Українське традиційне мистецтво мандрує світом. З 18 січня до 2 лютого у шведському місті Гельсінгборг тривала виставка ткацтва українських та шведських майстрів. Україну представили Валентина Ткач з Київщини/ м.Богуслав та Руслана Гончарук з Івано-Франківщини/ с.Яворів. Майстрині привезли килими, ліжники, гуні, сумки та інші ткані з вовни вироби. Доповнили виставку світлинами й відеорядом про творчість українських майстринь, а також провели показові майстерки з ткацтва та прядіння вовни.
Були представлені також роботи українок, які виїхали у Швецію під час війни, і за два роки опанували ткання в місцевій шведській студії ткацтва. Спільна творча робота – дієвий спосіб підтримки, взаємодії та інтеграції українців у шведське суспільство, вважають організатори виставки.
Проект відбувся на запрошення шведської асоціації ткацтва Kulturvävarna за організаційної підтримки Національного центру народної культури “Музей Івана Гончара”.
Крістіна Нигрен/ Kristina Nygren, координаторка шведської асоціації ткацтва Kulturvävarna:
“Ми подумали, що можливо могли б дати українським біженцям, які зацікавлені у ткацтві, місце, де вони могли б подумати про щось ще, окрім війни, місце, де вони могли б робити щось добре для їхнього серця і душі”.
Традиційне мистецтво – чудовий спосіб розповісти світу про культуру України та її талановитих людей. Це засіб для міжкультурного діалогу, взаємопізнання та привід в чергове нагадати про всеруйнівну війну, від якої потерпають люди, митці, природа, культурна спадщина, – кажуть в Національному центрі народної культури “Музей Івана Гончара”. – Це спосіб показати, що Україна – набагато більше, ніж воююча країна. Мистецтво допомагає виразити, які ми є, воно розповідає про наші традиції, мову, душу, менталітет – все те, що росія намагається зруйнувати.
Ткацтво у Швеції
Поряд з українськими митцями свої ткані вироби представили швецькі майстрині, учасниці ткацької асоціації Kulturvävarna. В основному це скатертини й елементи одягу – сучасні і традиційні, елегантні й акуратні у виконанні. Переважали синій, білий, сірий, темночервоний кольори, ніби відтінки північної суворої природи.
В орендованому приміщенні учасниці Kulturvävarna мають десять верстатів, на яких тчуть самі та навчають інших. У їхній студії шість жінок від 65 до майже 90 років. Вони збираються кілька разів на тиждень, аби поткати та поспілкуватися.
Крістіна Нигрен/ Kristina Nygren, координаторка шведської асоціації ткацтва Kulturvävarna:
“Мета нашої асоціації – поширювати знання про ткацтво. Ми також хочемо співпрацювати з майстрами з інших країн. Окрім того, коли робиш щось своїми руками, це приносить більше задоволення, аніж коли купуєш готові речі”.
Ткацтво у Швеції – це не просто ремесло, а фундаментальна частина національної ідентичності. Шведські текстильні традиції вважаються одними з найбагатших у Європі завдяки тому, що країна довгий час перебувала в географічній ізоляції, залишалася аграрною, і кожна родина, мешкаючи в селі, мусила власноруч виготовляти все – від грубого полотна до вишуканих весільних гобеленів.
В епоху цивілізації, коли все можна купити в магазинах, шведи продовжують ткати і тримати навіть у квартирах габаритні ткацькі верстати, під які виділяють окремі кімнати. Як наприклад, 80-річна Інгер Йохансон/ Inger Johansson, одна з відвідувачок виставки ткацтва, яка охоче погодилася показати свою домашню майстерню. Каже, ткацтвом займається три рази на тиждень, інші дні приділяє фізичній культурі – йозі та сауні.
Сталий розвиток країни та відсутність нищівних воєн посприяли тому, що у Швеції досі збереглися по домівках ткацькі верстати. Хоч і трапляється, що сучасні шведи позбуваються громіздких верстатів та все ж велике зацікавлення у ткацтві досі є, особливо у жінок, які, виходячи на пенсію, йдуть на курси ткання. Там вони не тільки навчаються, а й знаходять підтримку й дружбу у спільноті однодумців, щоразу збираючись разом на так звану фіку – швецька традиція спільного кавування.
Іншим прикладом такої ткацької майстерні є асоціація Strögård у містечку Квідінге, що за 30 км від Гельсінгборга. Маючи приблизно 60 ткацьких верстатів, вони є однією з найбільших ткацьких майстерень країни. Там працює 37 людей. Майстрині досліджують давні зразки і розшифровують техніки ткання, особливо традиційні для найвідомішого регіону шведського ткацтва Сконе. Саме тут у 18-19 століттях розквітло мистецтво декоративного ткацтва.
Ткацька майстерня у Квідінге заснована 1969 року Анною Хелен Гьоранссон/ Anna Helen Göransson – жінкою, яка вийшовши на пенсію, почала ткати і збирати довкола себе спільноту однодумців. У технічному приміщенні біля свого будинку вона облаштувала ткацьку майстерню, яка працює донині. Послідовниці Гьоранссон у 2003 році створили офіційну ткацьку асоціацію Strögård, відтоді вона має фінансову підтримку від держави.
Шведське ткацтво славиться різноманітністю складних технік. До середини 19 століття використовували лише рослинні фарби. Шведські майстрині досягали неймовірних відтінків “шведського синього”, теракотового та глибокого червоного.
Ткацтво у Швеції не вважається архаїчним, навпаки – це престижне хобі та професійне мистецтво. У 20 столітті шведське ткацтво зробило стрибок від сільського побуту до високого мистецтва. Найвпливовіша постать – Märta Måås-Fjetterström. Її майстерня в Бостаді/ Båstad створювала килими, які сьогодні продаються за сотні тисяч доларів на аукціонах. Вона поєднала народні мотиви з естетикою модернізму, що заклало основу відомого “скандинавського дизайну”: лаконічність, функціональність та любов до натуральних фактур.
Ткацькі традиції Швеції помітні навіть у масовому виробництві. Багато дизайнів текстилю IKEA натхненні традиційними шведськими техніками (наприклад, смугасті доріжки trasmatta, які раніше ткали зі смужок старого одягу, зараз є чи не в кожному традиційному шведському домі і вважаються символом екологічності та ощадливості). Наприкінці 19 – початку 20 століття у Швеції виник рух hemslöjd, спрямований на збереження народних ремесел від індустріалізації. І здається, Швеція вміло вибудувала цей захист, вишукано інтегрувавши традицію у сучасне життя.
Національний центр народної культури “Музей Івана Гончара” надзвичайно вдячний шведській асоціації ткацтва Kulturvävarna за запрошення та Швеції за багаторічну підтримку України.