У статті досліджено творчий доробок (вироби з рогу) 70-80-х рр. ХХ ст. жителя с. Розсошинці Чигиринського району Макара Науменка. Подано опис виробів, що зберігаються у колекції родини Солодарів-Колесників та дружини Макара Макаровича Мотрі Науменко.
Ще в дуже давні часи люди використовували ріг для створення ужиткових предметів, прикрас, амулетів. Кістки та бивні мамонтів, невеликі об’ємні скульптурки, здебільшого жіночі фігурки, знайдені на багатьох пізньопалеолітичних стоянках на території України [1, 83]. В колекції історика, дослідника Чигиринщини Олександра Солодаря є мотика з рогу благородного оленя, знайдена у старому руслі
р. Тясмин та інші вироби з кістки та рогу.
У період неоліту, коли людина освоїла нові прийоми обробки каменю, почала виготовляти предмети побуту із кераміки та бронзи, обробка кістки та рогу перестала бути домінуючим видом художньої діяльності [1, 83].
Ріг великих тварин має листкову будову та відрізняється значною пружністю. Його можна використовувати цілком або у вигляді розігнутих платівок [2, 45], різати й полірувати до блиску або пофарбувати у чорний та коричневий кольори [3, 192]. Художні вироби з рогу обмежені їх природними розмірами.
Ще у ХІХ-І пол. ХХ ст. ріг активно використовувся для виготовлення ужиткових предметів: порохівниць, гребінців, чарок, сільничків, ґудзиків тощо. Згодом їх витіснили побутові речі із пластмаси. Проте з рогу майстри і надалі створювали декоративну пластику малих форм (анімістичні та фігурні скульптурки, квіти, нагрудні хрестики, браслети, намиста тощо) [4, 98] Серед таких митців – і житель с. Розсошинці Чигиринського району Макар Науменко.
Розповіді про майстра записані у 2010 році у с. Розсошинці від його дружини Науменко (дівоче – Дивнич) Мотрі Павлівни, 1925 р.н.
Народився Макар Макарович у 1923 році. Родина жила бідно: хворі батьки і п’ятеро дітей. З Мотрею Павлівною одружився 6 січня 1946 року, на Святвечір, “коли не положено було”. У шлюбі прожили 46 років. Працював лісником у с. Розсошинці [5].
Мистецтво різьби по рогу Макар Макарович опанував самотужки за книжками й малюнками, які купував у односельця Ігоря. За словами Мотрі Павлівни, більше в селі ніхто виробів з рогу не виготовляв.
Спершу роги недовго варив, поки м’які стануть. Тоді на станку, “той, шо стругать одвірки”, гнув, “як йому нужно”. Далі спеціальним ножем і скальпелями різав, дивлячись телевізор.
Коров’ячі та баранячі роги збирав і купував у колгоспі. Коли хто із селян різав худобу, несли роги до хати Макара. “Бувало, літру горілки дамо, то по мішку приносили. А було таке, шо за один ріг давав Макарій літру”. Горілку жінка варила сама [5]. Макар займався мисливством, тому були ще й роги кіз, свинячі ікла [6].
Різав багато, так, що витворів “була повна хата”. Проте вироби не продавав, а, за словами Мотрі Павлівни, “оддавав у державу”. У 80-х роках брав участь у виставках, на яких “то те, то книжечку дадуть”. А за дві чашечки і два блюдечка перше місце посів.
Останні роки життя чоловік шив шапки з хутра нутрій, тому рідко працював з рогом. “Яку цяточку виріже, так ото ріг некінчений був” [5].
Помер Макар Макарович у 1992 році. Його витвори дружина роздарувала родичам та знайомим. Собі лишила з рогу одну лелеку, що “літає” під стелею біля світлин: на одній – весілля Мотрі та Макара, на іншій – Толику, сину, 4 роки, далі – його весілля. Зігнуте тіло птахи, спрямованої у небо, прикріплені розпростерті крила та напруга детально пропрацьованих лапок вдало створюють відчуття злету. Декоративності фігурці додають вирізьблене пір’я на крилах та хвості. Повісила пташку, як син умер, аби та йому “письма носила”.
Нашій родині Мотря Павлівна подарувала фігурки, що нагадують тетерь та шпака, композицію із птахів на гілці та кілька заготовок із рогів.
У фігурці тетері вражає відчуття пропорцій, добре передано характер птахи завдяки майстерно вирізьбленим очам, привідкритому дзьобу та пір’ю біля нього, граційній пластиці голови, згорнених крил та хвоста. Подібна до першої друга тетеря, проте з коротшими крилами та хвостом. Усіх птахів виготовлено із суцільних шматків рогів. Фігурка шпака має обламані лапки, на відміну від тетерь, які мають лише отвори у нижній частині тіла.
Цікавою з точки зору сюжетності є композиція із пташок на гілці. Фігурки пропрацьовано не настільки детально, як попередні. Проте вони відрізняються динамікою: пташки із розгорненими крилами ніби готуються сісти або ж злетіти із нерухомої гілки. Це весняна розмова, чи-то залицяння криланів.
Також у колекції маємо ніж – інструмент Макара Науменка для різьблення, та вісім заготовок для фігурок птахів та риб. Імовірно, їх зроблено в останні роки життя, коли витвори з рогу вже не були головним захопленням чоловіка.
Отже, за радянських часів виробництво художніх виробів з рогу було зосереджено переважно на підприємствах із відповідною сировинною базою. Значний асортимент продукції випускали сувенірні цехи. Проте на Чигиринщині не було подібних осередків виготовлення виробів з рогу. Тож творчий доробок жителя с. Розсошинці Макара Макаровича Науменка вартий уваги істориків та мистецтвознавців та є яскравою сторінкою у самодіяльному мистецтві Чигиринського краю.
Використані література та джерела:
1. Народні художні ремесла УРСР: Довідник. – К.: Наукова думка, 1986. – 144 с.
2. Абросимова А.А. Художественная резьба по дереву, кости и рогу / А.А. Абросимова, Н.И. Каплан, Т.Б. Митлянская. – М.: Высшая школа, 1989. – 160 с.
3. Ганжа П.О. Таємниці українського рукомесла. – К.: Мистецтво, 1996. – 192 с.
4. Антонович Є.А. Декоративно-прикладне мистецтво / Є.А. Антонович, Р.В. Захарчук-Чугай, М.Є. Станкевич. – Львів: Світ, 1993. – 272 с.
5. Польові дослідження Лідії Колесник та Олександра Солодаря. Записано від Науменко (дівоче – Дивнич) Мотрі Павлівни (1925 р.н.) у с. Розсошинці Чигиринського р-ну у 2010 р.
6. Польові дослідження Олександра Солодаря. Записано від Науменко (дівоче – Дивнич) Мотрі Павлівни (1925 р.н.) у с. Розсошинці Чигиринського району у 2010 р.
Лідія Колесник, краєзнавець, для Рукотворів