Рукотвори https://rukotvory.com.ua Кілька світлин з ярмарку в подвір’ї Музею Гончара https://rukotvory.com.ua/info/kilka-svitlyn-z-jarmarku-v-podvirji-muzeju-honchara/ Ярмарок на День Києва біля столичного Музею Івана Гончара не був таким людним, як це бувало кілька років тому. Але, все ж таки, зумів подарувати настрій справжнім поціновувачам традиційних виробів. article Mon, 14 Jun 2021 23:19:59 Ярмарок на День Києва біля столичного Музею Івана Гончара не був таким людним, як це бувало кілька років тому. Але, знову ж таки, як і у випадку з ярмарком в Музеї архітектури та побуту, дав змогу майстрам поспілкуватися вживу зі своїми шанувальниками, і один з одним.

Гончарка Леся Денисенко-Єременко (праворуч) Результат модернової реконструкції Руслана Павлюка (Шляхетний одяг) Руслан "Прорва" Павлюк зі "Шляхетного одягу" (праворуч) Олександр Розанов ]]>
Весняний ярмарок в Пирогові. Вперше за 2 роки https://rukotvory.com.ua/info/vesnjanyj-jarmarok-v-pyrohovi-vpershe-za-2-roky/ Найтепліший бездощовий день травня і вперше після тривалого карантину можливість вийти зі своїми виробами "на люди". Відвідувачів небагато, хоч на вході в музей були великі черги. Але майстри і тому раді. 18 травня 2021 – перший весняний ярмарок в музеї архітектури і побуту після тривалих карантинних обмежень. article Fri, 21 May 2021 19:06:07 Різьблені коні і птахи Василя Легкого з Києва

Найтепліший бездощовий день травня і вперше після тривалого карантину можливість вийти зі своїми виробами "на люди". Відвідувачів небагато, хоч на вході в музей були великі черги. Але майстри і тому раді. 18 травня 2021 – перший весняний ярмарок в музеї архітектури і побуту після тривалих карантинних обмежень.

Валентина Ткач, Богуслав Васильківська майоліка від Марини Кривонос, Київ

Кераміка Володимира Довгана Вироби Сергія Погонця з Вінничини Етнограф Олександр Босий та різьбяр з Полтави Микола Попенко Василь Легкий Лялькарка Ася Аландаренко з Київщини Олександр Розанов Микола Попенко Керамісти Володимир Довган з Київщини та Сергій Погонець з Вінничини Богдан Добрянський та його різьблення

]]>
“Сільпо” у Херсоні оформили за мотивами живопису народної художниці Поліни Райко https://rukotvory.com.ua/info/silpo-u-khersoni-oformyly-za-motyvamy-zhyvopysu-narodnoyi-hudozhnyci-poliny-rayko/ Мережа українських продуктових супермаркетів “Сільпо” оформила інтер’єр одного зі своїх магазинів мотивами наївних розписів народної художниці Пелагеї (Поліни) Райко. На стінах та стелі відкритого у грудні 2020 року оновленого маркету на проспекті Ушакова, 49, у Херсоні можна побачити птахів, риб, рослинні мотиви та візерунки, якими народна художниця оформляла свою хату в Олешках наприкінці 90-х – […] article Thu, 20 May 2021 15:20:49 Мережа українських продуктових супермаркетів "Сільпо" оформила інтер'єр одного зі своїх магазинів мотивами наївних розписів народної художниці Пелагеї (Поліни) Райко. На стінах та стелі відкритого у грудні 2020 року оновленого маркету на проспекті Ушакова, 49, у Херсоні можна побачити птахів, риб, рослинні мотиви та візерунки, якими народна художниця оформляла свою хату в Олешках наприкінці 90-х – на початку 2000-х років.

Інтер'єрний розпис магазину створила місцева художниця, яку надихнула творчість Поліни Райко, кажуть в прес-релізі мережі. Автори редизайну назвали його стилем ар-брют. При розробці бачення інтер'єру представники "Сільпо" консультувалися з Благодійним фондом імені Поліни Райко.

Довідково

Поліна Райко - народна художниця-самоучка, яку ставлять в один ряд з такими визнаними малярками, як Марія Примаченко, Тетяна Пата, Ганна Собачко-Шостак.

Малювати вона почала лише 69 років через трагічні життєві події: в 1994 році в автокатастрофі загинула її донька Олена, в 1995 році помер чоловік Микола. У 1997 році до виправної колонії втрапив син Сергій, який перед цим пропивав все цінне у домі. А в 1998 році на стінах її хати з'явилися перші мальовані композиції. Пізніше син вернувся з колонії і взявся за старе. Але потім у 2002 році помер від цирозу печінки.

https://www.youtube.com/watch?v=5hDVvLYXedI

На фарби та пензлі Поліна Райко витрачала майже всю свою мізерну пенсію. Казала, що співає і малює, щоб не плакати. Розписала майже все, що можна: стелі, стіни, піч, вимикачі, дроти, паркани, хвіртки, ворота, навіть пам'ятники чоловікові й синові на місцевому кладовищі. Використовувала при цьому найпростіші та найдешевші фарби — емаль ПФ.

Після смерті художниці, її хату придбало подружжя шанувальників мистецтва з Канади, завдяки яким хата й досі збереглася. Був створений благодійний фонд імені Райко, що збирав кошти на популяризацію її творчості. 2013 року Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» організував експедицію на Херсонщину до хати Поліни Райко і заявив про готовність взяти її під свою опіку.

У 2018 році PinchukArtCenter в рамках проєкту "Свій Простір" відтворив одну з кімнат художниці.

https://www.youtube.com/watch?v=Tfkxoq68RWM

Будинок Поліни Райко охороняється Законом України «Про охорону культурної спадщини». Цінність її творчості підтверджена багатьма як українськими, так і іноземними експертами.

Цікаві матеріали до теми:

Поліна Райко: дорога до раю, що може зникнути

Довідково:

«Сільпо» — одна з найбільших національних мереж продовольчих супермаркетів України, заснована в 1998 році. Станом на грудень 2020-го нараховує 274 супермаркети. І відома тим, що останнім часом створює унікальні тематичні оформлення для деяких зі своїх магазинів.

У матеріалі використано фото мережі silpo.ua, Благодійного фонду Поліни Райко, сайту Музею Івана Гончара, ukrinform.ua, pravda.com.ua.

]]>
«Врятував інтернет», – майстри про те, як виживали під час карантину https://rukotvory.com.ua/info/vriatuvav-internet-maystry-pro-te-yak-vyzhyvaly-pid-chas-karantynu/ Ярмарок в Музеї архітектури і побуту України у Києві став чи не першою нагодою за півтора року, коли народні майстри змогли повноцінно вийти на люди зі своїми доробками. А нам стало цікаво, наскільки тяжко їм дався період без спілкування з шанувальниками. article Wed, 19 May 2021 14:20:15 Ярмарок в Музеї архітектури і побуту України у Києві став чи не першою нагодою за півтора року, коли народні майстри змогли повноцінно вийти на люди зі своїми виробами. А нам стало цікаво, наскільки тяжко їм дався період без спілкування з шанувальниками.

Ми себе підтримували тим, що продавали по інтернету. Якщо активно чимось займаєшся, то це приносить результат. Скидали у фейсбук, в інстаграм, плюс багато в мене друзів в фейсбуці. Також приходилося на місцеві базари виїжджати.  Раз, два рази в місяць поїхав. Я знаю, що це мало хто з майстрів робить. Наприклад, у нас є такий Ладижин. Він по Вінницькій області раніше вважався найбільш багатшим містечком. І там є мої поціновувачі. От і вони замовляли. Десь 50 на 50 рятував інтернет і місцеві базари.

Вироби Сергія Погонця

Не було ярмарків. Не було, як реалізувати вироби. Можна було через інтернет, але в мене через інтернет це не налагоджено. Дехто замовляв, бо колись взяв візитівку. Але таких було дуже мало. Я перебивалася продажем акваріумів, вони мене виручали, на Андріївському узвозі якийсь час стояла. Бо треба було заробляти. Раніше я більше робила кераміки, бо були ярмарки. А цей ярмарок: мало людей, мало майстрів, не ті люди йдуть, змінився контингент. Раніше приїжджали, щоб купити вироби, подивитися на майстрів, а зараз вони всі йдуть на шашлики, на природу. А це все їм не цікаво. До цього ярмарку я і не дуже готувалася, бо думала, що не дозволять.

Коник в стилі Васильківської майолікової кераміки Марини Кривонос

Коли немає спілкування з поціновувачами, то здається, що твої роботи нікому не цікаві.

Певний час зовсім не писала, бо писанка пишеться, коли спокій на душі, коли врівноважений, коли тебе не турбують, не відволікають думки негативні. А коли сталося поширення епідемії, то мені потрібен був час, щоб прийти до тями. Пізніше почала писати під настрій, але небагато. Коли немає спілкування з поціновувачами, то звісно, сидиш сам, і таке враження, що твої роботи нікому не цікаві. Коли вдається після зняття обмежень кудись виїхати і чуєш відгуки людей, то це дає стимул рухатися далі. 

Писанки Лесі Турукіної

Майже півтора року ніде не була. Ну, зрідка десь вибиралася. Але люди були налякані, менше приходило відвідувачів, відповідно менше спілкування і менший продаж. Бо люди бояться витрачати гроші на речі не першої необхідності. А в мене такі речі, які на подарунки. А для того, щоб працювати далі, мені треба якісь матеріали купувати. А матеріали здорожчали, а виторгу немає. І виходить ти в такому замкненому колі. Виймаєш з бюджету сім’ї, щоб щось придбати, а повернення туди немає. А він не бездонний, бо є ще діти, якісь справи. 

Це моя не основна робота. Я працюю в Центрі дитячої творчості з дітками, і це рятує, бо я можу розраховувати на якийсь більш-менш стабільний заробіток. А через інтернет я якось не пристосована продавати вироби. Там треба постійно перевіряти повідомлення, відповідати, і це потребує часу. А я просто забуваю туди заходити.

З одного боку, я закрилася в майстерні, могла ткати і ділитися своїми виробами через інтернет, і локдаун на мене сильно не вплинув. Але оця загальна людська напруга, то вона психологічно тиснула на людей, тому вони не знали, що буде далі, і не охоче, з обережністю і дуже рідко купували мої вироби. А зараз я ризикнула оформитися як ФОП, і буду рекламувати себе більше, щоб реабілітувати цю всю свою справу. Точно не можу сказати, але за час карантину продаж упав десь на 50 відсотків. Хоча я налаштувалася позитивно, і якщо грошей немає, то немає. Головне, що я якось на хліб собі складала. А зараз треба ворушитися, щоб людям подобалося і вони купували.

Для мене це було натхнення для творчості. Не треба було поспішати на роботу, я працювала онлайн з дітками. Те, що не було ярмарків і живого спілкування - це був мінус. Але те, що було більше часу – плюс. Одне інше врівноважило. Лялькарство – це не моя основна робота. Це захоплення. Я працюю керівником Центру дитячої творчості. Я навчаю ляльці мотанці. Також у мене театр моди для діток. Перший локдаун був начебто важчий. А до другого вже адаптувались. 

Відсутність ярмарків ми як могли замінили виходом в онлайн. А вихід в онлайн, це в основному фейсбук, бо як виявилося, там наша основна аудиторія. Якщо раніше ми просто бавилися у фейсбук, то під час локдауну це вже стало більше схоже на роботу. Цілеспрямовано робили фото, публікували. Ярмарків минулого року не було. Єдине в чому ми брали участь – це проект «Не святі горшки ліплять», під час якого з колегами тягнули на Говерлу гончарне коло, щоб привернути увагу до нашої роботи. Назад після локдауну нічого не повернеться, бо зайвих коштів у людей немає, переїзди туристів з місця на місце дуже обмежені, особливо іноземних туристів. Всі залишилися без підшкірного сала. А піраміду Маслоу ніхто не відміняв. Ти спочатку маєш поїсти, попити, а лише потім подивитися направо-наліво і взяти собі щось красиве. Дуже мало людей можуть відмовити собі в хлібі для того, щоб купити собі щось подібне. 

Підтримували в основному нас близькі друзі, знайомі, а відпали ті, які мали би стати нашим фан-клубом.

Прибуток впав втричі. Твої потреби не стали меншими, твої постійні витрати нікуди не ділися. Підтримували в основному нас близькі друзі, знайомі, а відпали ті, які мали би стати нашим фан-клубом, але не стали, бо ми не змогли зустрітися.

Скоріше за все локдаун вплине на те, що ми робимо. Мабуть вироби будуть більш диференційовані. Окремо абсолютно творчі роботи, без яких сумно жити, те, що не продається сьогодні, те, що може роками стояти, але ти не можеш цього не робити. Окремо напрямок відтворення старовинної кераміки. І третій напрямок - дріб’язок. Це як колись казали, що Дісней піднявся на Міккі Маусах, коли малював Білосніжку. А ще можливо ми будемо робити майстер-класи. 

Вироби Володимира Довгана ]]>
11 грудня у Києві відкриється виставка «Скіфський звіриний стиль: труднощі «перекладу» https://rukotvory.com.ua/info/vystavka-skifskyj-zvirynyj-styl-trudnoschi-perekladu/ 11 грудня 2020 року о 16.00 в Національному музеї історії України (на 1-му поверсі) відбудеться відкриття виставки «Скіфський звіриний стиль: труднощі «перекладу», присвячена памяті Варвари Іллінської. Зображення тварин у давнину були притаманні багатьом народам, однак мистецтво звіриного стилю асоціюється саме зі скіфами – грізними кочовиками, що тримали у страху населення Північного Причорномор’я протягом чотирьох століть […] article Wed, 09 Dec 2020 21:58:49 11 грудня 2020 року о 16.00 в Національному музеї історії України (на 1-му поверсі) відбудеться відкриття виставки «Скіфський звіриний стиль: труднощі «перекладу», присвячена памяті Варвари Іллінської.Зображення тварин у давнину були притаманні багатьом народам, однак мистецтво звіриного стилю асоціюється саме зі скіфами – грізними кочовиками, що тримали у страху населення Північного Причорномор’я протягом чотирьох століть (VІІ–ІІІ ст. до. н. е.).Скіфський звіриний стиль – це зображення в оригінальній художній манері певних тварин чи фантастичних істот або окремих частин їхнього тіла (голови, вух, лап, ніг, копит тощо). Були розповсюджені також сцени шматування та боротьби тварин. Еволюція стилю прямувала від достатньо чітких, але реальних образів до їхньої орнаментальної схематизації, основні ж мотиви мало змінювалися з часом. Поза сумнівом звʼязок цього мистецтва з воїнською ідеологією та побутом.Образи звіриного стилю, ймовірно, мали міфологічну основу. Археолог Дмитро Раєвський недарма називав їх своєрідним «зооморфним кодом», універсальною знаковою системою. Їх «розшифровка», або ж «переклад», має величезне значення для реконструкції скіфських вірувань та ритуалів. Однак те, що було очевидним для скіфів, переважно залишається загадкою для сучасних учених.Виставку «Скіфський звіриний стиль: труднощі «перекладу» можна вважати ще однією, візуальною, спробою прочитання цього загадкового «зооморфного коду».На ній представлено близько 150 цікавих експонатів із колекції Національного музею історії України та його філії – Музею історичних коштовностей України, а також документи з наукового архіву Інституту археології НАНУ.Виставку приурочено до 100-річчя від дня народження Варвари Іллінської, видатної дослідниці скіфських старожитностей, зокрема матеріалів із Національного музею історії України. Багато уваги вона приділяла й вивченню скіфського звіриного стилю.Подія на фейсбук

]]>
“ҐРУНТ”: конференція про українські етно-естетики https://rukotvory.com.ua/info/grunt-konferencija-pro-ukrajinski-etno-estetyky/ 9-го грудня 2020 року відбудеться конференція “ҐРУНТ” про українські етно-естетики в контексті самоідентифікації.  Поговоримо про традицію та збереження наших коренів, вивчимо вплив народних естетик на сучасне мистецтво, культурну дипломатію та національну ідентифікацію і сформуємо професійний погляд на те, як впливає традиція на сучасний дизайн та ідентифікацію.  Сучасне мистецтво та дизайн на основі національних естетик, а […] article Wed, 02 Dec 2020 15:56:20 9-го грудня 2020 року відбудеться конференція "ҐРУНТ" про українські етно-естетики в контексті самоідентифікації. 

Поговоримо про традицію та збереження наших коренів, вивчимо вплив народних естетик на сучасне мистецтво, культурну дипломатію та національну ідентифікацію і сформуємо професійний погляд на те, як впливає традиція на сучасний дизайн та ідентифікацію. 

Сучасне мистецтво та дизайн на основі національних естетик, а також  переосмислення давніх традицій дає величезний ресурс до створення нових потужних проєктів, які цікаві світу, є глобальними за сенсами і водночас  ідентифікуються, як питомо українські, бо мають під собою наш національний ґрунт.

Ґрунт — це основа, база, корені, пожива, багатство і суть. Це матерія і розвиток, метафора творчості та життєвого циклу.

КУРАТОР: Олеся Драшкаба — художниця, креативна директорка Українського кризового медіа-центру.

СПІКЕРИ: 

Катерина Міщенко — фольклористка, наукова співробітниця Національного центру народної культури Музей Івана Гончара; Лідія Лихач — директорка видавництва “Родовід”; Людмила Строкова — генеральна директорка Національного музею українського народного декоративного мистецтва; Сергій Махно  український митець, дизайнер, архітектор, засновник і керівник архітектурної майстерні Sergey Маkhno architects; Тетяна Фіщук —  директорка з маркетингу та комунікацій проєкту Всі.Свої. Експертка Українського культурного фонду; Іван Семесюк — український художник, письменник, поет, музикант, культурний діяч; Тетяна Філевська — креативна директорка Українського інституту, фахівчиня у сфері сучасного мистецтва. Культурна активістка, дослідниця українського мистецтва ХХ ст; Леся Патока — засновниця творчої  майстерні  Patoka Studio. Створює костюми, бутафорію, декор; Дмитро Лісєнбарт — засновник анімаційної студії "Lisenbart animation studio"; Володимир Шейко — генеральний директор Українського інституту; Наталя Попович — засновниця One Philosophy Group і співзасновниця Українського кризового медіа-центру; Євген Клопотенко — кулінарний експерт, співзасновник ресторану “100 років тому вперед”, автор проєкту CULTFOOD та кулінарного сайту klopotenko.com. Ярина Винницька — українська письменниця, перекладачка,  культурна і громадська діячка, перекладачка, співзасновниця видавництва Terra Incognita, авторка проєктів “Скриня. Речі Сили”, Ковчег “Україна”. 

ПОГОВОРИМО про: 

‌Явища національних естетик і народних промислів, їх різноманітність, регіональність;Продовження традицій та популяризацію без шароварщини;Осмислення та інтерпретацію народних естетик;‌Натхнення народними українськими естетиками та використання їх;Основні напрямки  популяризації України та української культури через інституційні проєкти;Як працювати з народними естетиками на світовій культурній арені;

ПАРТНЕРИ:

Ukrainian Institute - Український інститут — експертна, стала та авторитетна організація, що має системотворчу роль у міжнародній репрезентації України через потенціал культури. Національний центр народної культури” Музей Івана Гончара” (Ivan Honchar Museum) — національний центр народної культури. Провідний осередок збереження і примноження національної культурної спадщини. Національний музей українського народного декоративного мистецтва — один з найбільших художніх музеїв України, який має величезну збірку творів традиційного народного та професійного декоративного мистецтва України від ХV століття до наших днів. Родовід — видавництво, що друкує мистецькі альбоми / каталоги / монографії українською, англійською, французькою, іншими  мовами.  Тематика видань – від найдавнішого мистецтва до найвищих вершин в українському малярстві ХХ століття і до сучасного мистецтва. ARTHUSS.com.ua — видавничий партнер. Видавництво, що спеціалізується на нон-фікшн та популярних арт-виданнях. Цікаво і легко про дизайн, мистецтво, моду та красу. Kooperativ Hub — креативна бізнес-локація у центрі Києва. Спеціалізується на івентах у сфері підприємництва і креативної економіки. Знаходиться за адресою: Велика Васильківська, 5, 5-й поверх.

Подія відбудеться у комбінованому варіанті: онлайн та офлайн.

Посилання на подію: https://www.facebook.com/events/403288140824800/

]]>
Приготування борщу увійде до культурної спадщини України https://rukotvory.com.ua/info/pryhotuvannja-borschu-uvijde-do-kulturnoji-spadschyny-ukrajiny/ Культура приготування українського борщу увійде до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України за рекомендацією Експертної ради при Міністерстві культури та інформаційної політики. Джерело: міністр культури Олександр Ткаченко у Telegram Пряма мова Ткаченка: “Традиції, живі прояви нематеріальної культури є важливим компонентом крос-культурного діалогу поколінь. Вони відіграють велику роль у формуванні національного світогляду. В умовах зростаючої […] article Tue, 06 Oct 2020 22:56:28 Культура приготування українського борщу увійде до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України за рекомендацією Експертної ради при Міністерстві культури та інформаційної політики.

Джерело: міністр культури Олександр Ткаченко у Telegram

Пряма мова Ткаченка: "Традиції, живі прояви нематеріальної культури є важливим компонентом крос-культурного діалогу поколінь. Вони відіграють велику роль у формуванні національного світогляду.

В умовах зростаючої глобалізації – це одна з умов збереження культури для наступних поколінь. Радий, що автентичний процес приготування борщу тепер офіційно стане визнаним набутком українських традицій".

Деталі: Окрім цього, за словами Ткаченка, до Національного переліку увійдуть:

Технологія створення клембівської сорочки "з квіткою";Великоднє гуляння "Водити Володара" в селі Розкошівка Теплицького району Вінницької області;Борщівська народна вишивка;Карпатське ліжникарство.

Українська правда

]]>
Фестиваль гончарів “Не святі горшки ліплять” 2020. ВИДИВО з майстрами https://rukotvory.com.ua/info/festyval-honchariv-ne-svjati-horshky-lipljat-2020-vydyvo-z-majstramy/ Впродовж 28-30 серпня в Тернополі вже вчетверте відбувся фестиваль гончарів "Не святі горшки ліплять". Через карантинні обмеження дійство пройшло здебільшого в онлайн форматі. До вашої уваги 20 відеороликів з майстерень гончарів... article Mon, 31 Aug 2020 22:06:05 Цього року впродовж 28-30 серпня в Тернополі вже вчетверте відбувся фестиваль гончарів "Не святі горшки ліплять". Через карантинні обмеження дійство пройшло здебільшого в онлайн форматі. Організатори провели онлайн конференцію з учасниками-гончарями; виклали кілька десятків відеороликів з майстрами; вели прямі включення з виставки робіт учасників фестивалю, ярмарку та майстер-класів, які проводилися в тернопільському парку Шевченка. А на завершення фестивалю наживо відбувся традиційний випал скульптури, яку цьогоріч створив майстер з Київщини Володимир Довган.

Участь у фестивалі взяли 21 майстрів з різних куточків України та з-за кордону.

Фестиваль гончарів "Не святі горшки ліплять" 2020 відбувся за фінансової підтримки Українського культурного фонду та Тернопільської міської ради.

Викладаємо відеоролики з майстрами, де вони презентують свої роботи, розкриваючи цьогорічну тему фестивалю "Зооморфія в кераміці".

Іван Бобков, м.Київ

Іван Бобков народився 1978 року у Києві. Навчався у Київському державному інституті декоративно-ужиткового мистецтва та дизайну ім. М.Бойчука, відділення декоративно-ужиткового мистецтва (художня кераміка). Там навчався у таких знаних художників, майстрів народного мистецтва, як: М.Д.Головко, Л.В.Свида, Т.І.Музиченко, П.П.Печорний. Раніше з відзнаками закінчив Київський художньо-промисловий технікум, відділення декоративно ужиткового мистецтва (художня кераміка) та художню школу №10, відділення декоративно ужиткового мистецтва (розпис).

Зараз займається гончарством та викладацькою діяльністю. Є викладачем старших класів вищої категорії спеціального циклу (робота в матеріалі глина, композиція, малювання), відділення декоративно-ужиткового мистецтва (кераміка). З 2011 року працює позаштатним викладачем малювання, розпису та гончарства в Pechersk School International.

Паралельно з викладацькою діяльністю бере участь у всеукраїнських та міських виставках, акціях, мистецьких заходах. Активно працює у стилі традиційної української кераміки, застосовуючи технології гончарування, розпису ангобами, кольоровими поливами. Працює з індивідуальними замовленнями на створення авторського посуду, декоративної скульптури, панно, оформлення інтер'єра у будь-якому стилі. Розписує інтер'єри у власному стилі народного примітиву. Веде професійні майстер-класи з гончарства та розпису.

https://www.youtube.com/watch?v=Vo6rrF_ADgM

Віталій Владковський, м.Івано-Франківськ

"В університеті думав, що кераміка буде моїм хобі і я як нормальний чоловік, знайду собі якусь нормальну роботу. А потім думаю, кого я дурю... І так засів в майстерні дотепер" "Глина - це мікрочастинки організмів, які були мільйони років тому. Тут ось шматочок динозавра якогось"Віталій Владковський народився в с.Міжріччя Долинського району Івано-Франківської області. З дитинства спостерігав за роботою своїх дідів: столяра та коваля. Навчався в Прикарпатському університеті на художньому факультеті. Під час навчання захопився глиною. Гончарною справою займається близько 20 років. Асортимент робіт – традиційний керамічний посуд, народні музичні інструменти (свищики, зозулиці), традиційні трипільські хрести, глиняні міні скульптури та сувеніри.

https://www.youtube.com/watch?v=2mjzl1eApF8&t=3s

Катерина Власова, м.Полтава

"Глина для мене друга мова: якщо не знаєш, що сказати, як сказати, якщо немає слів, можна щось зліпити, це відобразить твій настрій, і цим ти скажеш все, що хотів"Катерина Власова народилася 1994 року у Полтаві. Спеціалізується на декоративно-прикладному мистецтві, художній кераміці. Займається викладацькою діяльністю спецдисциплін в Решетилівському художньому професійному ліцеї. Дуже любить кераміку та все, що пов'язане з нею. Створює роботи виставкового та вжиткового призначення переважно техніками ручного ліплення та формування на гончарному крузі; декорування здійснює із використанням кольорових полив, ангобів та давніх традиційних технік лощення, сграфіто, обробки молоком та олією.

https://www.youtube.com/watch?v=E_6A-k9V1t4

Юрій Іщук, м.Тернопіль

Юрій Іщук народився 1972 року в Тернополі. Його творча діяльність розпочалася після вступу в 1988-му до Одеського художнього училища імені М.Б.Грекова на відділ «художньої кераміки». На «зооморфію» тодішнього учня надихнула зустріч в стінах училища з народною майстринею Ольгою Шиян. З того часу ця тема майстра не покидає. З 2003-го викладає в Тернопільській художній школі імені Михайла Бойчука. Займається виготовленням свистунців. Юрій Іщук: "Кожен новий образ надихає на щось нове, цікаве, довершене. В своїх роботах використовую різні техніки декору та випалу: поливи, молочіння, чорнолощена кераміка. Свої знання я з гордістю передаю дітям, які з радістю сідають за коло до мене, і ми творимо разом".

https://www.youtube.com/watch?v=KS37Hkbox2o

Тамара Швець, м.Умань, Черкаська область

"Гончарство захопило мене своєю багатогранністю, це не тільки матеріал, це заряд енергії, це релакс, ти відчуваєш Бога, коли твориш"Тамара Швець народилася 1968 року в с.Товсті Роги на Черкащині. Здобула освіту в Харківському текстильному технікумі. Працює науковим співробітником Уманського краєзнавчого музею. В 1991 році під час відвідин весняного ярмарку захопилася роботами гончарів, особливо вразили твори опішнянського майстра Михайла Китриша. Подарунком долі було знайомство з гончарем Юрієм Калітієвським. На його пропозицію навчитися гончарству, пані Тамара не вагаючись погодилась. У 2013 році жінка переїхала в батьківську хату, де навчалася гончарного ремесла. Гончарство було єдиним джерелом прибутку, тому майстриня весь час проводила в майстерні: там навчалась обточувати, декорувати, лощити вироби. Згодом захопилась іграшкою. Читала онуку казки, потім брала глину і намагалась виліпити казкового героя. На Сорочинському ярмарку майстер з Івано-Франківська Роман Мицкан навчив робити іграшки-свистки.

https://www.youtube.com/watch?v=RAToorUcp7A&t=2s

Володимир Довган, с.Хотів, Київська область

"Для мене глина - це життя, в таких двох напрямках. Шматочок глинки взяв перем'яв, зробив лапки, хвостик... Тобто я зробив річ, яка потім буде жити і служити. А друге, я просто цим живу, це моє життя".Володимир Довган гончарною справою захопився на початку 90-х. Кілька друзів поїхали до одного з останніх старих майстрів гаварецької кераміки навчатися майстерності. В результаті в м.Червонограді на Львівщині з’явився цілий осередок гончарів. В той час майстер працював виключно в техніці чорно-лощеної «гаварецької» кераміки. Згодом, певний час захоплювався керамікою Трипілля. Майстер постійно експериментує з формами та техніками. Сьогодні надає перевагу молочінню та глазуруванню. Захоплюється як традиційними формами, так і різними варіантами їх синтезу, адаптації до потреб сьогодення. Перевагу надає виробам, які є не тільки декоративними, але й можуть виконувати суто утилітарні функції."Часто і з задоволенням повертаюся до зооморфних форм у кераміці. Фаворитами, без сумніву, є леви. Інколи компанію їм складають вишукані селезні або баранці з розкішними рогами. Не залишаються поза увагою і риби, бики, різноманітне дрібне птаство. Природні форми завжди неймовірно гармонійні. Це надихає. Це спонукає до творчості. Не копіювати, але передати характер, миттєве враження. Зооморфна тема в кераміці безкрайня як безкрайня сама природа!"

https://www.youtube.com/watch?v=Ji9OBc0U0Qs

Іван Братко, м.Нью-Джерсі, США

Іван Братко народився 1968 року в с.Перв’ятичі на Львівщині. З гончарством познайомився на Гавареччині, навчався ремеслу та технології виготовлення чорнодимленої кераміки у Мар'яна Бакусевича. Цікавість зростала разом із майстерністю, з 1990 року вже займався гончарством у власній студії в Червонограді.У 1995-му переїхав до США, де й зараз мешкає. Обставини складалися по-різному, але творчістю займався завжди. Рисунок, живопис, скульптура у камені та скульптура у глині, гончарство - далеко не повний перелік напрямків, в яких майстер експериментує, творить та самовиражається. Наразі цікавиться та працює в техніці виготовлення пустотілої керамічної скульптури, керамічного посуду на гончарному колі, інтегруючи гончарні та скульптурні елементи в глині та камені.Продовжує себе також у творчості своїх студентів. У власній студії (США, Нью Джерсі) має простір, в якому допомагає відкрити власну творчість дітям і дорослим. Проводить навчальні курси з художньої анатомії, класи з рисунку, живопису, скульпури у глині та камені, гончарства.

https://www.youtube.com/watch?v=2IdN8RSYsco

Сергій Дутка, с.Рожнів, Івано-Франківська область "Бог зліпив нас з глини, правильно? Значить, хто він був? Гончар!? Тому максимально наближені до творця саме гончарі!"Сергій Дутка - косівський художник кераміст. Випускник Косівського інституту, в минулому також і викладач Косівського училища. Працює неподалік Косова в своїй приватній майстерні в с.Рожнів. Організатор міжнародного пленеру керамістів "Золоте горно".Основні напрямки роботи - гончарний посуд та анімалістична (зооморфна) пластика на основі гончарних форм. Найпопулярніші образи в зооморфній пластиці: риби, жуки, динозаври, мамонти, ракоподібні, кабани, бики... У своїй творчості використовує мотиви, кольори та елементи косівської традиційної кераміки. Інтерпритує та поєднує її з різними техніками, таким чином шукаючи нові напрямки для розвитку традиції.

https://www.youtube.com/watch?v=le2KdhAaV-Y

Зоя Предко, м.Васильків, Київська область

"Якщо не знаєш минулого, не зможеш зробити сучасного"Зоя Предко, м.Васильків, Київська область: "Інформація про мій рід є, починаючи з 1750 року. Серед родичів були хлібороби, лікарі, вчителі, мірошники, ковалі, чоботарі, музиканти, кравці, відеооператори, барди, хореографи, сценаристи, юристи, військові, моряки, поети, економісти, письменники, фармацевти, авіаконструктори. Гончарів за останні 270 років ще не було, я – перша, але до своєї роботи всі завжди ставилися творчо. Саме це вважаю родзинкою моєї сім’ї.Вперше побачила гончарне коло в 12 років і вже тоді зрозуміла, ким хочу бути, тому після закінчення школи не вагалася, який ВНЗ вибрати. Вже на 3-му курсі почала підробляти: маленькі кафе замовляли розпис в народному стилі.Тема «зооморфії» не є чимось окремим в моїй творчості. Мені цікаво все, що пов’язано з глиною. Тому, розвантажуючи піч після обпалу, виймаю звідти не тільки горнятка, тарілі, глеки чи сервізи – серед них мило ховаються коти, овечки, рибки, корівки, але найбільше – пташок. Працюю в техніці «стрічкової кераміки», гончарую, розписую ангобами, ритую".

https://www.youtube.com/watch?v=oapUOmbJBVA

Сергій Погонець, с.Крищинці, Вінницька область "Щоб навчитися гончарству, по перше, це треба любити, а по-друге, навіть не шкодуючи себе, цим треба займатися, не зупинятися, не закидати, знов ставати на цей шлях, знов іти - і тоді тільки буде досягнута якась мета!"Сергій Погонець з Вінниччини займається гончарством 18 років. Гончарній справі його навчав Ковтун Семен Григорович, дідусь дружини Світлани. Гончарну справу чоловік освоїв залюбки, адже його прадід – Погонець Гаврило Касіянович та дядько – Погонець Микола Гаврилович теж були гончарами, тож любов до роботи з глиною у Погонців закладена в генах. Світлана Погонець, дружина пана Сергія - теж майстриня, його підтримка та натхнення у творчості. Є співавтором керамічних виробів. Займається декором виробів за допомогою спіралеподібного орнаменту, який був характерним для прадавньої трипільської культури, а також розписує миски.В роботі подружжя майстрів надає перевагу виготовленню ужиткового посуду; використовують техніки лощення, молочення та вощення. Також намагаються відродити розпис Подільських мисок, використовуючи техніку розпису фляндрівки, зберігаючи при цьому форму миски, традиційні кольори та орнаменти.

https://www.youtube.com/watch?v=hPXqBp-lb64

Світлана Погонець, с.Крищинці, Вінницька область

Світлана Погонець з села Крищинці Вінницької області разом з чоловіком Сергієм відроджують, зокрема, Крищинецькі та Шаргородські миски. У відео побачите технологію розпису цих двох типів мисок та виготовлення самої миски.

https://www.youtube.com/watch?v=Is9fTayyccw

Юрій Токарський, м.Львів

Юрій Токарський народився 1965 року у Львові. 1991-го закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва. Зацікавився гончарством, захопився глиною і розпочав творити. Вже у 1994-му мав персональну виставку чорно-димленої кераміки у Львові. Продовжував працювати далі та розвивати власну творчість, беручи участь у виставках та пленерах.

https://www.youtube.com/watch?v=qvjV31AUTm4

Анатолій Шкурпела, с.Опішня, Полтавська область

Анатолій Шкурпела народився 1992 року в Опішні на Полтавщині. Закінчив Полтавський національний технічний університет ім. Юрія Кондратюка. Працювати з глиною почав з дитинства, спостерігаючи за роботою батька Олександра Шкурпели, а професійно з 2009 року. З «зооморфною» темою познайомився під час навчання у батька, який працює з зооморфією в межах Опішнянського стилю, в якому зооморфія присутня в мальовці та ліпці на горщиках, у вигляді зооморфних ручок, зооморфного посуду, світильників та підсвічників.

https://www.youtube.com/watch?v=1uFc8j6oMng

Ольга Мельничук, м.Тернопіль

"Глина - як наркотик: раз спробував і дуже важко від неї одвикнути"Ольга Мельничук народилася 1966 року в с.Улашківці Тернопільської області. Творчою діяльністю почала займатися з 1998 року після навчання в студії кераміки у Харкові. У 2000 році влаштувалася працювати в тернопільській Школі народних ремесел керівником гуртка «Кераміка та гончарство», де працює й досі.Життєве кредо «вмієш сам – навчи інших», тому майстриня залюбки ділиться досвідом з дітками та дорослими. Основний напрямок роботи – народна іграшка з кераміки. Також захоплюється виготовленням керамічних жіночих прикрас. З 2013 року стала членкинею Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

https://www.youtube.com/watch?v=ZPyrjeigsR4

Сергій Івашків, м.Червоноград, Львівська область

"Я є постійним учасником цього фестивалю, і там завжди було круто, весело, дуже сильно надихаєшся в тій великій, гончарній родині. Там дуже крута атмосфера. І я хочу побажати всім учасникам, щоб ви всі були здорові, сильні, щоб у вас руки не боліли, працювали і надихали інших!" Сергій Івашків з м.Червонограда Львівської області цікавиться трипільською та черняхівською культурами, гаварецькою чорнодимленою керамікою. Працює у власній гончарній майстерні з 1995 року. Брав участь у багатьох міжнародних та всеукраїнських виставках. З 2011 року член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

https://www.youtube.com/watch?v=779Wfu4sUPI

Людмила Костюк, м.Ківерці, Волинська область

"Хочу відображати в роботах те, що хочу відчувати або відчуваю сама – спокій, радість, волю, впевненість".Людмила Костюк вперше взяла в руки глину в художній школі. Також вона навчалася на художній кераміці в Луцькому училищі будівництва та архітектури. Вчилася композиції, шукала власний стиль. Володимир Кусик навчив розробляти ескізи й втілювати їх у глині, а Валерій Ленартович захоплено познайомив з гончарним кругом.

https://www.youtube.com/watch?v=juL96tuHMZU

Олександр Шкурпела, с.Опішне, Полтавська область

"Є якась ідея.. Перш за все для неї треба підготувати матеріал, де її випалити, де її висушити; якщо ідея не проходить у двері, наприклад, то зрозуміло, що не вийде. Реалізація, мабуть, це найскладніше. Кому сподобається твоя хороша ідея? Для тебе вона, можливо, ідея всього життя, а для когось це взагалі ніщо". Олександр Шкурпела народився 1966 року в Опішні на Полтавщині. 1983-2001 роки працював на заводі «Художній керамік» художником народних художніх промислів. У 1990 році закінчив Миргородський керамічний технікум за спеціальністю «Технологія кераміки», з 2000 року підприємець, виготовляє та реалізовує керамічні декоративні вироби.

https://www.youtube.com/watch?v=LVVYmLkne9s

Олег Луцук, с.Стольне, Чернігівська область

Олег Луцук народився 1978 року. Зараз живе і працює в с.Стольне на Чернігівщині. Завжди любив ліпити дивних тварин. Продовжує це робити більше 15 років. Робить їх як за гончарним колом, так і вручну. Обожнює ліпити народну іграшку.Результатом його захоплення зооморфною пластикою стала ідея організації гончарного фестивалю «Куманець», який проходить в м.Мена. Під час проведення фестивалю була зібрана унікальна колекція глиняних тварин від кращих майстрів України на тему "Арт-ZOO".

https://www.youtube.com/watch?v=MCgePg_Uxdk

Дмитро Каганюк, с.Соснівка, Львівська область

Дмитро Каганюк народився 1967 року у м.Новодружеську на Луганщині. Працював підземним електро-слюсарем на шахті №6 «Великомостівська» в Червонограді, шліфувальником на заводі в Луцьку. З 1991 року почав серйозно вивчати гончарне народне мистецтво Сокальшини. Захопився димленою керамікою, на виготовленні якої спеціалізується донині. З 2004 року член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. 1914-1915 служив доброволцем в артилерії АТО, мав поранення, але власною справою продовжує займатися.

https://www.youtube.com/watch?v=jHsPDvXtvk0

Оксана Мартинович, с.Соснівка, Львівська область

"Глинка потребує любові! Як мати тісто місить, енергію свою туди запускає, так і глина хоче життя. І в гончара починається робота з того, що ми надаємо нашій глинці частиночку своєї душі"Оксана Мартинович (Смеречинська) народилася 1964 року. Освіту отримала 1991 року у Львівському державному інституті декоративного та прикладеного мистецтва. Займається гончарством у сімейному тандемі з Дмитром Каганюком.

https://www.youtube.com/watch?v=ZdED2WHbZ6c

Володимир Кусик, м.Луцьк

"Глина - це матеріал, який сам підказує. Ми, люди, ніби отримуємо якусь інформацію з космосу і просто своїми руками це створюємо. Нами керують якісь сили, і в цьому цікавість, що кожен раз робота створюється по своєму, немає однакових робіт"Володимир Кусик народився та мешкає в Луцьку. Мистецтвом захоплюється з дитинства. Під час навчання у Львівській академії мистецтв основним напрямком обрав декоративно-прикладне мистецтво, а найкращим матеріалом - глину. Так він потрапив в дивовижний світ кераміки. Коли майстер почав створювати гончарні вироби, зрозумів, що все мистецтво базується на величезному фундаменті народних традицій. Тому в першу чергу опановував та й не припиняє до сьогодні формувати гончарні вироби, які характерні для Волині: чорно-димлену кераміку і полив'яний посуд.

https://www.youtube.com/watch?v=-bortw9cc3w&feature=share&fbclid=IwAR2rAYANVCCBdUcctcuSo7eFrjLEYFDu6zpD1rXxUdy1m5PVBkxe28-4Nqw

Відео з youtube каналу ГО "Не святі горшки ліплять"

]]>
Програма фестивалю гончарів «Не святі горішки ліплять» 2020 https://rukotvory.com.ua/info/prohrama-festyvalju-honchariv-ne-svjati-horishky-lipljat-2020/ З 28 по 30 серпня під час проведення дійства ролики будуть транслюватись у фб події, а опісля проходитиме спілкування з героями сюжетів у прямих включеннях на фб сторінці фестивалю... article Wed, 19 Aug 2020 17:46:40

Фестиваль гончарів «Не святі горшки ліплять» це простір, де збираються учасники – ремісники та художники, з зрізних куточків України та світу, для популяризації традиційної культурної спадщини України, відродження та пропаганди різноманітних видів народних ремесел, гончарства зокрема, як унікального явища культури українців.У зв'язку з карантинними заходами, формат фестивалю було змінено. Тому не учасники їдуть до Тернополя, а організатори їдуть у гості). Про кожного майстра буде знятий відеоролик, в якому учасник розкриє тему фестивалю гончарів 2020 та покаже майстер-клас в виготовлення цікавого виробу.З 28 по 30 серпня під час проведення дійства ролики будуть транслюватись у цій події, а опісля проходитиме спілкування з героями сюжетів у прямих включеннях на сторінці фестивалю.Фестиваль гончарів "Не святі горшки ліплять" 2020 проходить за фінансової підтримки Українського культурного фонду та Тернопільської міської ради.

ПРОГРАМА

28.08.2020 (п’ятниця)

14.00Офіційне відкриття фестивалю у форматі онлайн:Вітальне слово організаторів фестивалю на офіційній сторінці у соціальних мережахВітальне слово представників Українського культурного фонду на офіційній сторінці фестивалю у соціальних мережахВітальне слово представників Тернопільської міської ради на офіційній сторінці фестивалю усоціальних мережах 15.00-18.00 - Презентація відео робіт учасників фестивалю на офіційній сторінці у соціальних мережах15.00презентація відео роботи майстра Івана Бобкова (м. Київ)15.30презентація відео роботи майстра Віталія Владковського (м. Івано-Франківськ) 16.00презентація відео роботи майстрині Катерини Власової (м. Полтава)16.30презентація відео роботи майстра Юрія Іщука (м. Тернопіль)17.00презентація відео роботи майстрині Тамари Швець (м. Умань)17.30презентація відео роботи майстра Володимира Довгана (с. Хотів, Київщина)18.00презентація відео роботи майстра Івана Братка (Нью Джерсі, США)19.00Zoom конференція учасників першого дня фестивалю, підбиття підсумків

29.08.2020 (субота)

Час проведенняАктивність14.00Лекція від учасника фестивалю Івана Бобкова на тему: «Зооморфія у традиціях. Лембрик». Трансляція на офіційній сторінці фестивалю у соціальних мережах.15.00-18.00 - Презентація відео робіт учасників фестивалю на офіційній сторінці у соціальних мережах15.00презентація відео роботи майстра Сергія Дутки(с. Рожнів, Івано-Франківщина)15.30презентація відео роботи майстра Сергія Погонця (с. Крищенці, Вінниччина)16.00презентація відео роботи майстрині Світлани Погонець (с. Крищенці, Вінниччина)16.30презентація відео роботи майстра Юрія Токарського (м. Львів)17.00презентація відео роботи майстра Анатолія Шкурпели (с. Опішня, Полтавщина)17.30презентація відео роботи майстрині Ольги Мельничук (м. Тернопіль)18.00презентація відео роботи майстра Сергія Івашкова (м. Червоноград,Львівщина)19.00Zoom конференція учасників першого дня фестивалю, підбиття підсумків

30.08.2020 (неділя)

Час проведенняАктивність14.00Лекція від учасника фестивалю Сергія Дутки на тему: «Зооморфія у сучасному стилі». Трансляція на офіційній сторінці фестивалю у соціальних мережах.15.00-18.00 - Презентація відео робіт учасників фестивалю на офіційній сторінці у соціальних мережах15.00презентація відео роботи майстра Володимира Кусика (м. Луцьк)15.30презентація відео роботи майстрині Людмили Костюк (м. Ківерці, Волинь)16.00презентація відео роботи майстра Олександра Шкурпели (с. Опішня,Полтавщина)16.30презентація відео роботи майстрині Зої Предко (м. Васильків, Київщина)17.00презентація відео роботи майстра Олега Луцука (с. Стольне, Чернігівщина)17.30презентація відео роботи майстра Дмитра Каганюка (м. Соснівка, Львівщина)18.00презентація відео роботи майстрині Оксани Мартинович (м. Соснівка, Львівщина)19.00Zoom конференція учасників першого дня фестивалю, підбиття підсумків21.00Офіційне закриття фестивалю у форматі онлайнПідсумкове слово організаторів фестивалю на офіційній сторінці у соціальних мережахПідсумкове слово представників Українського культурного фонду на офіційній сторінці фестивалю у соціальних мережахПідсумкове слово представників Тернопільської міської ради на офіційній сторінці фестивалю у соціальних мережах22.00Онлайн трансляція випалу вогняної скульптури. Завершення роботи фестивалю ]]>
П’ятеро українських майстрів представили традиційне мистецтво на фестивалі в Туреччині https://rukotvory.com.ua/info/pjatero-ukrajinskyh-majstriv-predstavyly-tradycijne-mystectvo-na-festyvali-v-turechchyni/ Наші в Стамбулі. П'ятеро українських народних майстрів з 24 липня по 3 серпня беруть участь у Міжнародному фестивалі культури та мистецтв, який триває в турецькому районі Бююкчекмедже провінції Стамбулу... article Fri, 26 Jul 2019 17:50:00 Зої Предко та Івана Коваленаса]]> В Буші на Вінниччині створять Ткацький центр, де відроджуватимуть народне ремесло https://rukotvory.com.ua/info/v-bushi-na-vinnychchyni-stvorjat-tkackyj-centr-de-vidrodzhuvatymut-narodne-remeslo/ В селі Буша Вінницької області відновлюватимуть традиційне для того регіону народне ремесло – ткацтво. В рамках проекту місцевих жителів навчать основам ткацької майстерності та мотивуватимуть займатись цією справою й надалі... article Sat, 20 Jul 2019 14:23:53 Наталя Сентемон під час прес-конференції. За її словами, в селі Буша є два основних види народних ремесел: каменотесне мистецтво і ткацтво. – Думаючи про розвиток громади, ми обрали традиційне ткацтво, тому що цей варіант доступний більшій частині місцевого населення, не є настільки дорогим і фізично складним як робота з каменем, – розповідає Наталя Сентемон. Проект “Шляхами тканої Буші” фінансуватиметься як з державного, так і з обласного бюджету: 900 000 гривень надасть Уряд, а ще 400 000 тисяч – Вінницька ОДА. Його метою є підвищення економічної та туристичної привабливості сіл Бушанської сільської ради (Буша, Дорошівка, Слобода-Бушанська, Держанка). – В усіх цих селах свого часу було розвинуте ткацтво. Я б навіть сказала, що на промисловому рівні. Ткані роботи продавались на ярмарках і досить часто потрапляли до інших регіонів України. Наразі у Вінницькій області ткацтвом фактично ніде не займаються, його потрібно відроджувати, – стверджує пані Наталя. Відродження бушанського ткацтва відбуватиметься безпосередньо на території однойменного заповідника. Для цього адміністрація заповідника надала будинок, побудований в традиційному для Буші стилі. – Будинок зараз не використовується. Ми змінимо його функціональне призначення, відремонтуємо, облаштуємо довколишню територію. В самому будинку буде невелика експозиція традиційного ткацтва, тому він стане Ткацьким центром, чимось на зразок музею ткацтва, але без постійної експозиції, – розповідає Наталя Сентемон. На території майбутнього Ткацького центру планують відтворити весь процес створення ткацького виробу, починаючи від вирощування льону і закінчуючи, власне, створенням самого виробу. Серед іншого проект передбачає придбання ткацьких верстатів. Саме на цих верстатах навчатимуть жителів сіл Бушанської сільської ради, які захочуть розвивати ткацтво. – Для цього з України, а може і з-за кордону, ми запросимо майстрів та майстринь, які навчатимуть охочих традиційному ткацтву і килимарству. В подальшому це дозволить створити нові робочі місця, підвищити туристичну привабливість регіону і зберегти народне ремесло, – зазначає Сентемон. Реалізація проекту розпочнеться 10 серпня. Передбачається, що на початку жовтня Ткацький центр вже буде готовий до роботи і з 5 жовтня розпочнеться навчання місцевих жителів традиційному ткацтву. Навчання триватиме тиждень, а до групи планують набрати 10-15 людей. Саме ці люди в подальшому працюватимуть у Ткацькому центрі, де створюватимуть вироби для туристів та влаштовуватимуть майстер-класи. Після завершення навчання, 12 жовтня в Буші влаштують круглий стіл для всіх, хто зацікавлений в традиційному ткацтві. Наступного дня в Буші влаштують свято ткацтва, де серед іншого представлять вироби місцевих жителів, які перед тим навчались у Ткацькому центрі. Організатори також обіцяють “фішки”, яких ще не було на Вінниччині, але поки не готові розповісти про що саме йдеться. Проект “Шляхами тканої Буші” є одним з шести вінницьких проектів, які цьогоріч отримають державне фінансування в рамках проекту Мінкульту “Малі міста – великі враження”. Серед інших: ревіталізація музею-квартири Леонтовича в музей “Щедрика” в Тульчині, “Від шаленого штетлу до сучасного мистецтва” в Шаргороді, “3D візуалізація Барського замку”, фестиваль води і муралів у селі Берізки-Чечельницькі та фестиваль “Палітра націй” в Брацлаві. Загалом всі ці проекти отримають 5 360 000 гривень державного фінансування. vezha.vn.ua]]> Ляльки символізують різні стани буття жінки. У Кам’янську відбулася виставка ляльок Інни Івінської https://rukotvory.com.ua/info/ljalky-symvolizujut-rizni-stany-buttja-zhinky-u-kamjansku-vidbulasja-vystavka-ljalok-inny-ivinskoji/ З 17 квітня до 22 травня 2019 року в музеї історії міста Кам'янське Дніпропетровської області тривала виставка ляльок Інни Івінської "Душею бачу світ... Лялькові історії"... article Wed, 29 May 2019 15:48:32 Інни Івінської "Душею бачу світ... Лялькові історії". У 2006 році Ірина Івінська захопилася особливостями українських звичаїв та обрядів й почала створювати народні ляльки. Високий рівень її робіт засвідчений званням майстра народного мистецтва України (входить до Національної спілки майстрів народного мистецтва України). За словами Інни Івінської, ляльки, які представлені на виставці символізують різні стани буття на різних етапах жінки - материнство, відносини, ляльки природних календарних циклів. "Внутрішні стани якихось внутрішніх змін теж проявляються в ляльці. Зараз весна, свята.. у мене народилася лялька "Великодня берегиня", в якій я використала і писанки і вербу. Як я бачу, як відчуваю весняний настрій - це відображувала у ляльках", - каже пані Інна. Перші ляльки-мотанки з'явилися ще 5 тисяч років тому. Тоді вони були схожими між собою, бо виготовляли їх лише зі шматків тканини та матеріалу, який замотували в середину. Сьогодні традиція виготовлення ляльок продовжується та набуває популярності серед різних поколінь. Через ляльки відкривається не тільки творчий задум, а й внутрішній світ самого майстра.  Створюючи ляльку, жінка вкладала в неї щирі почуття. Робили її на щасливу долю, на міцне здоров'я чи шлюб. Вважається, що лялька має сильну енергетику і здатна оберігати як окрему людину так і всю оселю. Саме тому, за допомогою майстер-класів Інна Івінська намагається передати традицію створення справжньої ляльки як одвічного початку жіночої мудрості та краси. За матеріалами ТРК МІС]]> Киянка з колекцією лемківських рушників стала рекордсменкою України https://rukotvory.com.ua/info/kyjanka-z-kolekcijeju-lemkivskyh-rushnykiv-stala-rekordsmenkoju-ukrajiny/ Українка навишивала на рекорд України. Киянка Любов Романів має найбільшу в Україні колекцію власних лемківських рушників. Виготовляла їх жінка понад 25 років і не хоче зупинятися... article Sat, 04 May 2019 12:36:32 Сьогодні її захоплення отримує всеукраїнське визнання. Відтепер за кількістю вишитого пані Любов – рекордсменка, адже її внесли в Національний реєстр рекордів України у категорію «Мистецтво Любов Романів». Хоч і на пенсії, жінка досі працює інженером-фізиком і своїм хобі заразила чи не весь колектив заводу «Антонов». «На рушники у мене натхнення не вистачає, але вишиваю картини. Так пішло від фізиків до ліриків», – сказала подруга рекордсменки Галина Бабій. Та тішить майстриню не так досягнення, як радість, яку несе іншим її робота. Навчила вишивати і доньку, і внучок. Мистецтво своє не продає – натомість роздаровує. До слова, у Нью-Йорку набирають популярності курси традиційної української вишивки. На курси ходять жінки різних національностей – китаянки, японки, ірландки та американки українського походження. Хтось намагається відшукати у вишивці загублене українське коріння, інших цікавить особлива техніка виконання вишитих виробів. zik.ua, GoodNewsAboutUkraine (фото)]]> Академія Бойчука запрошує абітурієнтів на навчання (художня кераміка, дерево, скульптура і метал) https://rukotvory.com.ua/info/akademija-bojchuka-zaproshuje-abiturijentiv-na-navchannja-hudozhnja-keramika-derevo-skulptura-i-metal/ Кафедра художньої кераміки, дерева, скульптури і металу Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука запрошує абітурієнтів на навчання... article Fri, 03 May 2019 17:06:05 Фото з фб-сторінки Академії ]]> Вийшла друком монографія “Гончарство Полтави XVIII століття” https://rukotvory.com.ua/info/vyjshla-drukom-monohrafija-honcharstvo-poltavy-xviii-stolittja/ Монографія є першим спеціалізованим дослідженням гончарства Полтави XVIII століття й, водночас, першою ґрунтовною студією ремесла полкового міста Лівобережної України, здійсненою за писемними, археологічними, історичними й етнографічними джерелами... article Mon, 22 Apr 2019 21:53:59 Оксани Коваленко "Гончарство Полтави XVIII століття: монографія" (Опішне: Українське Народознавство, 2018. – 448 с. – (Українські керамологічні студії, вип.6). Монографія є першим спеціалізованим дослідженням гончарства Полтави XVIII століття й, водночас, першою ґрунтовною студією ремесла полкового міста Лівобережної України, здійсненою за писемними, археологічними, історичними й етнографічними джерелами. У ній охарактеризовано історію та аспекти повсякденного життя Полтави; подано персоналізовану історію гончарного цеху, зокрема встановлено імена майстрів, їхнє місце проживання, особливості ремісничої організації; здійснено детальний аналіз форм і декору тогочасних гончарних виробів, їх асортимент та місце в побуті міщан упродовж століття. Книга складається з інформації про автора, вступу, чотирьох розділів (1 – «Полтава XVIII століття»; 2 – «Джерела та історіографія»; 3 – «Гончарі Полтави: демографія, соціотопографія, економіка»; 4 – «Гончарні вироби»), післямови, додатків, списку використаних джерел, інформації про Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, іменного та географічного покажчиків. Її ілюстровано чорно-білими фото та малюнками. Нове видання стане в нагоді керамологам, археологам, етнографам, історикам, мистецтвознавцям, краєзнавцям, усім, хто цікавиться традиційно-побутовою культурою України. Монографію можна придбати в «Крамниці» Національного музею-заповідника українського гончарства, або замовити за телефоном [(05353) 42415, 42416] чи через Інтернет (e-mail: opishne-museum@ukr.net; facebook: Гончарська книгозбірня України) Оксана Андрушенко, бібліотекар Гончарської книгозбірні України Національного музею-заповідника українського гончарства prostir.museum]]> Декоративний розпис школи Макара Мухи презентували у Черкасах https://rukotvory.com.ua/info/dekoratyvnyj-rozpys-shkoly-makara-muhy-prezentuvaly-u-cherkasah/ Черкаський обласний художній музей презентує виставку творів одного з фундаторів станкового декоративного розпису, заслуженого майстра народної творчості України Макара Корнійовича Мухи (1906–1990) та учнів заснованої ним у 1947 році художньо-промислової школи у селі Михайлівці Кам'янського району Черкаської області... article Mon, 22 Apr 2019 21:15:49 Твори Макара Мухи багаторазово експонувалися за кордоном: Чехія, Словаччина, Польща, Франція, Бельгія, Канада, а нині є окрасою багатьох музеїв України. Найчисельніші збірки знаходяться у Кам'янському державному історико-культурному заповіднику та Черкаському обласному художньому музеї, а також приватних колекціях, як-от представлена збірка художника та скульптора Сергія Пилиповича Філімонова (1922–2006). Він працював методистом образотворчого мистецтва Кіровоградського обласного будинку народної творчості та, захопившись українським орнаментом, сам брав уроки в народного майстра. З 1947–1954 рр. організовував виставки майстрів самодіяльного образотворчого мистецтва у Кіровограді. Роботи для виставки надані сином Сергія Філімонова відомим геральдистом та художником Володимиром Філімоновим (м.Кропивницький). Експозиція нараховує 110 робіт з приватної збірки – яскравих кольорових замальовок, ескізів вишивки вбрання, рушників та килимів, тематичних панно, розпису посуду тощо. Досить оригінальним є поєднання багатоманітних орнаментальних форм українського мистецтва різних часів з символами та емблемами окремих епох, наприклад соціалістичної. Однак основу декоративного розпису становлять традиційні для народного мистецтва рослинні мотиви: квіти, листя, плоди, різні за характером деталізації та побудови композиції. Виставка доповнена роботами станкового декоративного розпису з фондової колекції Черкаського обласного художнього музею. Це твори 1980-х років, виконані Макаром Мухою на чорному тлі у техніці акварелі та гуаші. prostir.museum]]> У червні в Опішному відбудеться одразу чотири фестивалі https://rukotvory.com.ua/info/u-chervni-v-opishnomu-vidbudetsja-odrazu-chotyry-festyvali/ Цього літа Опішне традиційно стане однією з найколоритніших туристичних принад Полтавщини. У червні Національний музей-заповідник українського гончарства запрошує до славного гончарського містечка одразу на чотири фестивалі... article Mon, 22 Apr 2019 20:53:48 Водночас Національний фестиваль гончарства – це простір для Фольклорного фестивалю-батлу «Гончарське перевесло - 2019». Ось де душа по-справжньому заспіває голосом народних пісень разом з численними аматорськими колективами та гуртами!.. Національний фестиваль гончарства не лише демонструє національне надбання, а й відкриває новий, сучасний погляд на традиції. Таким є четвертий фестиваль – Національний фестиваль-конкурс гончарського бодіпейнтінгу «BоdyCeramikFestUkraine», який теж відбудеться 29 червня 2019 року. Його учасники створюють на мапі людського тіла дивовижні сюжети на гончарську тематику, які вражають оригінальністю. Конкурсне дефіле моделей незмінно є однією з «родзинок» програми Національного фестивалю гончарства. Про безліч інших цікавинок годі й переповісти – у вирі фестивалів Опішного розвагу до душі знайдуть і дорослі, і малеча. Найголовніше, що подорож до української гончарної столиці подарує змістовне дозвілля, безліч яскравих фото і незабутніх вражень. Час планувати червень для Опішного! Жанна Невкрита, інформаційна служба Національного музею-заповідника українського гончарства Фото Тараса Пошивайла]]> У Верховній раді відбулась виставка творів криворізьких майстрів https://rukotvory.com.ua/info/u-verhovnij-radi-tryvaje-vystavka-tvoriv-kryvorizkyh-majstriv/ У кулуарах Верховної Ради України 9 квітня відкрилася виставка Криворізького осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України. На виставці представлені петриківський розпис, писанки та дряпанки, вишивки, ансамблі жіночого одягу та чоловічі сорочки, вибійка, кераміка, бісероплетіння, ляльки, плетіння з природних матеріалів (лози, соломи, кукурудзяного листя), вироби ковалів... article Tue, 16 Apr 2019 21:11:07 Криворізькі майстри об'єдналися у 2012 році, а 2016 року створили Криворізький центр Національної спілки майстрів народного мистецтва України, який налічує понад сімдесят майстрів. Ця виставка демонструє творчі досягнення криворізьких майстрів, на створення яких надихають народні традиції краю, які вони намагаються відродити у великому індустріальному центрі. Народні майстри осередку - учасники міжнародних, всеукраїнських, регіональних, обласних та міських виставок, мистецьких акцій та фестивалів. Участь у відкритті виставки взяли кілька майстринь з Кривого Рогу, в тому числі Маріанна Любас, Віта Клеветенко, Тетяна Банічук та інші. 0564.ua (текст), фб-сторінка Віти Клеветенко (фото) ]]> В Україні знімають документальний фільм про ткацтво. З’явився офіційний трейлер https://rukotvory.com.ua/info/v-ukrajini-znimajut-dokumentalnyj-film-pro-tkactvo-zjavyvsja-oficijnyj-trejler/ У фільмі "Ткацький шлях" переплітається автентичне мистецтво, старовинні обряди і практично незаймана природа українських гір та степів... article Fri, 12 Apr 2019 19:17:08 «Шпальті» вона розповіла, що зйомки фільму «Ткацький шлях» − це знімально-етнографічні експедиції, мета яких – показати різноманіття, колорит, багатство українського ткацтва. «Зйомки фільму розпочалися 2017 року, ми робили тривалі перерви у зв’язку з пошуком фінансування та зйомками першого фільму «Соловей співає». Сподіваємося, що до кінця року зможемо презентувати фільм, звісно, якщо знайдемо ресурси для закінчення зйомок». За словами Лесі Воронюк, у фільмі знімалися також буковинці. «Наприкінці трейлеру ми бачимо відому буковинську ткалю з села Нагорян Кельменецького району Вікторія Китайгородська. Вона тче вже 70 років». «Ткацький шлях. Офіційний трейлер. Атмосферний і соковитий документальний фільм про старовинне ткацьке ремесло, його види, техніки і майстрів, які передають знання від покоління до покоління або намагаються відновити втрачені знання. «Ткацький шлях» – фільм, у якому переплітаються автентичне мистецтво, старовинні обряди і практично незаймана природа українських гір та степів. Саме в таких місцях, далеко від метушні мегаполісів, і збереглися «острови» творчості народних майстрів та автентичні ремесла», – ідеться у дописі кіностудії «ДИВО» у Фейсбуку. Сторінка фільму "Ткацький шлях" у фейсбук]]> Нове покоління гончарів: вінницький майстер Михайло Діденко відкрив свою виставку https://rukotvory.com.ua/info/vystavka-vinnyckoho-honcharja-myhajla-didenka/ У Вінницькому обласному центрі народної творчості відбулось відкриття персональної виставки молодого вінницького гончаря Михайла Діденка. У своїй творчості 26-річний майстер спирається на досвід знаних гончарів Поділля... article Thu, 11 Apr 2019 17:54:39 У творчому доробку Михайла Діденка нараховується вже більше 500 робіт. Майстер є активним учасником всеукраїнських, обласних і міських виставок, конкурсів народного мистецтва та пленерів. Разом з тим, в рамках обласних культурно-мистецьких заходів він дає майстер-класи з гончарного мистецтва дітям та молоді. Пройшовши атестацію, як майстер в Національній спілці майстрів народного мистецтва України (2013), за працелюбство та активну виставкову діяльність Михайло Діденко двічі здобував стипендію Президента України для молодих майстрів народного мистецтва (2015 і 2018). Здобувши вищу освіту у Вінницькому національному технічному університеті, Михайло Діденко з 2016 року працює в обласному центрі народної творчості та у вільний від роботи час займається своєю улюбленою справою. За період своєї творчої діяльності Михайло Діденко презентує вже 5-ту персональну виставку. Експозиція нинішньої виставки складається з-понад 100 робіт. В основному це традиційний керамічний посуд, відтворений майстром за мотивами трипільської культури, шнурової кераміки та Шаргородської і Барської кераміки кінця ХІХ - початку ХХ століть (миски, глечики, баньки, горщики). На виставці є також зооморфні посудини та дрібна пластика (іграшки-свищики тощо). Доповнюють експозицію світлини Лідії Бойко, які знайомлять глядача з процесом творення майстра за гончарним кругом. Виставка триватиме до 23 квітня.  Текст та фото Вінницького ОЦНТ]]> Барокове мереживо витинанок Ольги Коломієць https://rukotvory.com.ua/info/barokove-merezhyvo-vytynanok-olhy-kolomijec/ Першого березня в художньо-меморіальному музеї Олександра Осмьоркіна в місті Кропивницькому презентували виставку «Українське бароко у витинанках Ольги Коломієць», що відкриває новий музейний мистецький проект серії виставок «Лауреати обласної премії в галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка»... article Tue, 19 Mar 2019 17:01:40 Ольга Коломієць – відомий майстер декоративного мистецтва, член Національної Спілки майстрів народного мистецтва (2011), член Національної Спілки художників України (2012), Лауреат обласної премії в галузі архітектури, геральдики та вексилології і декоративно-прикладного мистецтва імені Якова Паученка в номінації «декоративно-прикладне мистецтво» (2014). Народилася 24 листопада 1964 року в м. Кіровограді (нині Кропивницький). Закінчила з відзнакою Іванівський текстильний інститут ім. М.В.Фрунзе (нині Текстильний інститут Іванівського державного політехнічного університету, Росія) за спеціальністю «художнє оформлення і моделювання виробів текстильної і легкої промисловості» (1991). Працювала художником по вишивці на Кіровоградській швейній фабриці «Україна». У 1994 році у відділі мистецтв Кіровоградської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д.І.Чижевського презентувалася виставка обрядових рушників, вишитих робітниками фабрики за ескізами О.В.Коломієць. Учасник міських, обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. Персональні виставки в Кропивницькому: в художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна «Крок» (2005) та «Соло» (2011), обласному краєзнавчому музеї «Діалог» (2006р.), обласному художньому музеї (2017), обласному центрі народної творчості «Вільна України» (2014) та «Козак Мамай» (2018). Її твори знаходяться в обласних художньому та краєзнавчому музеї, художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна в місті Кропивницькому, Добровеличківському районному краєзнавчому музеї Кіровоградської області, в приватних колекціях в Україні та за кордоном. Персоналія «Українське бароко у витинанках Ольги Коломієць» представляє витинанки із серій: «Птахи», «Козаки» та «Мистецька спадщина». В переважній більшості це - сучасні авторські інтерпретації знакових творів українського образотворчого та декоративного мистецтва, народжених ідеями епохи бароко, історичні зразки яких зберігаються в колекціях музеїв України - Національного художнього музею, Національного заповідника «Софія Київська», Національного музею українського народного декоративного мистецтва, Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара», а також Національного історичного музею імені Дмитра Яворницького та художнього музею в місті Дніпрі, Запорізького обласного краєзнавчого музею, Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Слід зазначити, що культура бароко XVI-XVIII століть стимулювала шляхетний спосіб життя, що допомогло її утвердженню на теренах України в часи зародження та розквіту нового соціального стану – козацтва, а стиль отримав означення Козацького (ранній період) та Мазепинського (пізній період) бароко. В світському мистецтві козацької аристократії бароко знайшло свій вираз в архітектурі, книжковій графіці, іконопису, портретному живопису, так званій «парсуні», а в народному мистецтві – декоративних орнаментах вишивок одягу, розписі скринь та хат, картинному образі «Козак Мамай», який став своєрідним сакральним символом українського народу, його прагнень до свободи та вільного життя. Повернення до елементів та героїв стилю бароко неодноразово спостерігається в українській культурі, особливо яскраво виявляючись в образотворчому мистецтві в часи боротьби за незалежність держави, зокрема, в творах Георгія Нарбута за часів Гетьманату Павла Скоропадського та необарокових тенденціях початку 1990-х років, одним з засновником яких був наш земляк художник Юрій Луцкевич. Тож і звернення до образів барокової культури художниці Ольги Коломієць є також не випадковим, зважаючи на історичні обставини нашого часу. В її силуетних витинанках на теми: «Козак Мамай» та «Козак-бандурист» відбувається своєрідне злиття епох далекої героїчної минувшини та не менш героїчної сучасності. Простотою форм вона вирізняє у нині звичній народній картині «Козак Мамай» мотив духовної та душевної свободи особи, пропонуючи світ, в якому людина і всесвіт являють собою емоційну єдність. Деяка архаїчність, відмова від витонченої видужності, манерності зміщують акценти, переміщуючи на другий план моменти ілюстративності, повертаючи нас до відкритості та довіри людських відносин, витинаючи чорно-білим зображенням архетип національного образу живої людини, виявляючи риси окремих індивідуальностей без літературної ідеалізації. Козак Мамай зі старовинних картин у графічних інтерпретаціях Ольги Коломієць з таким же успіхом міг би бути нашим сучасником, учасником Революції Гідності, або оборонцем передової лінії неоголошеної війни на сході нашої країни. Взагалі-то, він, козак Мамай - чоловік тихий, спокійний та умиротворений, поки до його душевного монастиря не лізуть зі своїм «уставом», терплячий до життя, але нетерпимий до несправедливості, з ним можна говорити, але йому не можна нав’язуватися, а ще гірше вказувати, бо він є Людина самодостатня, гідна в побуті та праці, готова відстоювати свої права та вольності, й неначе через століття летять слова: «Я козак Мамай, мене не займай», які ще до ХХ ст. писалися на дверях багатьох хат. Інші ноти - бравурності, переконливого цивілізаційного поступу звучать у витинанках Ольги Коломієць за мотивами графічних творів Георгія Нарбута, в яких яскравий переспів барокових форм змішується з витонченістю та чіткістю конструктиву епохи модерну. «Молода Україна», «Козаки» породжують асоціації з нещодавнім часом мистецького відродження початку ХХ століття, народженого надіями та великим бажанням самостійно творити власне національне життя. Ці мистецькі, постмодерні нагадування про височинь лінії і графічної гармонії, вигаданої і втіленої Георгієм Нарбутом, в подвоєних симетрією монументалізованих двоколірних витинанках Ольги Коломієць повертають до ідей пошуку великого українського стилю, що вирували не лише в мистецькому середовищі революційних часів 1910-х -1920-х рр., а й на початку 1960-х та 1990-х рр. Варіації на теми іконописних, сакральних образів символічно постають в жовтому та блакитному кольорах як наочне утвердження приналежності цих духовних пам’яток до скарбниці української культури. Яскравим колірним наповненням виставки «Українське бароко у витинанках Ольги Коломієць» є твори майстрині за мотивами народної вишивки й декоративного розпису. Ліричними настроями та святковістю барв вони не лише налаштовують глядача на позитивний настрій, але й змушують замислитися про неочікувані ракурси погляду на звичні речі, спонукаючи до народження нових творчих ідей та мистецьких пошуків. Загалом відкриття персоналії пройшло в теплій, творчій атмосфері. Було презентовано тематичний буклет виставки, на адресу художниці звучали привітання та щирі побажання від шанувальників її творчості, колег та друзів, а на завершення відбулося безпосереднє спілкування з майстринею, яка з задоволенням відповідала на питання всіх, хто в сповнений сонячного сяйва перший день весни завітав на музейний вернісаж. Андрій Надєждін, заслужений художник України, мистецтвознавець, провідний науковий співробітник художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна, м.Кропивницький prostir.museum]]> Всеукраїнська виставка декоративно-ужиткового мистецтва «Різдвяна казка» у Дніпровському Будинку мистецтв https://rukotvory.com.ua/info/vseukrajinska-vystavka-dekoratyvno-uzhytkovoho-mystectva-rizdvjana-kazka-u-dniprovskomu-budynku-mystectv/ У Будинку мистецтв експонується традиційна Всеукраїнська виставка декоративно-ужиткового мистецтва «Різдвяна казка» із циклу «Дивосвіт народного мистецтва». На виставку було подано 276 робіт 54 майстрів народного мистецтва з різних етнографічних регіонів України... article Wed, 30 Jan 2019 21:39:29 Виставка презентує традиційні для українського народу різдвяні атрибути: дідухи, різдвяні павуки, зірки. Чільне місце займає Різдвяний дідух члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заслуженого майстра народної творчості України Марії Кравчук із Луцька. Привертають увагу роботи, витяті руками знаних майстрів витинанки: лауреата мистецької премії ім. Тетяни Пати Ольги Іващенко та члена Національної спілки художників України Олени Половної-Васильєвої, що відображають тему Різдва і характерні для нашого регіону. Радують око ошатні вироби майстрів української вишивки: рушники заслужених майстрів народної творчості Ганни Гойди і Ольги Закорки із Лубен та традиційні жіночі вишивані сорочки заслуженого майстра народної творчості Ірини Дерибас із Запоріжжя. Яскраву витонченість петриківського розпису підтверджують роботи членів мистецької родини петриківських майстрів Валентини Стативи-Деки (заслуженого майстра народної творчості України) і Миколи Деки та їх дітей, твори відомої майстрині Вікторії Тимошенко та Анни Олійник. Багатогранно представлені витвори майстрів художньої обробки природних матеріалів: лозоплетіння - Любов Мукасєєва, соломоплетіння - Ірина Онуфрієва, рогіз - Тамара Макаренко, плетіння з голок сосни - Володимир Яценко. Радує різноманітне за формою Різдвяне печиво майстрині Ірини Пяшинцевої. Традиційні гончарні вироби представили майстри Любов та Дмитро Громові з визнаної столиці гончарства Опішного Полтавської області, Володимир Ляшенко з Прилук, Віктор Чумак з Дніпра. Різьблені панно із дерева презентує відомий майстер Закарпаття Костянтин Ковган. В експозиції можна побачити також писанки та традиційні українські ляльки. Виставка, що створює святковий піднесений настрій, який випромінюють представлені твори, буде працювати до 10 лютого 2019 року. Валентина Слобода, директор Дніпровського Будинку мистецтв, для Рукотворів]]> Українська історія “борисівської” ікони https://rukotvory.com.ua/info/ukrajinska-istorija-borysivskoji-ikony/ Онук Івана Макаровича Гончара, в миру Іван Гончар, а в монашестві – ієродиякон Януарій, зібрав і передав музею свого діда грандіозну колекцію ікон кінця ХІХ – початку ХХ століть роботи майстрів слободи Борисівка, що на українській Слобожанщині, відрізаній до Білгородської області Російської Федерації. З 21 грудня 2018 року по 25 лютого 2019 року виставку “Борисівська […] article Tue, 29 Jan 2019 17:50:05 Хто відвідає виставку, сповниться особливим станом причетності до неповторної краси «борисівських» ікон. А завдячуючи ієродиякону Януарію та музею цей неоціненний духовно-мистецький доробок буде збережений для майбутніх поколінь. Більше фото на сторінці музею Музейний простір ]]> У Києві триває ювілейна виставка до 110-річчя Марії Примаченко https://rukotvory.com.ua/info/u-kyjevi-tryvaje-juvilejna-vystavka-do-110-richchja-mariji-prymachenko/ Понад 100 творів народної художниці Марії Примаченко, більшість з яких маловідома широкому загалу, презентує Національний музей українського народного декоративного мистецтва. Виставка триватиме до 25 березня... article Tue, 29 Jan 2019 15:05:22 до 25 березня. Марина Марченко, Національний музей українського народного декоративного мистецтва. Музейний простір]]> Вийшов друком альбом-каталог «Межигірський керамічний технікум» https://rukotvory.com.ua/info/vyjshov-drukom-albom-kataloh-mezhyhirskyj-keramichnyj-tehnikum/ Вийшов друком альбом-каталог «Межигірський керамічний технікум» із серії видань Національного музею українського народного декоративного мистецтва «Музейні колекції»... article Wed, 23 Jan 2019 15:26:39 Музейний простір ]]> Виставка трипільських пам`яток триває у Львівському історичному музеї https://rukotvory.com.ua/info/vystavka-trypilskyh-pamjatok-tryvaje-u-lvivskomu-istorychnomu-muzeji/ У 2018 році виповнилося 125 років з часу відкриття археологами Трипільської культури. З нагоди відзначення цієї важливої дати у січні - травні 2019 року у Львівському історичному музеї експонується виставка "Трипілля без меж і кордонів"... article Tue, 22 Jan 2019 15:52:39 Спеціально підібрані артефакти - вишивка, керамічний посуд, писанки різного часу - демонструють трипільські впливи на наші традиції. Доповнює виставку колекція родинного оберегу українців - ляльок-мотанок роботи народної майстрині Марії Заблоцької. Виставка експонується у приміщенні Львівського історичного музею (відділ "Музей історії України") на пл. Ринок 24, виставкова зала, ІV поверх. Музейний простір , газета "День" (фото)]]> В Україні виставили на продаж єдиний порцеляновий завод https://rukotvory.com.ua/info/v-ukrajini-vystavyly-na-prodazh-jedynyj-porceljanovyj-zavod/ Держпідприємство Система електронних торгів арештованим майном (СЕТАМ) виставило на продаж Дружківський порцеляновий завод, розташований у Донецькій області, передають "Українські Новини". Підприємство майже унікальне для країни, оскільки є єдиним на її території, що виробляє порцеляну... article Sat, 19 Jan 2019 15:38:06 tsn.ua, ubr.ua]]> Виставка керамічних творів Сергія Радька відкрилась у Києві https://rukotvory.com.ua/info/vystavka-tvoriv-serhija-radka-vidkrylas-u-kyievi/ «Поличка українських святощів» – під такою назвою презентували в музеї близько 100 самобутніх скульптур і гончарних виробів Сергія Радька з с. Межиріч Черкаської області. Всі ці роботи об’єднані темою історичної пам’яті та наповнені глибоким філософським змістом. Виставкова експозиція починається великими скульптурними роботами автора. Вони відразу вражають і спонукають замислитися над тим, про що розповідають велетні-обереги […] article Tue, 16 Oct 2018 14:09:07 Виставкова експозиція починається великими скульптурними роботами автора. Вони відразу вражають і спонукають замислитися над тим, про що розповідають велетні-обереги і що символізують написи на великих керамічних посудинах «Мама», «Сонце», «Україна» Переглядаючи виставкову експозицію таких запитань виникає чимало, адже твори Сергія Радька прості та складні водночас. «За бажанням автора його роботи не мають етикетажу», – пояснює Ірина Бекетова, куратор виставки, – тому кожен може самостійно придумати для них назви, увімкнувши власні відчуття та фантазію. Сергій Радько – філософ, людина з широкою професійною мистецькою освітою. Він надає своїй аудиторії повну свободу уяви. Я впевнена – щирість і енергетику його творів відчують всі відвідувачі виставки». «Коли дивишся на роботи Сергія Радька, розумієш, що такого ти ще не бачив. Він відкриває нам цілий світ!», – говорить Петро Гончар, директор Музею Івана Гончара і додає: «А ще кажуть: не святі горшки ліплять… таки святі…». У другій залі крім великих і малих скульптур, традиційних гончарних форм, дивовижного дерев’яного янгола і колоритних гусей можна побачити й експонати «музейної археології», Деякі з них нагадують археологічні знахідки, а деякі сприймаються, як купка керамічних уламків. «Задум був такий, щоб в цьому розділі показати й розбиті речі. Це підкреслює їх цінність і ніби «поновлює» в правах, – пояснює майстер. – Адже, зазвичай, коли кераміка розбита – це брак. А тут хотілося зіграти на противазі». За словами художника, його захоплення архаїкою та уважність до першоджерел, пов’язані із селом Межиріч на Черкащині, де він мешкає. Адже це місце набуло всесвітньої слави завдяки сенсаційній знахідці – жител стародавніх мисливців на мамонтів (одне з них експонується у Києві, в Національному науково-природничому музеї). «Місце, де я живу – воно все з глини. І пагорби, і яри, – розповідає Сергій Радько. – Там глина відкривається своїми глибинними пластами, як пиріг. Дома я працюю тільки з місцевими матеріалами, це мій принцип. Загалом, гончарство має найбільший сенс у тому, що контактує з першоджерелами – глиною, вогнем, водою», – наголошує він. Марина Марченко, Національний музей українського народного декоративного мистецтва prostir.museum]]> В Опішному експонується кераміка Цвітного https://rukotvory.com.ua/info/v-opishnomu-eksponujetsja-keramika-cvitnoho/ Цвітненських гончарів знали як універсальних майстрів: місцевий матеріал був придатним до виготовлення всіх форм посуду й декоративної скульптури. Неповторність Цвітного найбільш колоритно проявилася наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття... article Mon, 08 Oct 2018 19:21:01 За фіксуванням відомої дослідниці регіонального гончарства Лариси Кулініч, у різні роки в Цвітному працювали окремі майстри (Іван Сухий, Марія Воруй, Федір Гордовий, Олександр Гостроверхий) і династійні гончарські родини, серед яких Іван і Григорій Суржко; Купріян, Дмитро, Оксана, Олександра Комар; Марко та Василь Кучеренки, Марко та Агей Койди; родини Бабич, Білоус, Головко, Гончаренки, Кабак, Левицькі, Лехані, Малини, Пономаренки, Слісаренки, Свороби, Соколовські, Хлівицькі, Цима та інші. Про спорідненість цвітненської й опішненської гончарної традиції свідчить той факт, що майстри Цвітного приїжджали на навчання в Опішненській школі майстрів художньої кераміки. Зокрема, один із найбільш відомих гончарів – Агей Койда – після навчання впродовж 1937–1939 років розпочав пристосування художніх прийомів опішненських майстрів до цвітненського гончарства, а також уведення мальовки на виробах цвітненських майстрів. Гармонія цвітненської творчості сколихнулася в 1930-х роках, коли в селі з’явилася артіль. Об’єднання місцевих жителів тривало складно. Поступово самобутня гончарська традиція краю загубилася в світах разом з майстрами, що тікали чи виїжджали з Цвітного. Кустарі, які залишилися, були змушені прийняти художні вимоги артілі, а вдома творити за волею серця. Скрутність самобутньої творчості поглибилася економічними труднощами й стандартизацією планового промислового виробництва 1980 – 1990-х років – гончарство краю поступово загасло… Понад 20 років тому Цвітне стало об’єктом етнографічної розвідки співробітників Національного музею-заповідника українського гончарства. У червні 2018 року співробітники закладу знову вирушили в керамологічну експедицію, аби зафіксувати ті спогади, думки й артефакти, які ще вціліли. Нині в Музеї гончарства триває Національна виставка творів кераміки Цвітненського гончарного осередку з фондових колекцій музеїв України, яка відкрилася 29 червня, у рамках Х Тижня Національного Гончарного Здвиження в Опішному «ЗДВИГ–2018». Експозиція презентує майже 300 творів кераміки із фондів Музею-заповідника, Кіровоградського обласного художнього музею та Олександрівського районного краєзнавчого музею. Розмаїття форм традиційного гончарного кухонного та столового посуду представляють горщики, глечики, слоїки, ринки, миски, баняки, тикви, барила, макітри, чашки, вази, а також декоративна зооморфна скульптура й глиняні погруддя. Експозицію доповнюють постери, що відтворили унікальні світлини гончарного виробництва Цвітного. Виставка в Опішному – виняткова мистецька подія, яка дає нагоду поринути в час розквіту одного з найбільших осередків традиційного гончарства Центральної України. Запрошуємо поринути в Історію! Жанна Невкрита (текст), Тарас Пошивайло (фото), інформаційна служба Національного музею-заповідника українського гончарства, для Рукотворів]]> Зразки вишивок з колекції Дмитра Яворницького експонують у Мелітополі https://rukotvory.com.ua/info/zrazky-vyshyvok-z-kolekciji-dmytra-javornyckoho-eksponujut-u-melitopoli/ В Мелітопольському міському краєзнавчому 2 жовтня 2018 року розпочала свою роботу тематична виставка «Зразки вишивок з колекції Дмитра Яворницького»... article Mon, 08 Oct 2018 16:07:55 виставка «Зразки вишивок з колекції Дмитра Яворницького». Колекцію старожитностей XIX ст. Дмитро Іванович Яворницький збирав протягом всього свого життя і частина її (більше 50 предметів) надійшло до фондів МКМ в 1952 р. з Дніпропетровського історичного музею. На виставці представлено 13 музейних предметів, серед яких зразки вишивок - вузької смужки вишитого орнамента на манжеті, прошви, а також зразки одягу – жіночі жилетка і очіпок (головний убір). Ім’я академіка Дмитра Івановича Яворницького сьогодні є одним з найвідоміших в Україні. Широкій громадськості він відомий передусім як видатний дослідник історії запорозького козацтва і фундатор дніпропетровського історичного музею. Вченого по праву вважають «енциклопедистом козаччини», неперевершеним збирачем пам’яток старовини. Широкий спектр наукових зацікавлень Дмитра Яворницького яскраво демонструє його творча спадщина, що нараховує понад 200 опублікованих праць з історії, археології, етнографії, фольклору, лексикографії, джерелознавства, археографії, архівної та музейної справи, спеціальних історичних дисциплін, а також художні твори (прозові й поетичні). До останніх днів учений дотримувався свого життєвого кредо: «Працюй, працюй, не вдивляючись уперед і не озираючись назад. Працюй, не чекаючи нізвідки і ні від кого ні нагороди, ні подяки. Працюй, поки служать тобі руки і поки б’ється живе серце у твоїх грудях. Працюй на користь свого народу і на користь своєї Батьківщини». 12-13 лютого 1900 р. Дмитро Іванович у Мелітополі прочитав дві лекції на тему запорозької та загальної археології, які організував йому Павло Каетанович Дзякович – історіограф міста Мелітополь, краєзнавець і громадський діяч. Виставка продовжиться до 14 листопада 2018 року. prostir.museum]]>