Серпанкове ткацтво з Крупового внесли до Національного переліку спадщини

Традицію серпанкового ткацтва з Рівненського Полісся внесли до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Про рішення повідомляє Міністерство культури України. Осередком традиції назвали село Крупове Сарненського району, де й нині працюють носії знань і майстрині.

Йдеться не про один предмет чи орнамент, а про цілий процес: підготувати сировину і нитки, виткати полотно, скроїти та оздобити одяг. Саме ця послідовність робить серпанкове ткацтво окремою технологією. Крім того, в повідомленні наголошено, що це спадкова традиція. Тому рішення про внесення до переліку стосується не лише збережених строїв, а й живої практики, яку потрібно вміти повторити від нитки до готового одягу.

Рівненська обласна військова адміністрація назвала основною носійкою знань заслужену майстриню народної творчості України Ніну Рабчевську. У повідомленні також перелічено майстринь Ніну Журавльову, Ольгу Придюк, Тетяну Бернацьку, Марію та Ірину Плескачів. До підготовки матеріалів і плану охорони долучилися громада Крупового, музейники, освітяни, науковці, заклади культури та громадські організації; серед них — Дубровицький історико-етнографічний музей і Центр дослідження та відродження Волині.

В обласному повідомленні згадано й майстринь Центру дослідження та відродження Волині в Радивилові — Наталію Пусю, Наталію Дук, Тетяну Богачевську та Ірину Гнатюк. За даними ОВА, вони разом із носіями традиції досліджують технологію, відтворюють серпанкові строї, проводять навчання і майстер-класи. Для Рівненщини це шостий елемент нематеріальної культурної спадщини, внесений до національного переліку.

Міністерство вже окреслило наступні кроки: документування та дослідження традиції, майстер-класи, виставки, культурно-освітні заходи і залучення молоді. Серед запланованого — цифровий архів, експедиції, освітні матеріали та майданчики для передачі практичних навичок. Відтак державне визнання фіксує не завершення історії поліського серпанку, а обов’язок підтримати тих, хто досі знає, як із лляної нитки зробити майже невагоме полотно.

Серпанок — дуже тонке, легке й прозоре лляне полотно. Його вручну тчуть на кроснах із тонкої лляної пряжі, а з готової тканини роблять сорочки, спідниці, фартухи, намітки та інші частини традиційного вбрання.