Для індіанських Уічоль бісер є священним / Рукотвори

Традиційне мистецтво мексиканських уічоль по-троху опановують й українці. 33-річний киянин Андрій зіграв одного з індіанців у фільмі Михайла Іллєнка “Той, хто пройшов крізь вогонь“. Він багато років фанатично захоплений культурою індіанців Північної Америки. У вільний час в мистецьких традиціях давнього мексиканського племені створює різні сувеніри, оздоблені бісером, часто ним декорує і сам одяг, зокрема взуття.

Андрій, майстер з бісерної мозаїки

Андрій, майстер бісероплетіння, послідовник мистецьких традицій Уічоль:
“Для мене бісер, а саме кожна бісеринка окремо, це маленька істота зі своїм характером, настроєм, вибриками і душею… Беручи в руки бісер, я не раз помічав, що мої пальці беруть відразу потрібну кількість бісеринок. І тут починається найцікавіше. Бісеринки починають оживати, деякі із задоволенням нанизуються на голку, а деякі починають утікати від голки. Йде своєрідна гра. Одні хочуть бути у виробі, а інші тікають, ховаються на підлозі, в найпотаємніших її куточках. Сховаються і чекають, коли я їх знайду… У деяких племен індіанців Північної Америки були жіночі спільноти вишивальниць, роблячи якусь священну річ, вони під кожен бісерний стібок читали молитву і тільки потім його пришивали. І не дивно, що такі речі приносили велику користь їх власнику… Так, це уривок з моєї книги, у кожної людини є свій шлях, на моєму шляху багато в чому мені допоміг бісер… Але найбільше і сильно вплинуло на мене, була творчість Уічоль… Я багато шукав про цей народ, про його світогляд, релігію, про секрети виготовлення їх предметів, і мене це приваблювало все більше і більше…”

Уїчоль – давня індіанська народність, що мешкає в західній та центральній Мексиці. Загальна кількість людей в цій етнічній групі за різними даними від кількох десятків до сорока тисяч, що є краплею в морі на майже сто мільйонне населення північноамериканської країни. Однак мистецтво сАме уічолів серед більш ніж 60 народностей, які співвіснують у Мексиці, завдяки своїй унікальності стало відомим у всьому світі.

Деякі науковці називають уічоль “плем’ям художників”, або “народом з художнім сприйняттям світу”. Їхнє мистецтво, відоме як “Huichol Art”, це не просто художнє оформлення краси, а пряме продовження їхньої релігії – у матеріалі виражають різні поняття своїх вірувань, вкладають у свої роботи сакральний зміст. Індіанські уічолі до цього часу зберегли традиційні культи, засновані на шаманізмі, нагвалізмі, анімізмі та вірі в магію.

Йоханнес Нейрат (Австрія), дослідник Національного інституту антропології та історії Мексики. Починаючи з 1992 року здійснює польову практику серед народностей уічоль та кора (вибірка з тексту, що був опублікований в журналі “Мистецтва Мексики”, № 75, 2005 рік):

Паскуаль Лопес Рамірес, народний майстер зі спільноти уічолів Пуерто Гуамучіль. На початку червня 2011 він проводив майстер-клас в рамках відкриття виставки "Мистецтво Уічоль" у Києві в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва

“Уічолі традиційно займають територію, розташовану в горах Західна Сьєрра-Мадре, в прикордонній зоні між штатами Халіско, Наяріт, Дуранго і Сакатекас. Деякі антропологи дізналися про цю культуру в XIX сторіччі. Вона відразу ж завоювала увагу дослідників своїми вишуканими вишивками і текстильними виробами, а також витонченістю своїх ритуальних предметів.

Починаючи з 1960 року знання про уічолів і їх мистецтво почали поширюватися більше завдяки виникненню центрів народної майстерності за межами гірської місцевості в штатах Наяріт, Халіско, Сан Луїс Потосі, місто Мехіко і Нуево Леон.

Найчастіше мистецтво уічоль характеризували як шаманське мистецтво через присутність пейоте (кактус без колючок, що містить галюциноген – ред.) чи інших рослин галюциногенів в іконографії, або через форми його вираження в різних зразках цього мистецтва. Релігія уічоль зберігає сформовану міфологію і складну церемоніальну систему. В цьому сенсі деякі витвори мистецтва уічоль все-таки мають ритуальні і шаманські особливості, але не завдяки контексту їх використання, а тому, що вони є продуктом фантазування самого митця”.

Під час відкриття виставки мистецтва Уічоль

Виставка "Мистецтво Уічоль" тривала з 1 по 23 червня 2011 в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва

Форми для декорування бісером вирізані з дерева або виліплені з глини

На виставці був представлений також традиційний одяг Уічоль

Одяг оздоблений вишивкою

Головний убір, який називають rupurero, або іспанською sombrero, прикрашають бісером, пір'ям, вовняними нитками, квітами, тощо

Уічоль займаються ткацтвом, вишивкою, орнаментальним плетінням, розписом, вичинкою шкіри, виготовляють луки і стріли, музичні інструменти, а особливо відомі їхні ритуальні предмети, зокрема дерев’яні та керамічні фігури у вигляді тварин та декоративних ємкостей, прикрашені бісером. Бісерини викладають пінцетом чи голкою на дерев’яні заготівлі, змазані сумішшю бджолиного воску й соснової смоли.

Варто сказати, що робота з бісером є досить молодим заняттям для уічоль. Щоправда, подібні вироби з’явилися задовго до іспанського завоювання, але в давнину замість бісера вони використовували природні матеріали – кістки, глину, корали, камні, ракушки, шкарлупу, зерна, а інколи і засушених комах, пофарбованих природними барвниками. З появою європейців в хід пішов бісер.

Картини, викладені вовняними нитками

Маска символізує силу та владу, хто нею володіє

Оздоблена маска вовняними нитками

Також добре відомі в традиційному мистецтві уічоль так звані nierika — це двосторонні картини, виконані з вовняних ниток, які приклеєні на змазану сумішшю смоли й воску поверхню. Такі дощечки можна зустріти в домашніх святилищах, храмах, священних печерах. Ньєріка є провідником у світ духів та називається “дзеркалом з двома обличчями” (малюнками покривають обидва її боки). Отвір посередині – магічне “око”, через який людина та божества можуть бачити один одного. Після завершення такої картини митець ставить свій підпис на зворотній стороні таблички, де, окрім цього, зазвичай пише коротке пояснення символізму своєї роботи.

На цій картині бачимо священний дух знахара, який ослухався свого бога і тепер повинен принести йому дари, щоб той пробачив скоєний ним гріх і щоб він зміг понести свої дари у священне місце. Автор: Роса де ла Крус Медіна

Вперше виставка великих картин, виконаних в цій техніці, відбулася в Гвадалахарі в 1962 році. На сьогодні широкий асортимент різнокольорової пряжі дозволяє створювати складні композиції, які є справжніми витворами мистецтва. Деяким художникам-уічолям вдалося досягнути неабиякої популярності та комерційного успіху: наприклад, художнику Хосе Бенітесу Санчесу, який виставляв свої роботи в США.

Йоханнес Нейрат (Австрія) (посаду див.вище – ред.), Олівія Кіндл (Франція) – дослідник Інституту антропологічних досліджень Національного Автономного Університету Мексики (вибірка з тексту, що був опублікований в журналі “Мистецтва Мексики”, № 75, 2005 рік):

“Виготовленню ритуальних предметів і тих, що призначаються для продажу, притаманні значні відмінності: миски кустарного промислу, на відміну від ритуальних, демонструють більш яскравий спектр кольорів, мають повністю орнаментовану поверхню і дизайн, які підпорядковані принципам симетрії і геометрії і в багатьох випадках гексагональні (шестикутні – ред.). У виробах, виготовлених на продаж, зображення розташовуються на поверхні у спосіб, схожий на той, що можна побачити на вишивках хрестиком, що виконують жінки. На відміну від цього, ритуальні предмети не наслідують геометризацію виробів кустарного промислу.

Такі матеріали як віск, бісер, шерсть і бавовна освячують церемоніальні предмети і приношення. Наприклад, бісер є символом води; тому він покриває внутрішню поверхню мисок, які являють собою прекрасну ємність для води. Сьогодні бісер є священним серед уічоль, зокрема для жінок, які вміють виробляти ритуальні розписні миски “бісер означає життя”. Ці маленькі кольорові намистинки також порівнюються з зернятками кукурудзи і є предметами ритуального використання, яке може здійснюватися задля очищення”.

Сьогодні уічоль створюють свої роботи в основному на продаж, для туристів, це практично єдиний спосіб виживання племені. Та незважаючи на труднощі, ця мексиканська народність зуміла захистити свою давню культуру і відкритися взаємодії з зовнішнім світом. Особливо в останні десятиріччя майстри розвинули нові форми художнього відображення, досягнувши вражаючих результатів. Наприклад, народилися естетичні форми, які поєднують давнину і сучасність і демонструють, що уіхарітарі мають живі та динамічні традиції.

Значення символів Уічоль

Маска: Сила і влада того, хто нею володіє
Пугач: Провісник майбутнього
Жаба: Захист для здоров’я
Розписна миска: Використовуються Шаманами
Койот: Вісник вогню
Зірка: Захисник кохання
Черепаха: Богиня дощу
Свічка: Підношення богам
Затемнення: Союз між чоловіком і жінкою
Ігуана: Очі духу
Олень: Вісник Богів
Орел: Сила землі
Ягуар: Бог шаманів
Пейоте: Символ життя і успіху
Кукурудза: Здоров’я і процвітання
Метелик: Удача
Птах: Свобода
Вовк: Знання і мудрість
Сонце: Сила життя
Місяць: Родючість
Слон: Захисник сім’ї
Змія: Бог океану
Стріла: Найважливіший інструмент Шамана
Шаман: Знахар
Боже око: Захисник дітей