Журналів для дітей з радянських часів і досьогодні небагато, але вистачає. Мені самому батьки свого часу виписували “Барвінок” і я його дуже чекав. Але, щоб журнал для батьків, які мають діток, то я особисто про такий не чув. На презентацію “Жили” у “Культі Ра” на Володимирській свого часу я таки не втрапив. Але поринув у цей простір майже випадково у книгарні “Є”. І придбав собі. Зачепило! Однією з цікавинок було те, що одна із рубрик другого випуску називалась так само, як і наш проект “Рукотвори” 🙂
А ще цей номер був “одягнутий” у додаткову паперову обгортку. І вже пізніше виявилося, що на внутрішній стороні цієї обгортки видрукувана гра з кубиком, який треба вирізати і склеїти. Ми дуже любили з сестрами гратися в подібні речі в дитинстві. Малювали собі вигаданий шлях і різноманітні перешкоди на ньому. І ось зараз майнула думка, що це журнал не для батьків, а для великих дітей, які вже мають або хотіли б мати дітей 🙂
Настя Мельниченко, редактор журналу:
“Кожен номер журналу – наче народження дитини. З’являється ідея чергового номера, вона назріває, поступово з’являються люди, які допомагають цю ідею втілити. Оскільки кожен наш журнал тематичний, то саме поточній темі відповідають підібрані матеріали. Це обов’язково науково-просвітницькі статті, а також дописи, які акцентують увагу на розвитку творчого підходу та мислення у дитини та батьків. Об’єднуюча тема для усіх номерів – діти, дитинство, виховання. Обираючи тему для поточного номера, ми даємо історичний, психологічний, педагогічний, етнографічний зрізи цієї теми. Ми висвітлюємо її якнайширше, з точки зору батьківства і дитинства!”
Автори наголошують, що журнал “відкриває радість творчого і вдумливого батьківства”. Назва кожного номера продумана живо і творчо. “Дивниця” то для казочки, “мудрощі” для наукових статтей, “доброустрій” з порадами, “образи творчості” розповідають про візуальне мистецтво, “колограй” торкається теми етнографії і фольклору, “рукотвори”, щоб повчитися щось потворити руками, “крайобраз” розказує про мандрівки, у “спогляданні” можна знайти красиві світлини, а “підсилок” підказує хороші книжки, які стосуються теми журналу.
Кожен новий номер “Жили” тематичний. До прикладу четвертий випуск був про кольори. А обкладинка вийшла просто білою з рельєфно витисненим логотипом. Другий був про ігри та іграшки, третій про нетрадиційну освіту, а перший про родину. Ще цікаво, що автори постійно шукають свіжі способи подачі матеріалу. Журнал просто неочікуваний щоразу, і це спонукає відкривати його для себе по-новому. А своєрідні додатки-сюрпризи на зразок ігор, витинанок, пластинок для відривання, не задрукованих фрагментів сторінок, щоб прямо на них помалювати, стають зв’язковою ланкою між батьками і малечею. Дітлахам є чим погратися, а старшим про розумні речі почитати. Всі задоволені!
Настя Мельниченко, редактор журналу:
“Створюючи кожну нову книжечку, ми керуємося наступними принципами: Ми поважаємо дитину, її світогляд та потреби. З цього випливає вся наша редакційна політика. Все, що ми публікуємо і сповідуємо, має бути «пропущено» через нас. Це те, у що ми дійсно віримо. Ми поважаємо нашого читача, тому подаємо матеріали глибоко, всебічно, але без навмисної примітивізації. Ми поважаємо нашу країну і нашу культуру, тому журнал видається українською мовою і обов’язково містить матеріали, які стосуються нашої історії та традиції.”
“Добираючи авторський колектив, ми в першу чергу дбали про те, аби нам дописували не так журналісти, як фахівці своєї справи. Люди, які «горять» певною темою. Тому на наших шпальтах друкуються психологи, арт-терапевти, історики, мистецтвознавці, етнографи, вихователі, педагоги. Ми намагаємося залучати в колектив фахівців-чоловіків, адже виховання – не суто жіноча справа. Ми не обмежуємо наших авторів у обсязі матеріалу і не корегуємо авторський стиль. Наша вимога до авторів – писати про те, чим вони дійсно горять. Тому наші матеріали щирі.”
І наостанок цікавий нюанс – увага до якісних шрифтів! Всі тексти в журналі оформлені сучасними накресленнями, які зроблені, на мою думку, одним з найкращих і найукраїнськіших за духом шрифтовиків – Андрієм Шевченком з Бердянська. І те, що люди свідомо скористалися саме ними, принаймні для мене, багато про що говорить.
Ви можете знайти інформацію про те, як придбати журнал на його офіційній сторінці у Facebook, або ж зробити це безпосередньо у нашій крамничці. На сторінці кожного випуску ми подаємо докладну інформацію про його зміст та особливості.
Богдан Гдаль, “Рукотвори”