З глини, води та вогню

З печі – прямо на виставку довозив свої ще гарячі роботи київський художник-гончар Іван Бобков. 22 жовтня в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва відкрилася перша персональна виставка митця, яка стала своєрідним звітом за 15 років творчої діяльності.

Над майже дев’ятьма десятками робіт, виставлених в експозиційному залі Музею, майстер трудився протягом року. Останні три-чотири місяці без відпочинку, як-то кажуть, нон-стоп. Кілька робіт виставив і з попередніх колекцій.

Підтримати митця прийшли друзі, колеги, наставники, учні

Зліва направо: Леся Денисенко-Єременко, Іван Бобков, представник Музею

"Горгул". Глина, поливи; формування на крузі. Ця робота на виставку везлася ще гарячою

Глеки, горщики, макітри, тарелі, свічники, декоративні композиції та пластика – все народилося з рук майстра. «О, а ця робота прямо сьогодні з печі, — поділилася виробничим секретом Анастасія Косяченко, теж керамістка, працює з Іваном в одній майстерні. — Вночі Іван випалював, глазурував і сьогодні доставив. Це сама свіжа робота, новонароджена». За словами Анастасії, Іван працює без ескізів, ідею виношує в голові. Бере в руки глину і вже знає, що з неї буде, а по ходу виникають додаткові образи.

Леся Денисенко-Єременко, майстер народної творчості:
— У кожній речі скажеш, що це Іван Бобков. Де б мені не піднесли роботи Івана, я їх вгадаю. Впізнавана творчість – це вже ціле явище. Якщо почерк вгадується, значить майстер відбувся як митець. От як Приймаченко, якщо хтось і копіює її малюнки, то прізвище Приймаченко всеодно прозвучить. 

Фрагмент твору

Вольовий погляд

Зажурився

Пернаті тарелі

Орнаменти та символіка в гончарстві

Роботи Івана Бобкова

Стилізована сварга

Серед чудернацьких звірів, яких митець зображує в декоративних композиціях, найбільш помітні два образи – козака та птаха. «Постійно їх поєдную, тому що я намагаюся літати... Птах – це дух. А Мамай це найзагадковіший український персонаж, що нас захищає.», — каже художник-кераміст Іван Бобков.

Не забуває художник і про давній символ — сваргу, який був поширений в різних культурах світу. Особливо полюбляє його зображувати на тарелях. Та що насправді означає цей знак, не беруться розшифровувати навіть науковці.

Михайло Селівачов, доктор мистецтвознавства: 
— Це такий полісемантичний символ і що він означав в тій чи іншій культурі однозначно не скажеш. Знаки свій зміст міняють залежно від часу і території. Але коли навіть візуально дивимося, то цей знак красивий, складний, динамічний…Коли мене студенти запитують, що означає той чи інший орнаментальний знак, я їм цитую Богдана-Ігора Антонича: «В ліснійі абетці дивні звуки, наприклад жолудь значить «у». У діалектів дятлів стукіт передає фонему цю».

Щойно відкрили виставку, а Іван Бобков вже думає про іншу. Каже, «якби зупинити час і піти зараз працювати, то зробив би зовсім іншу експозицію. Вже точно знаю, як вона буде виглядати».

Виставка гончарних творів Івана Бобкова триватиме до 14 листопада.

Про митця

Текст та світлини Катерини Качур