Як київські художники уявляють собі ангелів-охоронців – до 22 січня 2012 року можна побачити у столичному Національному музеї українського народного декоративного мистецтва. Там 15 грудня відкрилася виставка близько сотні “небесних посланців”, створених руками 40-ка майстрів під назвою “Ангеле мій, охоронцю мій”.
Ангельську тему майстри спробували розкрити у гобелені, живописі на шовку, вишивці, ляльці, гутному склі, кришталевій гуті, у різних видах кераміки. Готувалися до виставки майже рік. Деякі твори для експозиції зі своїх фондів надав музей.
Зоя Чегусова, автор та ініціатор виставки, мистецтвознавець, президент Української секції міжнародної асоціації арт-критиків “AICA”:
“Кожна православна людина знає, що це перші слова молитви до ангела-охоронця: “Янголе-охоронцю, збережи мою душу, зміцни моє серце на всякий день, час, на всяку хвилину”. Хотіли зробити різдвяну, дуже світлу, теплу, божественну за своєю красою виставку-молитву.
Внаслідок багаторічних моїх спостережень за майстрами професійного декоративного мистецтва я з’ясувала, що найулюбленіша їхня тема – тема ангела. Але у кожного майстра абсолютно різне, неповторне, оригінальне уявлення про образ цієї надприродної істоти, яка призначена бути посередником між небом і людьми.
Що цікаво, в кожному релігійному культі – і в християнстві і в іудаїзмі, і в мусульманстві – ангел – це втілення милосердя і справедливості. В перекладі з грецької “ангел” – це божий вісник, божий посланець. А ідеали у наших професійних художників дуже різні, тому і цікаво було зробити таку виставку, щоб продемонструвати різні образно-пластичні рішення цього образу”.
Зустрічає і проводжає відвідувачів виставки постмодернова композиція відомого київського кераміста Андрія Іллінського, яка називається “Вертеп”.
“Ви знаєте, що Вертеп – це ляльковий пересувний народний театр 18-19 століття. На жаль, наше життя в нашому суспільстві останніми десятиліттями нагадує якусь лялькову виставу з відомими добрими, злими персонажами і де добро швидко обертається на зло, лихо. Це символ нашого часу… Але він залишається за лаштунками основної експозиції, де всі твори дуже світлі й радісні…”.
Катерина Качур, “Рукотвори”