Країна Мрій стала полігоном для першого практичного досвіду організації надвеликих заходів за участю майстрів. Сказати, що це відповідально, тяжко, напружено, це нічого не сказати. Все, що планували для Алеї майстрів на 10-11 липня, малювали у своїй голові, часом разюче різнилося з реальністю.

Перед фестивалем ми вирішили запровадити кілька новацій. По-перше, пронумерувати територію для майстрів, щоб уникнути боротьби за місця. По-друге, підсилити інформаційно цю частину фестивалю спеціальними табличками, на яких українською та англійською мовами розповідалося би про основні види традиційного народного мистецтва.

Першу складову на всі сто відсотків ми не реалізували. Елементарно через нестачу часу (не розрахували його) і загальні організаційні прорахунки. Людей записалося багато, а місць ми розподілили для 60-70% людей. Це не рахуючи тих, хто прийшов без ніякого погодження і просто позаймав місця на світанні, за відсутності охорони.

Виникла проблема розміщення майстрів, які мали отримати місця з наметами і столами. Вона ж протримала у дуже сильному напруженні всю суботу. Хтось взяв намет, який не мав отримувати. Хтось став на неналежне місце. Все це сходилося на нас, так як ми мали не допустити ці прорахунки.

Крім цього, слід було якось вирішувати питання з людьми, які вирішили поторгувати, але майстрами аж ніяк не були. Обов’язковою умовою участі було українське традиційне народне мистецтво, або його сучасні інтерпретації.

Відповідно, єгипетські кішки, червона ікра на магнітиках, “домовички” і насмішкуваті кітчеві карикатури на українок з великими цицьками не мали бути на цьому фестивалі. Відвертий «неформат» змусили винести, когось не чіпали, бо вже не було ні сил ні бажання воювати.

Можна сказати прямо — повністю звоювати проблему несанкціонованої перекупки ми не змогли. Торгаші проходили як відвідувачі і займали вільні місця. Відповідно, це вплинуло на якість алеї майстрів. Хоча справжніх майстрів всеодно була переважна більшість і вони своєю участю створювали відповідний настрій.

Щодо інформаційної складової Алеї майстрів, яка мала бути нововведенням, то через напруження у нас просто не дійшли руки до розміщення відповідних табличок. Вони так і пролежали весь день подалі від очей відвідувачів.

Ситуація стала дуже потужним і важливим досвідом. І була хорошою наукою, як не повторювати свої ж помилки. За що дякуємо і очільникам фестивалю і майстрам, які мали з нами справу.

P.S. До честі попередніх організаторів, вони на досить високому рівні справлялися з подібними проблемами. Тепер ми відчули “на своїй шкірі”, якою ціною досягається подібний рівень.