Мало не з півдесятка кіз, стільки ж Маланок, Василів та купа різної звірини 14 січня захопили в полон столичний музей Івана Гончара. На Новий рік за старим стилем дитячі та молодіжні етно-гурти змагалися у вміннях колядувати та щедрувати. Традиційно, як це заведено на Маланку, кілька дівчат перевдягнулися хлопцями, а хлопці, відповідно, навпаки. Гості витанцьовували і пригощалися пампухами, узваром та кутею.
Публіку розважали гурти “Світлячок”, “Левеня”, “Писанка” зі Львова, “Райгородок” з Вінничини та “Роксолянія”. Малеча перевдягалася в чортів, циганів, ведмедів та інших, характерних для свята Маланки персонажів.
Коза - 1
Коза - 2
Коза - 3
Коза - 4
За давньою традицією, новорічні обходи маланкарів, як і різдвяних колядників, відбувалися після заходу Сонця, тобто тоді, коли володарює усяка нечиста сила. Раніше ходили від хати до хати, не оминаючи жодного господаря; нині провідують переважно тих, хто має дочку “на порі”.
У театралізованому дійстві одна з головних ролей належить хлопцеві, перебраному “Маланкою”. На ньому традиційний жіночий костюм. Типові елементи цього строю: рясно вишита сорочка, кептар або кожух, велика хустка, на грудях коралі чи дукачі. “Маланка” обов’язково підводить очі і рум’янить щоки. У неї в руках різні атрибути “бабського діла” – кужіль, веретено, віник, горнятко з розведеною глиною, лялька, квіти.
Відповідно до ритуального сценарію костюмований хлопець кумедно пародіює звичайні жіночі заняття. “Маланка” робить усе навпаки: сміття підмітає від середини хати під стіл; прибираючи ліжко, розкидає подушки і перевертає ковдру; мастить глиною лави, а мокрою ганчіркою обмиває піч.
Маланка і Василь - 1
Василь - 2
Маланка - 2
Василь і Маланка - 3
Під час обрядодій карнавальні маланкарі могли здійснювати в хаті господарів і “безчинства”. Вони могли, наприклад, заплутати й обірвати нитки на кроснах. Це було своєрідне покарання господині за те, що вона порушила давній звичай, за яким на великі свята треба було виносити з хати усі знаряддя ткацького ремесла. Об’єктом збиткування, як і на весіллі, часто була піч. Колядники в масках могли щось розбити, розлити, розкидати і навіть украсти. Якщо господарі були скупі на обдарування – вони розплітали тин, розкидали дрова, знімали ворота, обмащували дьогтем або кізяком хату. Жадібній господині могли кинути в комин собаку, а пихатій дівчині заводили в дім цапа, попередньо напоївши його горілкою тощо.
Закінчивши ритуальний обхід, перебрані вранці йшли на роздоріжжя палити “Діда”, або “Дідуха”, – снопи соломи, що стояли на покуті від Святого вечора до Нового року. Спочатку “Маланка”, а потім й інші ряджені перестрибували через багаття. Це мало захистити “від уроків”, очистити від спілкування з нечистою силою.
Текст за матеріалами книги Валерія Войтовича “Українська міфологія”
Світлини Катерини Качур