Шукаємо приміщення у центрі Києва Більше не показуватиX

Рецепт Калити. Та як дівчата ворожили на Катерини

Рецепт Калити. Та як дівчата ворожили на Катерини

7 грудня в Музеї Івана Гончара гадали на долю, готували вареники, навчали пекти калиту та відтворювали традиційний колись дівич-вечір.

Все почалося о 17 годині. Музейна зала Етноклубу повна гамору та сміху. На підлозі лежить оберемок дрів, а на столі миска квасолі. Незаміжні дівчата розказують, як наворожити собі гарного чоловіка.

Марія Пошивайло, учасниця дійства:
— В цей день виходили на вулицю і запитували першого зустрічного чоловіка, як його звати. Це означало, так буде звати твого майбутнього чоловіка.

Також в цей день, щоб ніхто не бачив, йшли виломлювали гілочку з вишні, яка мала стояти аж до Різдва. І якщо вона розцвітала, це означало, що дівчина вийде заміж цього року, а як ні, то буде чекати наступного і знов ворожити.

Є ще таке ворожіння: дівчата знімають свої чоботи і переставляють їх аж до виходу. Чий чобіт першим дійде до кінця та дівчина цього року перша вийде заміж.

Я ворожила, але поки що все не збулося, але сподіваюся, що цього року моє ворожіння збудеться.

Соломія Савицька, учасниця дійства:
— В оберемок потрібно набрати якомога більше дрів і викидати по одній дровині і казати: вдівець, купець, молодець… і так до кінця поки щось не випаде. Я всіх назв не знаю, які мають бути, але що більше дрів, тим більше шансів на хорошого чоловіка.

Ще нам розповідали, що дівчата в цей вечір на Катерини ходили і обіймали тини. Потрібно було три рази обійняти тин, якщо три рази була парна кількість прутиків, то тоді відповідно буде пара в цьому році.

Ще одне ворожіння: необхідно лівою долонькою взяти жменю квасолі і по одній зернинці відкладати, при цьому приказуючи: в дівках сиджу — заміж піду, в дівках сиджу — заміж піду… і так до кінця. Мені випало, що я в дівках сиджу, тобто рік можна ще вчитися.

Ворожіння на квасолі

Ворожіння на квасолі


дрова

Як розгледіти чоловіка у дровах

Старші дівчата та жінки прямо в залі на столі ліплять вареники. Всередину кладуть капусту та вишні. Відвідувачі з глядацьких місць в передчутті пригощань уважно спостерігають.

А майстриня з випікання обрядового печива Ганна Павлівна замішує тісто на калиту. Каже, обрядовий корж зазвичай печуть з 12 на 13 грудня. Кілька дівчат з ручками та папером запитують рецепт. Жінка називає кількість складників на дві калити:

  • 7 склянок борошна
  • 1 склянка цукру
  • 3 столових ложки меду
  • 3 ст ложки масла
  • 3 ст ложки олії
  • дрібка солі
  • 1 склянка горіхів
  • 1 склянка маку
  • 1 склянка родзинок
  • 1 столова ложка соди гашена оцтом
  • 0,5 ложки ванільного цукру
  • 1 десертна ложка кориці
  • 3 яйця
  • Півлітра молока

Замісити тісто.

Зверху калиту змастити яйцем. Прикрасити горіхами та маком.
Пекти при 180С 30 хв.

калита

Розміром з пательню


калита

Змащуємо яйцем


Калита-сонце

Спеціально до цього свята в музей запросили колектив «Надія» з села Пастирське Смілянського району на Черкащині. Колоритні бабусі на сцені в театралізованій формі показували «оденки», тобто одноденні вечорниці, які відбувалися в одній хаті. Дійством керувала режисер, працівник Музею Івана Гончара Галина Олійник.

— На вечорницях дівчата не сиділи марно, завжди робили якусь працю, наприклад займалися прядивом чи вишивали… Співали пісень. Коли закінчували вечорниці, то якраз і готували спільну вечерю. Дівчата, які перший рік цього року дівували на Катерини виставляли всім гостину. Вони обов’язково варили кашу, вареники. А на Черкащині було ще прийнято готувати вареники з маком.

бабці

Гурт "Надія" з Черкащини


Бабця з Черкащини

Катерина – свято жіночої долі – переконана народна артистка України Ніна Матвієнко. Каже, в дитинстві пам’ятає, як ворожили її сестри та й сама не раз у гурті дівчат вдавалася до ворожінь.

Ніна Матвієнко, народна артистка України:
— Мої старші сестри на Андрія ставили стаканчик води і широченьку трісочку, яка означала дорогу. Зав’язану стрічку клали під подушкою. Пам’ятаю нам тоді сни снилися. Мені вже у восьмому класі приснився мій Петро. Сниться, що я йшла через оцю кладку, але перила були дуже хиткі і я бачу, як вода прямо через цю кладку ллється. Я йду, а вона аж хилиться. Я з таким страхом перебігаю дорогу, а він стоїть на другому боці у світлому светрику. Потім коли я вже побачила цей светр в реальному житті, то думаю, ну, де я його бачила. А хлопців у той час у мене було повно, про Петра тоді ніхто й не думав. Але якби ви не гадали і не думали, а свою долю не перейдеш, ти обов’язково з нею зіткнешся.

вареники

Налітай!

Коли вареники зварили, ними пригощали гостей. А на Андрія обіцяють в окремі вареники підсипати ще й солі, перцю та інших прянощів. Тож кому попадеться, вас попередили:-)

Катерина Качур

Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter

Додати відгук

ОголошенняЯк замовити
Terra Incognita: подорожі, активний туризм, екскурсії Україною Творча майстерня Олександри Теліженко

Підпишіться на розсилкуЗгорнути
1131 людина вже підписалася
Що нового?Всі новини
Наші новини на Google+
Новини проектуДивитися всі
Свіжі відгуки
Рукотвори, 2009-2016.Власниками дописів, світлин або видива є його автори.
Вітаємо поширення змісту з обов’язковим посиланням на джерело.
Проект працює на двигунці Wordpress
Утнув та оздобив: Богдан Гдаль
Facebook livejournal RSS/Feed

Повідомте про помилку

Увага! Слід заповнити всі поля!
Email-адреса має бути справжньою!

Первинний текст:

Ваше виправлення:

Ваше ім’я:

Ваша email-адреса:

Надіслати
Закрити