Дев’ятеро учнів і десятигодинний випал: в Ужгороді повернули повний курс гончарства

Дев’ятеро дітей і дорослих завершили повний курс літньої школи гончарства у Закарпатському музеї народної архітектури та побуту в Ужгороді. У музейній майстерні вони не обмежилися одноразовим знайомством із глиною: за чотири заняття пройшли основні етапи створення керамічного виробу — від ручного ліплення та роботи на гончарному крузі до оздоблення, глазурування і фінального випалу – повідомляє «Карпатський Телеграф»

Дитяча група працювала щосуботи, доросла — щонеділі. Кожна зустріч тривала понад дві години. На першому занятті учасники створювали одразу по два вироби: один формували на крузі, інший ліпили руками. Друга зустріч була присвячена декоруванню, третя — роботі з глазур’ю та підготовці кераміки до випалу. Сам фінальний випал тривав понад десять годин. На четвертому занятті учасники отримали готові роботи й сертифікати, дизайн яких створила старша наукова співробітниця музею Галина Рейті.

Практику викладав ужгородський кераміст Андрій Зубенко, який працює з глиною понад двадцять років. Своїм учителем він називає покійного гончаря В’ячеслава Віньковського. Від нього Зубенко перейняв не лише роботу з матеріалом, а й уміння власноруч складати піч для випалу. Майстер уже кілька років співпрацює зі скансеном та проводить заняття для організованих груп і всіх охочих. За його спостереженням, практиків стає менше, тому навчання нових людей для нього є способом підтримати саме життя ремесла.

Музейна гончарна майстерня виросла з проєкту, який 2018 року переміг у конкурсі Українського культурного фонду. На грантові кошти музей придбав піч, гончарний круг, глину, ангоби та поливи й провів перший на Закарпатті фестиваль гончарства. Під час фестивалю відвідувачам представляли осередки кераміки Хустщини, Іршавщини, Виноградівщини та Ужгородщини. Після цього обладнання не залишили музейним реквізитом: на його основі почали навчати охочих повного процесу роботи з глиною.

Через пандемію та початок повномасштабної війни системні заняття школи переривалися. Водночас скансен продовжував проводити безкоштовні одноразові майстер-класи для внутрішньо переміщених людей і родин військовослужбовців. Працівники музею поєднували знайомство з ремеслом із простором для психологічного відновлення. Нинішній курс повернув до майстерні послідовне навчання, у якому результатом є не один сувенір, а розуміння властивостей глини, декору та випалу.

Учасники працювали не лише з традиційними формами. Ужгородець Давид, який відвідав усі чотири заняття, зробив дві чашки в патріотичній тематиці й планує користуватися ними вдома. Такий результат показує задум курсу: музейна колекція й знання майстра стають відправною точкою для власної речі, а не зразком для механічного копіювання.

У серпні музей планує провести ще одну літню школу з іншою тематикою. До групи набиратимуть не більше семи людей, щоб майстер міг бачити помилки кожного учасника й допомагати вдосконалювати техніку. У попередніх програмах у скансені спільно створювали горщики, вази та традиційні довжанки. Наступний курс має продовжити модель невеликої майстерні, де музейне збереження кераміки безпосередньо переходить у передачу практичної навички.

Джерело: Карпатський Телеграф.