27 Бер 2009 21:44 Розмови

Марія Чулак: Навіть саме плетиво з бісеру слугує за оберіг

Марія Чулак: Навіть саме плетиво з бісеру слугує за оберіг

З майстринею зустрілися ще на початку березня на відкритті її персональної виставки у галереї «Світлиця» (Київ). Туди пані Марія привезла свою багату колекцію прикрас з кольорових намистинок.

Звідки ви черпаєте натхнення для таких творчих композицій із бісера?

Я народилася в гірському селі Прокурава, Косовського району. Там краса гір, ліс, поле -таке натхнення. Мені, напевне, Бог такий дар дав, що я в 5 років вже вміла хрестик шити… Потім у 12–13 років вже писанки писала і ніде цьому не вчилася. Я вам навіть от покажу, писанки маю наші карпатські. Це живе справжнє яйце.

Майстриня виймає із торбинки писане ціле яйце. Показує і застерігає, щоб обережно тримала, бо може розбитися.

А бісером коли почали займатися?

А бісер також я знала з дитинства. Але багато плести з нього почала, коли захворіла. Мені дуже тяжко було сидіти в хаті даром, то я почала працювати з бісером, робити оці силянки, ґердани. Я запам’ятала, як колись їх бачила на дівчатах. Ну, на яких дівчатах, це могли бути одна-дві дівчини, які мали такий ґердан. То я почала брати всякі візерунки з журналів, почала сама їх компонувати.

Свою першу виставку я зробила в коломийському музеї на Гуцульщині в 1991 році, бо в 1992 я вже була членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Пам’ятаю, приїхали з Києва зі Спілки подивитися на мою виставку і сказали потім директору музею: «Так, робіть фотографії і їдьте в Спілку, вас приймуть в неї, якщо вони там вирішать, що це гідно». Я так зробила і відтоді член Спілки.

І тепер роблю з бісеру, бо раніше я всяке робила — і вишивала і ткала запаски, накидки на телевізор і рушники, але зараз мені вже вік не дозволяє за станком працювати, то я перейшла на сам бісер. Замовлення маю. А оте, що ви бачите на стендах, я їх не продаю, бо ще хтось запросить на виставку, то щоб було що показати. Бо продаси, а воно ж не так скоро робиться.

Прикраси з бісеру Марії ЧулакСкільки часу вам потрібно, щоб зробити якусь прикрасу з намистин?

Залежить від того, який виріб: якщо дуже великий, то і два тижні можна робити, а якщо така маленька силяночка, як я вам зараз подарую, то можна і за день.

Пані Марія знову відкрила торбу, витягла звідти намисто з білого бісера і з посмішкою дарує мені його на згадку. Дякую за подарунок і говоримо далі…

– Але ж у мене робочий день розпочинається вже від четвертої години ранку до восьмої вечора, далі вже не можу робити, бо стомлююся дуже.

Свій ранок з чого починаєте?

Я встаю о пів на четверту, навіть о третій. Починаю з того, що помиюся, помолюся, зроблю каву, вип’ю і сідаю працювати.

А про що ви думаєте, коли працюєте з бісером?

Ви знаєте, коли я працюю з бісером, то ні про що не думаю. Я спочатку малюю в зошиті те, що ніби хрестиком хочу вишити. І дивлюся, чи такий колір до такого підходить чи ні. Я тоді лиш думаю, як воно буде виглядати. І взагалі, коли я працюю, у мене немає звички погане про когось думати. Я тільки думаю, аби людина була щаслива, яка купить цю роботу. Якщо робиш такий виріб, що потім хтось має одягати, то не можна ні сердитися ні про кого зло думати, щоб не передалося це людині.

Вироби з бісеру Марії ЧулакЦя виставка є підсумком роботи за який час?

О, частина цієї виставки вже виставлялася, наприклад, ота велика криза (широкий багатоколірний комір з бісеру, що падає на груди, плечі, застібається ззаду на шиї – авт.) була у музеї Івана Гончара ще у 1998 році. І такі виставочні роботи я зберігаю, не продаю, тому що коло неї треба дуже довго посидіти. Тому виставочні роботи я стараюся, щоб стояли, а як що кому подобається і хоче купити, то зроблю їм таке саме.

Як часто у вас замовляють вироби? Що зазвичай просять?

Якось одна жінка замовила собі кризу, таку чорну, як на виставці, тільки трохи вужчу. Сказала, що буде носити на платті. Сама вони зі Львова. І я зробила таку кризу.

І в салон франківський зробила одну, бо знаєте так вийшло, що край грошей не було. То зробила таку кризу (), як та червона, що в куті стоїть. Принесла, а вони кажуть: «Ой, так гарно. А скільки коштує?» Я кажу: «та триста гривень буде коштувати», бо ж думаю, вони й так націнку зроблять. І вони зразу ж поставили 450 і дуже скоро дзвонять мені: «Приїздіть по гроші, ми вже продали вашу кризу». Ну, вони ж 150 гривень взяли націнки за то. Ну, а що я зроблю, як мені грошей треба, то віддаю, за що можу.

А зараз бісер трішки подорожчав, то вже треба, щоб дорожче і вироби коштували.

Прикраси з бісеру Марії ЧулакЯка зараз середня ціна виробу?

Ну, як який. Є по 50 грн, є по 300 грн, є по 500. А є там отой ґердан, то я його за півтори тисячі навіть віддаю, бо не вигідно його робити, я коло нього сиділа трохи не місяць. А порахуйте скільки бісер коштує.

А ви по скільки бісер купуєте?

Я дорого плачу, по 25 доларів за кілограм. Мені бісер привозять з Чехії. Є і в наших магазинах, але там буде ще дорожче. У Києві є отам на Толстого (Ст. метро Льва Толстого – авт.), але він ще трошки дорожчий.

А українського бісеру взагалі немає. В Україні бісер не робили. В Чехії його ще з 16 століття почали виробляти. Є ще японський бісер, теж гарний, але він трохи іншої форми, що на ґердан не дуже годиться і він більше перламутровий.

А є ще китайський бісер, неякісний і дешевий. Китай почав масово його виробляти і дешево продає, роботи з нього ніякі. Раз купила і то комусь віддала.

Знаю, що бісер прийшов в Україну в 19 столітті…

Так, і відтоді люди в нас себе ним прикрашають. Чоловіки навіть носили і підвіски на годинниках і на шапках, і зараз ще носять. От в нас є такі гуцульські шапки, то там символіка вишита з бісеру.

Прикраси з бісеру Марії ЧулакА які символи ви закладаєте у свої вироби?

Ви знаєте, кажуть, що з бісеру навіть саме плетення захищає. А щодо символіки, то зараз придумують багато. Я не дуже в то вірю, а знаю, що якщо людина робить зі щирим серцем, добротою, то хто той виріб буде одягати, то йому також буде добре.

Коли я маю поганий настрій, то я ніколи не робитиму роботу, бо це може передатися тій людині, що купить цей виріб. Я це ще від старих людей чула.

А з якими кольорами найбільше працюєте?

Я найбільше люблю працювати зі своїми гірськими кольорами. От як в мене сорочка, щоб там були всі кольори. Але більше плету у двох-трьох тонах для міських панянок, які на платті носять. Бо ж, наприклад, ви одягли плаття якесь зелене, а тут і червоний, синій — це вже не дуже підходить, а якщо я зроблю у двох тонах, у трьох, то це вже підійде. Гарно буде і чорний з сірим і чорний зі сріблом.

Чи є ті, кому ви передаєте свої знання, своє вміння?

Внучка моя вміє і дочка. В селі у нас багато хто вміє, але робити якісно не хочуть. Вони купують оцей китайський дешевенький бісер, а він же не годиться, з нього гарної роботи не зробиш. А вони роблять для грошей, бо треба гроші. Дешево роблять, дешево продають.

Чи є той виріб, який ви ще не робили, але хочете зробити?

Є багато виробів, які не встигла до цієї виставки зробити, але я їх ще зроблю.

Розмовляла Катерина Качур

Фото: Богдан Калиновський, Катерина Качур