17 Лют 2010 15:27 Розмови

Мирослава Рожко: Моя справа – творити

Мирослава Рожко: Моя справа – творити

Справжня творча особистість не повторює вже створене, а шукає нові шляхи втілення мрій. За приклад, львівська художниця Мирослава Рожко. На початку лютого у столичному Музеї книги та друкарства відкрилася її персональна виставка «Дерева, як сни», де мисткиня представила свою унікальну авторську техніку ткацтва на склі.

Над виготовленням однієї роботи Мирослава працює протягом місяця. Каже, багато часу займає процес обдумування твору.

– Спочатку виникає емоція, яку мені хочеться виразити, потім образ самої картини, тоді вже працюю над графічним ескізом. Часто роблю ескіз в натуральну величину. Підбираю кольорову гаму, починаю роботу зі склом. В залежності від задуму натягую основу, і тоді вже сам процес ткання. Трапляється, що я можу паралельно працювати над двома роботами – хід однієї підказує нову ідею – тоді переключаюсь, починаю іншу роботу.

Дерева як сни

"Жовтий цвіт", 2008. Скло, вовна, акрил

– Чи довго шукали свій спосіб ткацтва? Що цьому передувало й що підштовхнуло?

– Перша моя робота з використанням скла з’явилась в 2002 році – „Народився Бог на санях”. Вона відрізнялась від сучасних робіт і композиційно і технікою виконання. Пошуки в напрямку поєднання скла і ниток тривали довго. Над першою роботою із цієї серії я працювала роками. Довго шукала технологічні прийоми, щоб виразити свої задуми. Коли я вже сформувала для себе початкову схему, то, опираючись на певні правила, вдалось віднайти багато нових прийомів і ефектів. Я старалась в кожному творі віднаходити щось нове для себе і для глядача.

А поштовхом для пошуків була природня потреба митця знайти себе, свою неповторну рису, своє місце у мистецтві.

– Техніка ткацтва вимагає використання верстата. Чи й в цьому випадку він доречний? Поділіться хоча б деякими таємницями створення таких картин.

– Цей спосіб ткання швидше схожий на ткання на ткацькій рамі – всі нитки перебираються вручну. Техніка в цілому базується на засадах традиційного ткання: вертикальні нитки основи, перетикаються нитками піткання (нитками, якими виконується саме ткацьке переплетення і які розташовані перпендикулярно до основи). Для основи я використовую кольорові нитки, інколи навіть різнокольорові, відповідно нитками піткання я моделюю ажурність ткацтва.

Найбільшим „секретом” є ефект повітряної перспективи, який створює поверхня скла, крізь котру просвічується другий шар ткання, виконаний на зворотному боці скляної поверхні.

ткацтво на склі

– Вже запатентували свій доробок?

– Над патентуванням – працюю. Цей процес триватиме певний час – довга процедура.

– Може відомо вам, чи хтось робить/робив подібне в Україні або у світі?

– Я не знаю, не зустрічала аналогічних робіт. Мистецтвознавці, з якими я спілкувалась також зазначали, що не бачили нічого схожого. Серія робіт тканих на склі є результатом моїх творчих пошуків. Я дійшла до цього самостійно.

дерева на склі

В експозиції представлено біля двох десятків робіт

– Будь-який винахід – це значна подія для держави. Чи в Україні якось відреагували на ваш успіх? Чи надала держава яку-небудь підтримку?

– Я, чесно кажучи, не задумувалась над питанням державної підтримки чи допомоги. Моя творчість в першу чергу спрямована до глядачів, до людей, до громадян. Навіть не знаю, як відповісти на це питання, мабуть, воно не до мене – моя справа творити, організовувати виставки.
А щодо співпраці з державними установами, то я це практикую доволі успішно. Дві з чотирьох персональних виставок я провела в державних музеях: Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України у Львові, Музей книги і друкарства України у Києві.

ткацтво на склі

"На березі", 2007-2009. Скло, вовна, акрил

– Основними темами картин є ангели та дерева. Розкажіть, чому саме ці образи вас найбільше привабили? Чи плануєте створити колекцію подібних картин в інших темах?

– Образ дерева для мене – образ росту вгору, прагнення чогось високого, водночас зберігаючи і опираючись на те що вже існує. Це стосується духовних пошуків, а також щоденних вчинків. Як дерево: гілками тягнеться до сонця, до неба, а корінням міцно вростає в землю. Відповіддю на це питання може бути текст, який я написала спеціально до циклу „Дерева, як сни”:

Ранкова реальність, мінлива й мерехтлива
Густо переткана павутинням гілок
Прив’язує затишне небо до землі міцними канатами стовбурів
Просочується в глибини гнучкими коренями
П’є росу в час обідньої спеки
І знову тягнеться вгору
до загадок вечірнього сонця.

Втрачає вагомість у сутінках
Нечутно розчиняється у темряві
І повертається лелекою у сни
В нереальності мріє,
Обіймає гілками тепле сонце,
Зупиняє важкі хмари,
Мандрує по світу за вітром
На світанку проростає за вікном…
ДЕРЕВАМИ !

Перед роботою над картинами – я фотографувала багато дерев, пейзажів, шукала красиві місця, а образи ангелів – це люди, їхні цікаві риси. Образи ангелів для мене є втіленням абсолютного позитиву.

Звісно, що ці два образи – це образи даного творчого періоду. В майбутньому, я напевно використовуватиму ще й інші. Те, що я хотіла донести до глядача на даному етапі творчості – найкраще можна виразити через образи дерев і ангелів (до речі, „п’ять ангелів, або п’ять снів” це найпізніші роботи, з усіх, що представлені на виставці).

Мирослава Рожко

Фрагмент ткацтва

– Бачила на виставці, що деякі картини вже є в приватних колекціях. Чи користується попитом подібне мистецтво?

– Так, справді, певна кількість робіт вже перебуває у приватних колекціях – більшість глядачів висловлюють велике зацікавлення моїми творами, особливо технікою виконання.

– Чи плануєте ще кудись повезти цю виставку? Які плани на майбутнє?

– Щодо майбутнього – я вже почала роботу над новим циклом картин. А стосовно виставок… В кінці лютого частину робіт везу в Брест (Білорусію) – на виставку „Весняні етюди”, це моя виставка спільна з Дариною Скринник-Миською. Також, надіюсь, ще деякий час експонувати виставку у виставкових залах Києва. Я шукаю можливості максимально повозити виставку по Україні і за кордоном, є кілька проектів на майбутнє.

Виставку можна переглянути до 28 лютого в Музеї книги та друкарства за адресою: Київ, вул.Івана Мазепи, 21, корп.9

Розмовляла Катерина Качур
Світлини Мирослави Рожко та Катерини Качур