На День вишивальниці та ткалі у Пирогові майстриня розклала на траві свій творчий крам та писані писанки. Робила це дуже скромно та непевно, оскільки ярмаркову діяльність тільки розпочала у цьому році. Та попри невеликий досвід виходу в люди оберегові писанки з тіста знайшли своїх шанувальників. Бо такого раніше мало де хто бачив.
– Тістом я займалася вже дуже давно, а згодом просто виникла ідея поєднати писанкарство й тісто. І вийшли такі, як я називаю, писанкові обереги. Хтось каже, що це богохульство, не можна з хліба ліпити, але побутує багато звичаїв і обрядів, в яких використовується хліб. Він шанується у нас і є священним. Тому ці речі також мають свою позитивну енергетику. Якщо взяти таку річ, то вона пахне хлібом й на вигляд тепла сонячна.
Ті символи, які зображені на виробах з тіста, є захисними – використовуються і в писанках і вишивці, гончарстві. Люди з прадавніх часів зображали їх, щоб удачу привернути на свій бік. Я думаю, що таке поєднання у мене вийшло досить вдалим. Людям подобається і це щось нове. До речі, використовую борошно, яке не є придатним для приготування їжі. Тим самим я надаю хлібу нове життя.
Це прісне тісто?
Солоне і запечене. Просте тісто згодом пліснявіє і псується, а таке тісто гарно зберігається і є досить міцним. Таку писанку не розіб’єш.
Я ще роблю не запечені вироби з тіста, зокрема картини. Мені подобається, коли тісто просто засихає. В дрібних виробах я використовую сіль мілку, а в картинах кам’яну, вона доволі крупна і виблискує на сонці, дуже гарний ефект виходить. Ці вироби не псуються, у мене вже близько 10 років зберігаються роботи. Єдине що, таке тісто боїться вологи, тому картини я покриваю лаком.
Орнаменти важко робити з тіста?
З тістом легше працювати, ніж з глиною. Воно дуже піддатливе, м’яке і є набагато більше можливостей з нього щось зробити цікаве, ніж з глини. З ним працюєш і душа радується. Найважче в такій роботі – задум, сам процес творіння. А втілювати задумане набагато легше.
Орнаменти берете з писанок чи авторські?
Тут я використовую саме давні орнаменти, які в нас є в Україні – і хрестик і берегиня. Це саме такі оберегові знаки, сильні, енергетичні. А писанки пишу як традиційні так і полюбляю робити експерименти на Трипільську тематику.
Як давно займаєтеся такою творчістю?
З дитинства. Мене мама привчила, мама у мене теж художник. Я писанкарством займаюся з 5-го класу. А тістом років десять.
Розкажіть про свої картини.
Ми створюємо різні картини – сюжетні і квіткові композиції. Розфарбовуємо їх спеціальним способом, щоб було видно, що то тісто. Працюємо не гуашевою, а акварельною фарбою, деякі місця затираємо, щоб було видно, що то тісто. Виходить дуже цікавий ефект світіння. А деякі картини, коли тісто засихає залишаємо просто білими.
А коричневий колір надаєте своїм писанкам з тіста за допомогою фарб, чи запікаєте?
Не фарбую – це тісто так запеклося. І то досить важко зробити, адже потрібно постійно слідкувати за процесом запікання, ловити момент, коли одну зняти, іншу повернути. Ліпити швидше, аніж випікати.
До цього ви експериментом прийшли чи випадково?
Експериментом. Мене одразу не влаштував рівномірний колір при запіканні, тому спеціально намагалась досягти цікавого переходу від світлого до темного.
Їсти такі вироби можна чи їх не вгризеш?
Не зламаєш і не вгризеш. Я вже подумую, що треба робити і їстівні, бо народ питає.
Бачу, у вас на візитці є таке слово, як тістопластика, це визнаний вид мистецтва чи тільки поодинокі майстрині цим займаються?
Зараз цей вид мистецтва набуває все більшої популяризації. Його називають по-різному – де вироби з «муко-солі», а де тістопластика. Частіше це використовується у роботі з дітьми. А майстрів, які б на професійному рівні займались цим видом мистецтва, я не зустрічала.
Когось навчаєте цього?
Так, у мене своя студія образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва «Писанка» при Кіровоградському обласному дитячо-юнацькому центрі. Там діти займаються і писанкарством і ліпленням, і розписом, і малюванням. Є недільна школа писанкарства для батьків та дітей. Перед Великоднем ми її відкриваємо і навчаємо усіх охочих – і дідусів і бабусь – це таке велике родинне свято.
Писанки цілорічно пишете чи тільки до свят?
Писанки взагалі пишуться від свята Колодія – це взимку, десь у лютому, і до Трійці. А використовуються в обрядових дійства то цілий рік. І на кожне свято є свої символи і кольори. На Водохреща, на Колодія – це білий, синій, на Великдень – це переважно червоний, на поминальні дні – це чорне тло, а на Трійцю – зелене, жовте – яскраві кольори.
Участь у виставках часто берете?
Так, часто. І на всеукраїнському і на міжнародному рівнях. В цьому році наша Студія «Писанка» планує зробити виставку в обласному художньому музеї, як підсумок за 10 років існування. А взагалі виставки це така справа — на неї багато коштів треба. Так що, часто таку розкіш ми собі дозволити не можемо.
На останок хочу усім побажати: хай не переводяться у Вашому домі хліб і сіль, а мої обереги у цьому допоможуть.
“Рукотвори”