Керамічні баранці та леви Дмитра Головка / Рукотвори

До 20 січня 2016 року в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві представлено розширену експозицію творів народного художника України, дійсного члена Міжнародної академії кераміки (з 1970 року) Дмитра Федоровича Головка, присвячену 110-ій річниці від дня народження Майстра (1905-1978).

Дмитро Головко належить до видатних митців яскравої індивідуальності, в творчості якого втілилися найкращі риси традиційного народного гончарства в поєднанні з високими якостями професійного художника і талановитого технолога-кераміста.

П’ятнадцятирічним хлопцем Дмитро вступив до Уманської дворічної школи народного мистецтва імені Т. Шевченка, де вивчав малюнок, декоративні розписи, ліплення, оволодів базовими знаннями з кераміки. Далі були роки навчання в Межигір’ї, де на подвір’ї відомої Межигірської фаянсової фабрики (1798 – 1874) з 1920 року діяла школа-майстерня, яка згодом переросла в Художньо-керамічний технікум, а з 1928 року стала Київським технологічним інститутом кераміки і скла.

Як самобутній художник Дмитро Федорович заявив про себе наприкінці 1940-х років. Протягом 1950-70-х років майстер наполегливо експериментував в техніко-технологічному напрямку мистецтва кераміки, одночасно працюючи над розвитком скульптурних та емоційно-образних можливостей фігурних посудин, підкреслюючи їх монументально-декоративні якості народного гончарства. Він створив ряд творів, без яких сьогодні неможливо уявити українське декоративне мистецтво.

Найкращі роботи художника зберігаються в багатьох музейних зібраннях, приватних збірках, неодноразово успішно експонувались на виставках в Італії та Канаді, Болгарії та Данії, США та Норвегії, Німеччині та Чехії, Польщі та Фінляндії, Єгипті та Франції, Японії та на Кубі. На Міжнародній виставці сучасної кераміки у Празі (Чехія, 1962) та на Міжнародному конкурсі художньої кераміки у Фаенці (Італія, 1969) твори Д. Головка отримали золоті медалі.

Дмитро Головко став загально визнаним авторитетом у галузі декоративної кераміки. Його творчість – своєрідне та багатогранне явище, в основі якого – естетичний ідеал, що живиться від народної традиції, української пісні та від народної мудрості.