З 15 по 18 серпня 2013 року у польському Любліні вирував Міжнародний Ягелонський ярмарок. Він є щорічним і цього року його провели вже всьоме. За даними організаторів, у ярмарку взяли участь 250 майстрів з Польщі, України, Білорусі, Словаччини та Угорщини. Від ранку і до пізнього вечора всі вулички Старого міста Любліна були вщерть заповнені місцевими й іноземними шанувальниками традицій. Тут справді було на що подивитися, чим захопитися, з ким поспілкуватися й що придбати.
Провідною темою цьогорічного ярмарку стала народна іграшка, тому особливо помітними на святі були іграшкарі та їхні витвори. А на зеленій галявині під Люблінським замком влаштували розкішний дитячий майданчик, на який звезли всеможливі забавки для дітей. Особливий інтерес викликала традиційна іграшка у зріст дитини, а також гойдалки, оздоблені народними мотивами.
Також у виставковій залі Домініканського костелу відкрили виставку іграшок – автентичних і сучасних майстрів, як з Польщі так і з інших країн, в тому числі України.
Від України на ярмарок приїхали понад півсотні майстрів з Полтавщини, Харкова, Києва, Житомирщини, Львівщини, Луцька та з Івано-Франківської області. Понад два десятки прибуло з Білорусії, ще по десять, а то й більше зі Словаччини та Литви, а також майстер з Угорщини. Звісно, польських майстрів було найбільше. Організатори особисто відбирають роботи до участі у ярмарку.
Марта Грабан-Бутрин, співорганізатор Ягелонського ярмарку:
– Ми шукаємо майстрів в інтернеті, по особистих контактах. Цього року нам вдалося запросити аж 12 майстрів зі Словаччини, тоді як минулого року був всього один майстер. У них проводиться багато власних ярмарків, фольклорних фестивалів, тому словацькі майстри неохоче їздять по закордонах, хоча цього року вдалося домовитися про їхню участь. Ягелонський ярмарок – це міська програма й фінансується містом, також отримали часткову дотацію з Міністерства культури, тому з фінансуванням особливих проблем немає.
Організатори ярмарку пильно перевіряють те, з чим приїхали майстри з інших країн, оцінюють якість та відданість традиціям, а опісля нагороджують подяками та грошовими нагородами. Так, минулого року з 250 учасників за традиційність, народність та автентичність відзначили сімох майстрів, в тому числі й полтавського кераміста Славка Одарченка, а в цьому році гончара з Луцька Валерія Ленартовича.
Алла Маркар’ян, голова Полтавського осередку майстрів. Вже втретє на ярмарок привозить групу майстрів з Полтавщини:
– Щороку фестиваль проводиться на високому рівні. Все продумано і взято до уваги, починаючи від збору документів й завершуючи забезпеченням столами, стільцями, наметами. Проживання організатори також надають безкоштовно, ми оплачували тільки дорогу сюди. Деяким майстрам, що проводили майстер-класи, оплатили роботу. Участь у такому ярмарку для майстрів – це великий поштовх і стимул. Вони тепер розуміють, над чим їм треба працювати, в якому ракурсі, на що звернути увагу.
Чи знають поляки вироби українських майстрів?
– Три роки тому я привозила ляльки-мотанки, то поляки навіть не реагували, але от зараз вони вже знають, що це лялька-мотанка. Вони підходять і навіть кажуть, що це оберегова лялька, що вона захищає, що дівчина, яка не може завагітніти або вийти заміж, то обов’язково завагітніє і вийде заміж, якщо або купить або найкраще, якщо зробить таку ляльку.
Минулого року ми вперше приїхали з вибійкою. В Україні взагалі дві людини працює в цьому напрямку – Ольга Костюченко і Володимир Маркар’ян. Зараз в Росії це справжній бум і ми були здивовані, що поляки теж знають і люблять цю техніку.
Тетяна Ваценко, витинанкарка з Полтавщини. На Ягелонському ярмарку вже вдруге:
– Повернулася в Люблін як до доброго старого друга. Вже знаю деякі вулички старого міста, цікаво ними поблукати й відчути дух Середньовіччя. Ягелонський ярмарок в минулому році перевернув багато чого в моєму житті в позитивному сенсі. За цим разом у мене гарно розійшлися люблінські козлики. Символ Любліна – біленький козлик з виноградною лозою. А ще питали, чи є у вас польський орел? А немає. То на наступний раз треба буде польського орла вирізати. Якщо людям цікаво, то чом би й ні! Проводила майстер-клас з дітьми і старшими людьми, то побачила, як в людей горять очі, як їм це цікаво, з яким захопленням виконують. Потім довго вночі не могла заснути від такої кількості позитивних емоцій.
Наталя Покотило, майстриня машинної вишивки, Полтавщина:
– Найбільше подобаються тут угорські музиканти (гурт Hollóének hungarica – авт.), тому що це своєрідний звук ярмарку. От у нас українські ярмарки – це звук сопілок, свистунців, а тут це звук волинок.
Вишиванками найбільше цікавляться ті, хто пов’язаний з Україною. В основному їх цікавить червоно-чорний колір. А чоловіки поляки запитують сорочки чорного чи білого кольорів, а полячки голубі блузки, бо раніше польські узори були в основному голубими. Але вони не сприймають це як вишиванку, а як просто гарну блузку. Ще така особливість – їх цікавлять сорочки вишиті в основному гладдю. А на хрестик вони дивляться і кажуть: Цо то єст? Круткий кшижик (тобто хрестик)? Тобто вони не дуже розуміють хрестик у вишивці, а добре знають гладь.
Юрій Мирко, гончар з Полтавщини:
– Подобається загальний ярмарковий настрій, він не такий як в Україні. Якийсь середньовічний, відбуваються костюмовані походи. Багато гарних майстрів з різних країн створюють свою особливу атмосферу. Тут приємно, хоч і по торгівлі не дуже. Для поляків українські ціни зависокі. Польські майстри дешевше продають. Наприклад, у мене горщик 120 злотих, а в польського майстра удвічі більший 150 злотих. За спостереженнями, керамікою більше цікавляться в Україні, легше її розуміють й охочіше купують. Мабуть, в генах людей закладена тяга до кераміки. Ми бідніше живемо, але люди у нас щедріші, мені здається.
Відома київська писанкарка Оксана Білоус з чоловіком вперше приїхали на Ягелонський ярмарок. Каже, писанка для поляків ще не зовсім зрозуміла, частіше питають про шкрябанку, беруть в руки, роздивляються. Хоча, за словами пані Оксани, писанкарство було розвинене у східні Польщі здавна. Зокрема, в каталозі С. Кульжинського, виданого 1899 року, є писанки 19 століття з Люблінської і Варшавської губерній. Вони там на коричневому тлі білого і жовтуватого кольорів, прості малюнки – коники, гілочки, та все ж це говорить про побутування традиції.
Окрім самого ярмарку, відвідувачів частували сиром, м’ясними виробами, напоями від місцевих виробників. Особливо здивувала черга за канапками зі смальцем та солоними огірками. Коштувала така смакота 6 злотих (приблизно 13 грн).
Також можна було відвідати численні майстер-класи з традиційних ремесел, танців, співів, мистецькі виставки, театральні спектаклі, покази фільмів, концерти вуличних артистів та виступи на великій сцені. До слова, увечері 15-го серпня відкривав вечірній концерт український гурт “Фолькнери”. Поляки разів зо три викликали музикантів повторно на сцену.
Ягелонський ярмарок був заснований і вперше проведений 2007 року як форма презентації ремісничих виробів, культурних і мистецьких подій. Загалом же ідея Ягелонського ярмарку пов’язана з відомими люблінськими ярмарками, котрі на зламі XV i XVI століть були однією з найвідоміших міжнародних подій у сфері торгівлі. Як відомо, у середньовічні часи місто Люблін, розташоване на сході Польщі, було крупним торгівельним центром, через яке проходив важливий шлях з Чорного до Балтійського морів. Зараз Ягелонський ярмарок став одним з найшанованіших серед собі рівних не тільки в Польщі, а й у всій Європі.
Катерина Качур, Богдан Гдаль, Рукотвори