Шукаємо приміщення у центрі Києва Більше не показуватиX

Напередодні Великодня на Полтавщині згоріла 141-річна церква

Напередодні Великодня на Полтавщині згоріла 141-річна церква
14 травня 2011 01:05

У переддень Воскресіння Христового в селі Попівка Зіньківського району на Полтавщині за нез'ясованих поки що обставин згоріла дотла дерев'яна церква, що простояла 141 рік. Однак святкове богослужіння завдяки дружній громаді села все-таки відбулося.

Вогонь поглинув Свято-Георгіївський храм, що належав Українській православній церкві Московського патріархату. Протягом 46 років у храмі правив отець Павло, якому на 86 році свого життя довелося пережити його руйнування.

«Згоріли дуже коштовні реліквії — багато стародавніх ікон, одна з яких датована ще 1827 роком, церковних книг, плащаниця, якій уже років сто, іконостас... Важко відразу й назвати загальну суму збитку. Усе, що вдалося врятувати пожежникам, — сейф із тринадцятьма іконами, що стояв в паламарній. І то лише тому, що до неї був окремий вхід», – розповідає прихожанка храму Людмила й одразу припускає: «Можливо, у отця Павла є заздрісники. У нашу церкву грабіжники пробиралися вже кілька разів, востаннє — торік на Успіння. І вікна хтось бив у хаті панотця. А тепер от перед світлим християнським святом сталася ця непоправна втрата».

За тридцять п'ять хвилин храм, немов свічка, згорів дотла

У Страсну п'ятницю парафіяни, як і годиться, приводили церкву в порядок. Прикрашали ікони чистими рушниками й хустками, протирали образи, витрушували килимки, розкладали плащаницю.

— У п'ятницю о пів на другу ми вже завершили підготовку до свята й розійшлися по домівках, — розповідає одна з півчих церковного хору Олександра Панасівна Цигрик. – Про те, що хтось міг залишити непогашену свічку або сірник, і розмови бути не може — завжди дуже уважно перевіряємо, аби нічого випадково не забути. І раптом виходжу я на вулицю о п'ятій хвилині на восьму вечора — дуже добре запам'ятала цей час — піднімаю, як звичайно, очі на куполи, і не вірю тому, що бачу. Два куполи височіють над стіною вогню, потім заграва пожежі перекидається на них — вони падають. За тридцять п'ять хвилин храм, немов свічка, згорів дотла...

«Пожежні машини вилили майже п'ятдесят тонн води, перш ніж вогонь припинився»

— На жаль, стародавню церкву не вдалося врятувати, оскільки люди занадто пізно помітили, що всередині неї розгоряється вогонь, — вважає начальник окремого посту Державної пожежної охорони селища міського типу Опішня Сергій Пругло. — Пожежна частина знаходиться менш ніж за три кілометри від храму, тому дві наші машини прибули до місця події за лічені хвилини після повідомлення про пожежу. На той момент сильно горіла купольна, частина. Селяни в розпачі намагалися заливати вогонь водою з відер, але хіба цим можна було зарадити лиху? Я викликав на підмогу машину МНС із Диканьки й ще машину з цистерною із Солохівського промислу управління «Полтавагазвидобування», розташованого в Опішні. Вони майже п'ятдесят тонн води сюди вилили, перш ніж вогонь припинився. Всю ніч і ще півдня чергували тут — ліквідовували загоряння то в одному, то в іншому місці.

—А як же вам удалося винести сейф з іконами з паламарної?

— До цієї маленької підсобки, приєднаної до храму, вогонь просто не встиг добратися. Хоча температура тут теж була нестерпна. Наші хлопці постійно поливали паламарну водою з рукавів, і коли температура трохи знизилася, я відкрив засувку замка, на який приміщення було замкнене зсередини. Довелося, щоправда, двері пошкодити, відбивши від них дошку. А що знаходилося в сейфі, я не знав...

Оглянувши вціліле приміщення, вогнеборці виявили, що електричні дроти в ньому, так само, як і електричні розетки, в порядку. У самій же церкві світла не було. Тобто однозначно можна стверджувати, що причиною пожежі стало щось інше, тільки не коротке замикання в паламарній. Але що саме? Над цим зараз ламають голови експерти-криміналісти, копаючись на попелищі. Поки що немає єдиної версії виникнення пожежі й у жителів села. Але чомусь більшість сходиться на думці, що підпалити храм могли іновірці. На запитання, як же вони могли проникнути всередину, якщо вікна культової споруди були заґратовані, а на вхідних дверях висів неушкоджений великий замок, бабусі зі знанням справи відповідають: «Так тепер же за допомогою дзвінка мобільного телефону можна який завгодно злочин скоїти!».

Втім, у правоохоронців з цього приводу інша думка. Вони не виключають того, що в купольну частину храму міг бути проведений подовжувач для освітлення. Або того, що дерев'яна конструкція зайнялася все-таки від забутого недогарка свічки, за допомогою якої оглядалося приміщення після зими. У будь-якому разі підстав для порушення кримінальної справи міліція поки що не бачить.

За матеріалом Ганни Волкової «Вечірня Полтава»
Світлини Богдан Пошивайло, Марія Пошивайло, Олесь Пошивайло

Якщо Ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter

Додати відгук

ОголошенняЯк замовити
Terra Incognita: подорожі, активний туризм, екскурсії Україною Творча майстерня Олександри Теліженко

Підпишіться на розсилкуЗгорнути
1131 людина вже підписалася
Що нового?Всі новини
Наші новини на Google+
Новини проектуДивитися всі
Свіжі відгуки
Рукотвори, 2009-2016.Власниками дописів, світлин або видива є його автори.
Вітаємо поширення змісту з обов’язковим посиланням на джерело.
Проект працює на двигунці Wordpress
Утнув та оздобив: Богдан Гдаль
Facebook livejournal RSS/Feed

Повідомте про помилку

Увага! Слід заповнити всі поля!
Email-адреса має бути справжньою!

Первинний текст:

Ваше виправлення:

Ваше ім’я:

Ваша email-адреса:

Надіслати
Закрити