задоволена, і показує роботу. А на полотні вишите те, що вона була запримітила».

Візерунки, відшиті Галиною Михайлюк

Зразок місцевої вишивки

У вишиті сорочки Галина вдягає мешканців свого села

Вишита Галиною сорочка

Зразок вишивки

Дівчина не зациклюється на чомусь одному, постійно комбінує узори та вигадує нові. Багатьох друзів та односельців можна побачити у вбранні від Галини. Також декілька робіт майстрині є у виставковій залі місцевої школи та чимало вона вишила для сільської церкви. Роботи спаської майстрині частенько замовляють і столичні мешканці, навіть іноземці.

Оксана Островська, Євген Гапич, для “Рукотворів”