В Опішні кераміку робили ще кілька тисяч років тому

Гончарі на території сучасного села Опішні на Полтавщині з’явилися кілька тисяч років тому. Тепер Опішню вважають столицею українського гончарства.

А от особливий стиль гончарних виробів в Опішні виробився на початку 19 століття. Опішняни виготовляли свої вироби з місцевої глини на гончарному колі. Розпис – здебільшого орнамент з квітів, грон винограду, колосків, гілок із характерним поєднанням кольорів:  синій, жовтий, червоний – різні кольори і розмашисті квіти.

Століття тому в Опішні жили більш як тисяча гончарів. Кераміку робили майже на кожному подвір’ї. У тридцятих роках багатьох майстрів репресували. Тих, хто залишився, об’єднали в артілі. Потім створили завод, який, після розпаду СРСР, збанкрутував. Півтисячі майстрів стали безробітними.

Опішнянська глина має сірий колір. При випалюванні стає жовтуватою, потім її розмальовують.

“Гарна кераміка швидко не робиться, – розповідає гончар Михайло Задорожний. – З дня, коли гончар сів за коло, до готового виробу минає 40 днів. Є види кераміки, які виготовляють за 5, 7, 15 днів. Опішнянська кераміка проходить 40-денний цикл виготовлення. Після ліплення глина в природних умовах, без додаткових підігрівів і вентиляцій, тиждень сохне. Потім цей виріб один раз випалюється. Потім вироби глазурують або розмальовують, а потім ще раз випалюють”.

До основних груп опішнянських виробів належать поливаний мальований посуд (горщики, глечики, миски, дзбанки, куманці, барильця); розписаний у техніці ріжкування або фляндрівки, переважно рослинним орнаментом; фігурний посуд (стилізовані зображення тварин: леви, барани, бики); зліплений із гончарних деталей; розписаний або оздоблений фактурним ліпним декором і кольоровими поливами; іграшки та дрібна скульптура, ліплена від руки.

Gazeta.ua